Справа 22ц-13428 2010 рік Головуючий у 1 інстанції Рибкін О.А.
Категорія 32 Доповідач Пономарьова О.М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 серпня 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Пономарьової О.М.,
суддів Бондаренко Л.І., Соломахи Л.І.,
при секретарі Голубцові А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку
апеляційні скарги позивача ОСОБА_1 та відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Донецьке вугільне паливо» на рішення Димитровського міського суду Донецької області від 7 червня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «Промислова компанія «Донецьке вугільне паливо», третя особа - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Димитрові Донецької області, - про відшкодування моральної шкоди у зв’язку з травмою на виробництві, -
в с т а н о в и в :
Рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 7 червня 2010 року частково задоволений позов ОСОБА_1. З ТОВ «Промислова компанія «Донецьке вугільне паливо» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди стягнуто 9000 грн.. В решті вимог відмовлено. З відповідача на користь держави стягнуті судові витрати.
Позивач ОСОБА_1 та відповідач ТОВ «Промислова компанія «Донецьке вугільне паливо», н е погодившись з рішенням суду, звернулися до Апеляційного суду Донецької області з апеляційними скаргами.
Позивач ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду та стягнути на його користь моральну шкоду в розмірі 69520 грн., оскільки суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального і процесуального права, неповно з’ясував обставини і не врахував тяжкість завданої йому моральної шкоди.
Відповідач ТОВ «Промислова компанія «Донецьке вугільне паливо» в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду та відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки, на думку апелянта, позивачем не надано доказів в підтвердження його моральних страждань, відсутній висновок МСЕК про заподіяння позивачу моральної шкоди, пропущений строк на звернення до суду з вимогами про відшкодування моральної шкоди.
В судове засідання апеляційної інстанції сторони не з’явилися, про час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.
Суд першої інстанції, задовольняючи частково позов, виходив з того, що позивач працював у відповідача в небезпечних та шкідливих умовах і 22 липня 2008 року при виконанні трудових обов’язків з ним стався нещасний випадок, внаслідок чого висновком МСЕК від 26 вересня 2008 року йому вперше встановлено 40 % втрати професійної працездатності і третя група інвалідності. Ушкодженням здоров’я позивачеві завдана моральна шкода, яку повинен відшкодувати роботодавець, згідно зі ст.237-1 КЗпП України.
Апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги підлягають відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з таких підстав.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що вимоги позивача про стягнення на його користь моральної шкоди підлягають частковому задоволенню.
Судом встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що позивач ОСОБА_1 з 2006 року працював у відповідача в шкідливих та небезпечних умовах, під час роботи 22 липня 2008 року з ним стався нещасний випадок, внаслідок чого висновком МСЕК від 26 вересня 2008 року йому вперше встановлено 40 % втрати професійної працездатності та він визнаний інвалідом 3 групи.
Відповідно до ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Наявність небезпечних і шкідливих умов праці позивача в ТОВ «Промислова компанія «Донецьке вугільне паливо» встановлена актом розслідування нещасного випадку.
Ці обставини відповідачем не спростовані.
Статтею 237-1 КЗпП України передбачається відшкодування власником або уповноваженими ним органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань, або втрати нормальних життєвих зв’язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв’язку між попередніми умовами.
Відповідно до ст.9 Закону України «Про охорону праці» відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров’я здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
Однак, із Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» виключена частина 3 статті 34 відповідно до положень Закону України від 23 лютого 2007 року № 717-У «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
Оскільки Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України на час виникнення спірних правовідносин , в зв’язку із зміною спеціального закону, не відповідав за завдану моральну шкоду, то у разі отримання працівником професійного захворювання в цей період таку шкоду позивачу, законні права якого порушено, повинен відшкодовувати роботодавець, згідно з правилами ст.237-1 КЗпП України.
Відповідачем не надано доказів щодо відсутності його вини в заподіянні позивачеві моральної шкоди. Визначений судом розмір моральної шкоди 9000 грн. відповідає тяжкості ушкодження здоров’я позивача, характеру та тривалості моральних страждань позивача у зв’язку з отриманою травмою, істотності вимушених змін у життєвих стосунках потерпілого. Суд врахував, що ушкодження здоров’я завдає фізичні та моральні страждання потерпілому, вимагає від нього додаткових зусиль для організації життя, і , виходячи з засад розумності та справедливості, визначив такий розмір відшкодування моральної шкоди.
Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції вірно встановлені обставини справи, доказам, що надані сторонами, дана належна оцінка. Спір вирішено на підставі наданих сторонами доказів у відповідності із нормами матеріального та процесуального законодавства.
Наведені в апеляційних скаргах доводи є необґрунтованими і не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов’язує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного рішення.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційні скарги і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд, -
у х в а л и в :
Апеляційні скарги позивача ОСОБА_1 та відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Донецьке вугільне паливо» відхилити.
Рішення Димитровського міського суду Донецької області віл 7 червня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий Судді