Головуючий у 1 інстанції – Перетятько О.Ю.
Суддя-доповідач – Висоцька В.С.
Ухвала
Іменем України
26 серпня 2010 року справа № 22ц-15246
Апеляційний суд Донецької області
у складі:
головуючого судді: Висоцької В.С.
суддів: Біляєвої О.М., Осипчук О.В.
при секретарі Огурцовій С.О.
розглянувши у відкритому апеляційну скаргу судовому засіданні
Центрально – Міського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради
на постанову Центрально - Міського районного суду м. Горлівки Донецької області
від 21 квітня 2010 року
По справі
за позовом ОСОБА_3
до Центрально – Міського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради
про визнання дій неправомірними дій по відмові в перерахунку суми допомоги на оздоровлення, -
В С Т А Н О В И В :
Постановою Центрально – Міського районного суду м. Горлівки Донецька від 21 квітня 2010 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.
Суд задовольнив позов про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення за 2009 рік у розмірі 2886 грн. і виходив з того, що ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачає щорічну виплату допомоги на оздоровлення учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, інвалідам 3 групи в розмірі 4 мінімальних заробітних плат.
Суд першої інстанції при розгляді справи встановив, що позивач перебуває на обліку в УПСЗН як особа, яка є учасником ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС (надалі ЧАЕС) інвалідом 3 групи (1 категорія), у зв’язку з чим користується правами та пільгами, передбаченими Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
З урахуванням фактично отриманих позивачем сум щорічної допомоги на оздоровлення, суд першої інстанції стягнув з відповідача на користь позивача недоплачені суми щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2009 рік в розмірі 2886 грн.
Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, а саме, управління зазначило, що здійснювало виплати, керуючись Постановою КМУ № 562 від 12.07.2005 р. “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, яка є обов’язковою для виконання. Кошти для виплати сум на оздоровлення в сумах вище, ніж зазначено в постанові КМУ, не надходили.
Апеляційний суд вважає за необхідне в її задоволенні відмовити, а судове рішення залишити без змін.
Суд апеляційної інстанції при розгляді справи встановив, що ОСОБА_3 віднесено до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, визнано інвалідом 3 групи, що підтверджується відповідними посвідченнями.
Відповідно до ч.4 ст.48 Закону № 796-ХП щорічна допомога інвалідам 3 групи виплачується у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. При цьому розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати (абз.7 ч.4 ст. 48 Закону № 796-ХП).
Відповідачем виплачена позивачу щорічна грошову допомога на оздоровлення у відповідності до Постанови КМУ № 562 від 12.07.2005 р. “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Зазначеними постановою № 562 усупереч Закону № 796–ХІІ (який встановив розмір щорічної допомоги як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати) установлено конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі й, зокрема, постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи інвалідам 3 групи постановою № 562 встановлена допомога - 90 гривень.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст. 48 Закону № 796–ХІІ та Закони України, яким встановлені розміри мінімальної заробітної плати, зокрема на час виплати допомоги позивачу , а не постанови № 562.
Доводи апеляційної скарги про відсутність бюджетного фінансування не може бути причиною невиконання покладених на відповідача зобов'язань, оскільки реалізація особою права, не пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно - правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Таким чином, дії відповідача в частині виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення у розмірах менших ніж передбачено Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” - суд першої інстанції обґрунтовано визнав неправомірними.
За таких обставин апеляційна скарга підлягає відхиленню.
Керуючись ст.ст.307 ч.1 п.1, 308,314,315 ЦПК України, апеляційний суд , -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Центрально – Міського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради відхилити.
Постанову Центрально - Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 21 квітня 2010 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В.С.ВИСОЦЬКА
Судді О.М.БІЛЯЄВА
О.В.ОСИПЧУК