Справа 22ц- 14458 2010 рік Головуючий у 1 інстанції Іванова А.П.
Категорія 57 Доповідач Пономарьова О.М.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 серпня 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Пономарьової О.М.,
суддів Бондаренко Л.В., Соломахи Л.І.,
при секретарі Поляковій Я.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку
апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька на постанову Калінінського районного суду м. Донецька від 17 травня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька (далі – УПФУ в Калінінському районі м. Донецька) про неправомірні дії державного органу по відмові у перерахунку пенсії та зобов’язання проведення перерахунку пенсії, -
в с т а н о в и в :
8 лютого 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до УПФУ в Калінінському районі м. Донецька про перерахунок пенсії відповідно до ст.ст. 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зазначала, що має статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, є інвалідом 3 групи та станом на 01 листопада 2006 року перебувала на обліку в УПФУ в Калінінському районі м. Донецька, як одержувач пенсії за інвалідністю відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Згідно постанови Донецького окружного адміністративного суду від 19 грудня 2008 року їй з 22 травня 2008 року призначені державна та додаткова пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, відповідно до ст. 50, ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Після ухвалення судом зазначеного судового рішення вона дізналася, що її право на отримання пенсії відповідно до ст. 50, ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» порушено з 01 листопада 2006 року, оскільки з 31 жовтня 2006 року набрали законної сили зміни, внесені Законом України від 05.10.2006 р. N 231-V до ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно яких статтю 67 було доповнено частиною 3, згідно якої «у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму».
Крім того, Законом України від 05.10.2006 р. N 231-V Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було доповнено ст. 71, згідно якої дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» з 01 жовтня 2006 року був встановлений новий прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, - 366 грн., а тому відповідач після набрання чинності Законом України від 05.10.2006 р. N 231-V повинен був з 01 листопада 2006 року перерахувати їй пенсію.
Відповідач відмовляє їй в перерахунку пенсії з 01 листопада 2006 року. Просила визнати дії відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії з 01 листопада 2006 року неправомірними та зобов’язати його здійснити їй з 01 листопада 2006 року по 22 травня 2008 року перерахунок державної пенсії, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, інваліду 3 групи, відповідно до ст. 50, частини 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з розрахунку 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком з урахуванням вимог частини 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» .
Постановою Калінінського районного суду м. Донецька від 17 травня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано неправомірною відмова УПФУ в Калінінському районі м. Донецька у перерахунку пенсії ОСОБА_1 з а період з 1 листопада 2006 року по 21 травня 2008 року. Зобов’язано Управління Пенсійного Фонду України в Калінінському районі м. Донецька перерахувати основну та додаткову пенсії відповідно до ст.ст. 49, 50 ч. 4, ст. 54, 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ОСОБА_1 із розрахунку шести прожиткових мінімумів для осіб , які втратили працездатність, та додаткової пенсії із розрахунку 50 % від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 1 листопада 2006 року по 21 травня 2008 року.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Зазначає, що пенсія позивачу в спірний період виплачувалася згідно чинного законодавства.
З 01 січня 2008 року до ст. 50, ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» були внесені зміни щодо розміру державної та додаткової пенсії, які визнані неконституційними лише з 22 травня 2008 року.
Після цього пенсії позивачу виплачуються згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».
Розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», відповідно до частини 3 ст. 28 зазначеного закону не застосовується для визначення розмірів пенсій згідно Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до ст. 3041 ЦПК України розгляд апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, прийняте за результатами розгляду справ, передбачених пунктом 2 частини першої статті 15 цього Кодексу, здійснюється апеляційним судом за наявними у справі матеріалами та без виклику осіб, які беруть участь у справі.
Дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду зміні з наступних підстав:
З матеріалів справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 віднесена до 1 категорії, як особа, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19 грудня 2008 року яка набрала чинності, відповідача було зобов’язано перерахувати позивачу пенсію по інвалідності (основну та додаткову) відповідно до ст. 50, ст. 54 ч. 4 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з розрахунку 6 мінімальних пенсій за віком та 50% мінімальної пенсії за віком з 22 травня 2008 року.
Позивач звернулася до відповідача з завою щодо перерахунку їй основної та додаткової пенсії відповідно до ст. 50, ст. 54 ч. 4, ст. 67 ч. 3 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як інваліду 3 групи, з 01 листопада 2006 року по 22 травня 2008 року з розрахунку 6 мінімальних пенсій за віком та 50 % мінімальної пенсії за віком .
Відповідач в такому перерахунку їй відмовив.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, як інвалід 3 групи, має право на отримання в період з 01 листопада 2006 року по 22 травня 2008 року пенсії по інвалідності та додаткової пенсії у розмірах, встановлених ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме, у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком.
З таким висновком суду погодитися не можливо, до нього суд дійшов порушивши норми матеріального права.
Відповідно до п. 4 частини 1 ст. 309 ЦПК України порушення норм матеріального права є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення.
Відповідно до частини 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи у апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з ч. 3 ст. 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого Законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-XII в редакції Закону України від 19 грудня 1991 року N 2001-XII.
Як видно з матеріалів справи, позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. 12 жовтня 2005 року їй встановлено 3 групу інвалідності безстроково у зв’язку із захворюванням, пов’язаним з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС і позивачу призначена пенсія по 3 групі інвалідності у зв’язку із захворюванням, пов’язаним з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відмовляючи позивачу в здійсненні перерахунку пенсії з 01 листопада 2006 року по 22 травня 2008 року, як інваліду 3 групи, відповідач посилається на те, що пенсія позивачу виплачувалася в цей період згідно діючого законодавства.
Відповідно до ст. 49 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції Закону України від 19 грудня 1991 року N 2001-XII пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді:
а) державної пенсії;
б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції Закону України від 19 грудня 1991 року N 2001-XII особам, віднесеним до постраждалих першої категорії, що є інвалідами Ш групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком. Виплата зазначеної пенсії відповідно до статті 53 даного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Частиною четвертою ст. 54 вищезгаданого Закону у редакції від 17.06.93 року N 3285-XII, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що в усіх випадках розмір пенсії для інвалідів Ш групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком.
Наявність такого права у позивача є визначальним для вирішення даного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (ч. 2 ст. 46).
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з матеріалів справи в період з 01 листопада 2006 року по 31 грудня 2007 року пенсія позивачу виплачувалася згідно постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2005 року № 1293. Відповідно до частини 3 ст. 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивачу здійснювався перерахунок пенсії в зв’язку із збільшенням розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 01 січня 2007 року, з 01 квітня 2007 року, з 01 жовтня 2007 року.
Розмір пенсії, який виплачувався позивачу в період з 01 листопада 2006 року по 31 грудня 2007 року, не відповідає положенням ст. 50, частини 4 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно з якими вихідним критерієм розрахунку державної пенсії та додаткової пенсії виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно з частиною 1 статті 28 Закону України від 9 липня 2003 року N 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Посилання відповідача, що такий розмір був визначений згідно постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2005 року № 1293, не заслуговує на увагу.
Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2005 року № 1293 «Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році збільшено у 2,5 рази розмір пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та встановлено, що мінімальний розмір пенсії, передбачений частиною четвертою статті 54 Закону, не може бути нижчим для інвалідів з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, Ш групи - 467 грн..
Тобто зазначеною постановою Кабінету Міністрів України встановлений мінімальний розмір пенсії, який всупереч положенням ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не відповідає розмірам мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до частини 4 ст. 8 ЦПК України у разі невідповідності правового акта закону України або міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, суд застосовує акт законодавства, який має вищу юридичну силу.
За конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, якою є наведена вище постанова Кабінету Міністрів України, вона істотно звужує обсяг встановлених законом прав позивача, а тому застосуванню підлягають саме положення закону.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку щодо визнання незаконними дій УПФУ в Калінінському районі м. Донецька щодо відмови в перерахунку пенсії по інвалідності ОСОБА_1 за період з 01 листопада 2006 року по 31 грудня 2007 року та зобов’язання відповідача зробити ОСОБА_1 за цей період перерахунок пенсії по інвалідності, як інваліду 3 групи, виходячи з 6 мінімальних пенсій за віком, та додаткової пенсії - 50 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 50, частини 4 ст. 54, частини 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до п/п 12 та п/п 15 п. 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року № 107-1У до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» внесені зміни, щодо розмірів пенсій , які визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008.
Положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року № 107-1У щодо розмірів пенсій, які діяли в період з 01 січня 2008 року по 22 травня 2008 року, судом першої інстанції не враховано, внаслідок чого суд дійшов помилкового висновку про те, що позивач має право на пенсію по інвалідності, як інвалід 3 групи, за період з 01 січня 2008 року по 22 травня 2008 року у розмірах, встановлених ст. 50 та частиною 4 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції до 01 січня 2008 року, які в цей час не діяли.
Як вбачається з матеріалів справи в період з 01 січня 2008 року по 22 травня 2008 року пенсія позивачу виплачувалася згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», тобто в розмірі, встановленому законом, і підстави для визнання дій відповідача неправомірними щодо визначення розміру пенсії в цей період відсутні.
Враховуючи зазначене, рішення суду підлягає зміні, а саме, перерахунку підлягає пенсія (державна та додаткова) позивача лише за період з 01 листопада 2006 року по 31 грудня 2007 року, підстави для перерахунку пенсії за період з 01 січня 2008 року по 22 травня 2008 року відсутні.
Посилання відповідача на вимоги частин 3 та 4 ст. 45 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не заслуговують на увагу, оскільки ними врегульовано строки, з яких проводиться переведення з одного виду пенсії на інший та перерахунок пенсії. В даному ж випадку мова йдеться не про переведення на інший вид пенсії або перерахунок пенсії як такий, а фактично йдеться про неправильне визначення розміру пенсій позивачу відповідно до положень ст. 11 ЦПК України, починаючи з 01 листопада 2006 року по 22 травня 2008 року.
Період з 01 листопада 2006 року по 22 травня 2008 року не був предметом розгляду Донецького окружного адміністративного суду, яким винесена постанова від 19 грудня 2008 року.
Відповідно до частини 2 ст. 46 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким.
Доводи відповідача про те, що розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», відповідно до частини 3 ст. 28 зазначеного закону не застосовується для визначення розмірів пенсій згідно Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не заслуговують на увагу.
Дійсно ухвалою Конституційного суду України від 19 травня 2009 року № 27-у/2009 встановлено, що у частині третій статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» закладено однозначну вимогу щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого у абзаці першому частини першої цієї статті, - виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Непоширення мінімального розміру пенсії за віком, встановленого у абзаці першому частини першої статті 28 цього Закону, на правовідносини, що виникають на підставі інших законів, крім цього Закону, дає підстави стверджувати про наявність прогалини у законодавчому регулюванні. Заповнення прогалин має здійснюватися законодавцем.
Проте відповідно до частини 9 ст. 9 ЦПК України забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечності законодавства, що регулює спірні відносини.
Відповідно до частини 2 ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, що і відображено у принципі верховенства права.
Згідно ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 року N 2017-III мінімальний розмір пенсії є однією з основних державних соціальних гарантій, які не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до вимог абзацу 3 ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 року N 966-XIV прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат, виходячи з вимог Конституції України та законів України.
Відповідно до абзацу 8 ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальна пенсія - державна соціальна гарантія, розмір якої визначається цим Законом. Згідно частини 1 ст. 28 зазначеного Закону (у редакції Закону України від 23.12.2004 року N 2291-IV) мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Вимоги частини 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції Закону від 25.03.2005 року N 2505-IV) про встановлення мінімального розміру пенсії за віком абзацом 1 частини 1 цієї статті виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не можуть бути легітимною підставою для застосування мінімальної пенсії за віком в розмірі, меншому за розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, оскільки це суперечить вимогам ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» та ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум».
Відповідно до частини 8 ст. 9 ЦПК України якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
На підставі наведеного суд першої інстанції правильно виходив з того, що розмір мінімальної пенсії за віком, який визначається розміром прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, для виплати пенсій згідно ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначений частиною 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в редакції Закону від 23.12.2004 року N 2291-IV, оскільки інший законодавством не визначений.
Відповідно до ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Відповідно до ст. 65 Закону України від 20.12.2005 року № 3235-IV «Про Державний бюджет України на 2006 рік» на 2006 рік був затверджений прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 жовтня - 366 гривень.
Відповідно до ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року № 489-V (у редакції Закону України від 15.03.2007 року № 749-V) прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, в 2007 році був встановлений в таких розмірах: з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень. Для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, збільшений на 1 відсоток, тобто з 1 квітня – 410 грн. 06 коп., з 1жовтня – 415 грн. 11 коп.
Саме з цих розмірів прожиткового мінімуму слід виходити при визначенні розміру мінімальної пенсії за віком для визначення розміру державної та додаткової пенсії позивачу відповідно до ст. 50, частини 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
При зверненні до суду відповідачем з апеляційної скарги не були сплачені судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Відповідно до п. 34 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21 січня 1993 року № 7-93, п. 5 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» ЦПК України Пенсійний Фонд України від сплати судового збору звільнений.
Оскільки апеляційний суд хоча і дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги відповідача, проте в цілому ухвалив рішення на користь позивача, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в апеляційному суді відповідно до ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню з УПФУ в Калінінському районі м. Донецька в розмірі 37 грн. згідно постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 р. № 1258 «Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ та їх розмірів» в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 05 серпня 2009 р. № 825, як із справи позовного провадження з розгляду спору немайнового характеру.
Посилання УПФУ в Куйбишевському районі м. Донецька на те, що відповідно до п. 5 частини 4 ст. 81 ЦПК України від сплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ вони звільнені, не ґрунтуються на законі.
Відповідно до п. 5 частини 4 ст. 81 ЦПК України не підлягають оплаті витрати на інформаційно-технічне забезпечення у справах про відшкодування шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду.
Справа за позовом ОСОБА_1 про здійснення перерахунку пенсії до зазначеної категорії справ не відноситься.
Керуючись ст. ст. 303, 3041, 308, 316 ЦПК України, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості спорів, пов’язаних із соціальними виплатами», апеляційний суд , -
в и р і ш и в :
Апеляційну скаргу відповідача - Управління Пенсійного Фонду України в Калінінському районі м. Донецька задовольнити частково.
Постанову Калінінського районного суду м. Донецька від 17 травня 2010 року змінити.
Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного Фонду України в Калінінському районі м. Донецька щодо відмови у нарахуванні та виплаті з 01 листопада 2006 року по 31 грудня 2007 року державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, спричинену здоров’ю, ОСОБА_1 відповідно до ст. 50, частини 4 ст. 54, частини 3 ст. 67, ст. 71 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в Калінінському районі м. Донецька здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату за період 01 листопада 2006 року по 31 грудня 2007 року:
- державної пенсії відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з розрахунку шести мінімальних пенсій за віком;
- додаткової пенсії за шкоду, спричинену здоров’ю, відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з розрахунку 50% від мінімальної пенсії за віком виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням вимог ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та з врахуванням раніше виплачених сум.
В решті вимог ОСОБА_1 відмовити.
Стягнути з Управління Пенсійного Фонду України в Калінінському районі м. Донецька на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 37 (тридцять сім) гривень (на розрахунковий рахунок 31213263700004, одержувач – державний бюджет м. Донецька Ворошиловський район, ЄДРПОУ – 34686537, банк – ГУ ДКУ в Донецькій області, МФО 834016, код бюджетної класифікації – 22050002).
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, є остаточним і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий: О.М. Пономарьова
Судді: Л.І. Соломаха
Л.І. Бондаренко