Справа № 2-421/

                  2010 рік

З А О Ч Н Е   Р I Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

30 серпня 2010 року                         Совєтський районний суд

Автономної Республіки Крим

у складі:     головуючого             – судді Петрової Ю.В.

при секретарі         – Тріфоновій С.О.

за участю:     позивача             – ОСОБА_2

заочно розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Совєтський Совєтського району Автономної Республіки Крим цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення суми боргу за договором позики, процентів та судових витрат,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення суми боргу за договором позики у розмірі 24 000 гривень, процентів у розмірі 882 гривні 90 копійок, судового збору у сумі 248 гривень 83 копійки і витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 гривень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 01 лютого 2010 року між позивачем та відповідачем був укладений договір позики, відповідно до якого ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 24 000 гривень, які зобов’язався повернути у строк до 01 травня 2010 року, про що було складено розписку. В обумовлений між сторонами строк відповідач суму боргу не повернув. За таких обставин просить стягнути з відповідача борг у сумі 24 000 гривень. Крім того, посилаючись на вимоги ст. 1048 ЦК України, просить стягнути проценти за договором позики, розмір яких визначає на рівні облікової ставки НБУ, яка складає 10,25%, які вираховує у сумі 882 гривні 90 копійок, а також сплачені судові витрати.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання  не з'явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи згоду позивача на заочний розгляд справи, судом постановлена ухвала про заочний розгляд справи відповідно до положень ст.ст. 169 ч. 4, 224, 225 ч. 1 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів, які свідчать про правовідносини, які склалися між сторонами.

Позивач ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, послалася на обставини, викладені у позовній заяві.

Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали, вивчивши обставини  справи, дійшов висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що спірні  правовідносини, що виникли між сторонами регулюються ст.ст. 1046 – 1050 ЦК України.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або цінні речи, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

При цьому договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно зі ст. 1047 ч. 2 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

    Як встановлено у судовому засіданні та вбачається з матеріалів справи, між сторонами 01 лютого 2010 року було укладено договір позики, згідно якого відповідач ОСОБА_3 взяв у позивача ОСОБА_2 24 000 гривень із зобов'язанням повернення у термін до 01 травня2010 року, що підтверджується розпискою відповідача.

Згідно положень ст. 526 ЦК України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.

Вищезазначене встановлює ст. 1049 ЦК України, якою передбачено обов‘язок позичальника повернути позикодавцеві позику, зокрема, грошові кошти у такій самій сумі, у строк та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що у порушення вимог ст.ст. 526, 1049  ЦК України   відповідач взяті на себе зобов‘язання не виконав, вчасно суму боргу позивачу не повернув, на день розгляду справи судом борг відповідача перед позивачем склав 24 000 гривень.

    Відповідачем під час розгляду справи вимог щодо оспорювання договору позики не заявлено.

    Таким чином, вимоги позивача є правомірними та підлягають задоволенню у повному обсязі у сумі 24 000 гривень.

Що стосується позовних вимог щодо стягнення з відповідача процентів за договором позики, суд виходить з наступного.

    Згідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позику, він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України, якою передбачено право вимоги кредитора на сплату боржником крім суми основного боргу також трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Так, згідно до положень ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

    У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

    При таких обставинах, враховуючи, презумпцію безоплатності окремих видів договорів, яка передбачена ч. 2 ст. 1048 ЦК України, суд дійшов до висновку  про те, що спірний договір, укладений між сторонами у справі є оплатним, оскільки сума договору позики перевищує п’ятидесятикратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, у зв’язку з чим, вимоги позивача про стягнення процентів за договором позики за період з 01 лютого 2010 року по 11 червня 2010 року на рівні облікової ставки НБУ, яка відповідно до наявних у матеріалах довідки Совєтського відділення КРД АТ «Райффайзен Банк Аваль» склала 10,25% річних (а.с. 9), підлягають задоволенню у повному обсязі у сумі 882 гривні 90 копійок, в межах заявлених позовних вимог.

    Вимоги позивача про стягнення судових витрат, понесених при подачі позову до суду у відповідності зі ст.ст. 81, 88 ЦПК України, підлягають присудженню з ОСОБА_3 в повному обсязі.

А саме, з  відповідача на користь ОСОБА_2 необхідно стягнути судовий збір у розмірі 248 гривень 83 копійки та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи по спору майнового характеру у сумі 120 гривень.

    На підставі викладеного, ст.ст. 526, 1046, 1048, 1051 ЦК України, керуючись ст.ст. 5, 10, 11, 57, 60, 83, 88, 208, 209, 212-215, 218, 223, 224 – 226, 228  ЦПК України, суд

  В И Р I Ш И В:

Позов ОСОБА_2  задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) суму боргу у розмірі 24 000 (Двадцять чотири тисячі) гривень, проценти у розмірі 882 (Вісімсот вісімдесят дві) гривні 90 копійок, сплачений судовий збір у розмірі 248 (Двісті сорок вісім) гривень 90 копійок, сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 (Сто двадцять) гривень, а взагалі  25 251 (Двадцять п’ять тисяч двісті п’ятдесят одну) гривню 73 копійки.

Рішення суду, постановлене при заочному розгляді справи, може бути переглянуте Совєтським районним судом Автономної Республіки Крим, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Позивачем рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення через Совєтський районний суд Автономної Республіки Крим апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку, передбаченого для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя /підпис/

З оригіналом згідно:

Суддя Совєтського районного суду

Автономної Республіки Крим Ю.В. Петрова