Справа № 22ц-14268 Головуючий у 1 інстанції Іванов В.М.
Категорія 57 Доповідач Біляєва О.М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 серпня 2010 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого Висоцької В.С.,
суддів Осипчук О.В., Біляєвої О.М.,
при секретарі Стіба Г.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Петровському районі м. Донецька на постанову Петровського районного суду м. Донецька від 26 березня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Петровському районі м. Донецька про визнання дій неправомірними та перерахунок пенсії, -
ВСТАНОВИВ:
Постановою Петровського районного суду м. Донецька від 26 березня 2010 року позов задоволено частково.
Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права.
В обґрунтування скарги апелянт зазначає, що суд не врахував, що положення ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» щодо мінімального розміру пенсії за віком не застосовуються при призначенні пенсії за Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України. Розрахунок пенсії, в тому числі додаткової, здійснюється у відповідності з вимогами постанови КМУ № 1 від 03 січня 2002 року з наступними змінами, виходячи з розміру 19 гр. 91 коп. Розмір пенсії встановлюється у відсотках до прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Після перерахунку відповідно до вимог зміненого законодавства розмір пенсії буде меншим ніж вимагає позивач, що буде суперечити чинному законодавству.
Колегія суддів відхиляє апеляційну скаргу з наступних підстав.
Судом встановлено наявність у позивача права на отримання пенсії по інвалідності та додаткової пенсії у розмірах, встановлених ст.ст. 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а саме: у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та у розмірі 50 % від розміру мінімальної пенсії за віком. Суд дійшов до висновку про необхідність здійснити перерахунок та виплату пенсії по інвалідності та додаткової пенсії з 01.11.2006 року по 01.12.2007 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено в зв’язку з безпідставністю.
Рішення суду в частині відмови в позові сторонами не оскаржується.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в оскаржуваній частині, апеляційний суд визнає, що висновок суду ґрунтується на законі та відповідає обставинам справи.
Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.3 ст.46 Конституції України, пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого Законом.
ОСОБА_1 віднесений до категорії 1 як особа, яка постраждала внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, визнаний інвалідом 3 групи, що підтверджується відповідними посвідченнями та довідкою.
Розділ 8 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає правила призначення та виплати пенсій і компенсацій особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4. Стаття 49 цього розділу визначає пенсії особам, віднесеним до вказаних категорій у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до частини 4 статті 54 цього Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), якою визначено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1, та у зв’язку з утратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів 3 групи, щодо котрих установлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими шести мінімальних пенсій за віком.
Стаття 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції від 05.10.2006 року передбачає, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, зокрема інвалідам Ш групи - у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком. Виплата зазначеної пенсії відповідно до статті 53 даного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Таким чином, вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої визначено згідно з частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а саме в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Статтею 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено, що у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 розмір щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму і цей перерахунок проводиться з дня встановлення цього мінімуму.
На час розгляду цієї справи судом розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове соціальне страхування". Згідно з цією нормою мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленого для осіб, що втратили працездатність.
Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.
Колегія суддів не бере до уваги положення частини третьої ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання державної пенсії по інвалідності та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтями 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Оскільки державна пенсія по інвалідності та додаткова пенсія позивачу мають визначатись з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то у разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії по інвалідності та додаткової пенсії позивачеві повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
Щодо правил постанови Кабінету Міністрів України від 03 січня 2002 року № 1 зі змінами, внесеними постановою Кабінету міністрів України № 894 від 12 липня 2004 року, на яку посилається відповідач, то нею встановлені розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсії, які не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком та суперечать положенням ст.ст. 50, 54 Закону № 796-ХП.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при розрахунку пенсії по інвалідності та додаткової пенсії передбачених ст.ст. 50, 54 Закону № 796-ХП, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про Державний бюджет на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Здійснюючи апеляційний перегляд справи і ухвалюючи судове рішення у даній справі, колегія суддів виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1, 3, частиною 2 статті 6, статтею 8, частиною 2 статті 19, статтями 22, 23, частиною 1 статті 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов’язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого статтею 8 Конституції України.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав дії УПФ щодо нарахування та виплати пенсії по інвалідності та додаткової пенсії позивачу у розмірі меншому ніж передбачено ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» незаконними та зобов’язав відповідача здійснити перерахунок пенсії по інвалідності у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 50 % від розміру мінімальної пенсії за віком з 01.11.2006 року по 01.12.2007 року відповідно до вимог ст.ст. 50, 54, ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 304-1, 307 ч. 1 п. 1, ст.ст. 308, 313-315 ЦПК України, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості спорів, пов’язаних із соціальними виплатами», апеляційний суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Петровському районі м. Донецька відхилити.
Постанову Петровського районного суду Донецької області від 26 березня 2010 року залишити без змін.
Ухвала є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді