Справа 22ц-14429 2010 рік Головуючий у 1 інстанції Ариничева С.А.
Категорія 57 Доповідач Пономарьова О.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 серпня 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Пономарьової О.М.,
суддів Бондаренко Л.В., Соломахи Л.І.,
при секретарі Поляковій Я.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку
цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Єнакієве Донецької області про стягнення недоплачених сум за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в місті Єнакієве Донецької області на рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 9 червня 2010 року,-
в с т а н о в и в :
Управління Пенсійного фонду України в місті Єнакієве Донецької області (далі – УПФУ в місті Єнакієве Донецької області) звернулося до Апеляційного суду Донецької області з апеляційною скаргою на рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 9 червня 2010 року, яким позов ОСОБА_1 задоволений. З Управління Пенсійного фонду України в місті Єнакієве Донецької області стягнуто на користь ОСОБА_1 недоплачену до пенсії суму соціальної допомоги як дитині війни у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року в сумі 710,90 грн., з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року в сумі 715,23 грн., за 2009 рік в сумі 1240,20 грн., з 1 січня 2010 року по 1 червня 2010 року в сумі 800,10 грн., а всього – 3466,43 грн.. З відповідача на користь позивачки стягнуті понесені нею судові витрати в розмірі 120 грн..
В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування скарги апелянт зазначає, що суд не врахував, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» на 2007 рік зупинено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Статтею 111 цього Закону передбачено підвищення до пенсії дітям війни в розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Рішенням Конституційного Суду України від 9.07.2007 року були визнані неконституційними зазначені норми, однак бюджетні кошти на підвищення сум дітям війни не перераховувалися, зміни в бюджет не вносилися, джерела не зазначалися. Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» внесені зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Законодавством України не передбачено автоматичного відновлення дії норми, яка втратила чинність на підставі нормативно-правового акту, який у подальшому було визнано неконституційним. Вважають, що саме для врегулювання ситуації 28 травня 2008 року Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», відповідно до вимог якої сплачувалася соціальна допомога позивачу. Крім того, суд не вірно застосував ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» щодо мінімального розміру пенсії.
Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу, а рішення залишає без змін з наступних підстав.
Згідно зі статтею 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 віднесена до категорії «діти війни»; перебуває на обліку в УПФУ в місті Єнакієве Донецької області та отримує пенсію за віком . Відповідач як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинен був діяти відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і здійснити позивачу відповідні нарахування (за той період часу, коли дія цієї норми не була зупинена), але на порушення зазначеної статті таких нарахувань не проводив.
Перевіряючи рішення в межах апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та визначив закон, яким регулюються спірні правовідносини.
Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що позивач відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» відноситься до соціальної групи «діти війни».
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції на момент звернення позивача передбачає, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», призупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Статтею 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.2007 року визнані такими, що не відповідають Конституції України, зокрема, положення ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо зупинення дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до пункту 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено у такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни», тобто 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.2008 року положення п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнано неконституційними.
Зазначені рішення Конституційного суду України є обов’язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскарженими, крім того, вони мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року спірні відносини регулюються відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції Закону, яка діяла до 1 січня 2007 року.
За таких підстав суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги щодо зобов’язання відповідача щомісячно підвищувати пенсію з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, за 2009 рік та з 1 січня 2010 року по 1 червня 2010 року є обґрунтованими.
Також судом правильно не були взяті до уваги доводи відповідача про неврегульованість механізму реалізації положень статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
На час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії за віком визначався лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Згідно з цією нормою мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленого для осіб, що втратили працездатність. Інший розмір мінімальної пенсії за віком діючим законом не передбачено.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, при визначенні розміру підвищення відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Статтею 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність, з 1 квітня - 387 гривень, з 1 жовтня - 395 гривень.
Зазначена стаття була змінена Законом України від 15 березня 2007 року «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та існує в новій редакції з 28 березня 2007 року, якою прожитковий мінімум для особи, яка втратила працездатність, визначений з 1 квітня – 406 гр., з 1 жовтня - 411 гривень. При цьому, зазначена стаття доповнена абзацом, яким передбачено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 1 квітня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток, що складає з 1 квітня 2007 року 410 гр. 06 коп., з 1 жовтня 2007 року - 415 грн. 11 коп.
Згідно зі ст. 58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України" прожитковий мінімум складає з 01.04.2008 року - 481грн., з 01.07.2008 року – 482 грн., 01.10.2008 року - 498 грн.
Як передбачено положеннями ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» зі змінами та абз.1 ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», у 2009 році для визначення мінімального розміру пенсії за віком з 01 січня 2009 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року.
Таким чином, розмір мінімальної пенсії за віком з 1 січня 2009 року становить 498 грн., а з 1 листопада 2009 року – 573 грн.
Відповідно до ст. 52 Закону України « Про Державний бюджет України на 2010 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність складає з 1 січня 2010 року – 695 грн., з 1 квітня 2010 року – 706 грн., таким чином, виходячи з вимог ст.28 ч. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мінімальний пенсії за віком в 2010 році складає відповідні суми.
Враховуючи положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», керуючись таким принципом як верховенство права, з метою забезпечення передбаченого Конституцією України права позивача на належне соціальне забезпечення, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції щодо необхідності задоволення позовних вимог саме з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року і з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року.
Проведення виплати відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» не є правильним.
За конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, якою є наведена вище постанова Кабінету Міністрів України, застосування відповідачем норм вказаної постанови істотно звужує обсяг встановлених законом прав позивача.
Суд правильно прийшов до висновку, що при вирішенні даного спору застосуванню підлягала ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду не вбачається.
Оскільки при прийнятті апеляційної скарги апелянту було відстрочено сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи до ухвалення судового рішення апеляційною інстанцією, з відповідача належить стягнути на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн..
Керуючись ст.ст. 303, 3041, 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд, -
у х в а л и в :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Єнакієве Донецької області відхилити.
Рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 9 червня 2010 року залишити без змін.
Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в місті Єнакієве Донецької області витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в Апеляційному суді Донецької області в розмірі 120 грн.( розрахунковий рахунок – 31213263700004; отримувач – Державний бюджет м. Донецька Ворошиловський район, ЄДРПОУ – 34686537, МФО -834016, банк – ГУ ДКУ у Донецькій області).
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді