Справа № 2-1394

                                     2010 року

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

           26 серпня 2010 року              Ялтинський міський суд  Автономної Республіки Крим

 у складі головуючої судді: Кайро І.А.

 при секретарі: Рябцевої А.С.

за участю представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Ялти цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про розподіл майна, та визнання права власності

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 про розподіл майна, та визнання права власності.

Вимоги мотивовані тим, що 14 листопада 1997 року між ним та відповідачкою було укладено шлюб. У період шлюбу ними було придбане наступне майно, 1/3 частка квартири АДРЕСА_2. 09 листопада 2007 року їх шлюб з відповідачкою було розірвано. У теперішній час виникла необхідність у розділі сумісно – нажитого майна, у зв’язку з чим він та змушений звернутися до суду з даною позовною заявою.

 Відповідачка, у судовому засіданні позов визнала частково, при цьому пояснивши, що проти поділу квартири АДРЕСА_2 вона не заперечує. Проти поділу квартири АДРЕСА_3 вона заперечує, оскільки договір купівлі – продажу вищезазначеного майна, фактично є договором дарування майна що належала її матері та більш того він укладений у період часу, коли вони фактично не вели сумісного господарства та не проживали разом, у зв’язку з чим у задоволенні даної частини позовних вимог просила відмовити.  

    Вислухавши пояснення сторін, вивчивши надані сторонами докази, дослідивши обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, з позиції їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, суд приходить до висновку що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

            В силу ст. 60 Сімейного кодексу України, майно,  набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові  на  праві  спільної  сумісної  власності.

               Згідно ст. 69 Сімейного кодексу України, дружина і чоловік мають право на поділ майна,  що належить їм на праві спільної сумісної власності,  незалежно від розірвання шлюбу.

     В силу ст. 70 Сімейного кодексу України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності  подружжя,  частки  майна дружини та чоловіка є рівними,  якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

           При цьому судом встановлено, що 14 листопада 1997 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було укладено шлюб.

    Згідно договору купівлі – продажу квартири від 11 жовтня 2002 року ОСОБА_4 є власником 1/3 частки квартири АДРЕСА_2.

    Відповідно до договору купівлі – продажу від 21 червня 2006 року, ОСОБА_3 є власницею квартири АДРЕСА_3.

    У відповідності до свідоцтва про розірвання шлюбу ОСОБА_4 та ОСОБА_3 20 листопада 2007 року розірвали шлюб.

    При цьому суд не приймає до уваги доводи відповідачки, стосовно того, що договір купівлі продажу спірного майна, фактично є договором дарування, оскільки це у супереч ч.3 ст. 10 та ч.1 ст. 60 ЦПК України не доведено суду та спростовується самим договором.

Також суд не приймає до уваги твердження відповідачки, що кватира АДРЕСА_3 було набуто нею за час їх окремого проживання у зв’язку з фактичним припиненням шлюбних відносин, оскільки це у супереч ч.3 ст. 10 та ч.1 ст. 60 ЦПК України не було доведено суду та спростовується  матеріалами справи, а саме копією позовної заяви відповідачки про розірвання шлюбу з позивачем, яка була подана нею до суду лише 19 лютого 2007 року та свідоцтвом про розірвання шлюбу, згідно якого шлюб між позивачем та відповідачкою було припинено 20 листопада 2007 року, тобто більш ніж через 1 рік 4 місяці після укладення договору купівлі – продажу спірної квартири.  

    На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що оскільки сторонами під час перебування у шлюбі було придбане спірне майно, то воно належить їм на праві спільної сумісної власності.

    Оскільки вищевикладеними нормами закону передбачено право сторін на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності та законом передбачено, що частка майна сторін є рівною, оскільки підстав для зміни частки майна сторін передбачених ст. 70 СК України судом не встановлено, вважаю що позовні вимоги позивача засновані на законі у зв’язку з чим підлягають задоволенню.  

    Оскільки позов задоволений, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню судові витрати. На підставі викладеного й керуючись ст. ст. 10,60,212-215 ЦПК України; 60,69-70 СК України,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_4 – задовольнити.

Провести розподіл сумісно нажитого майна між  ОСОБА_4 та ОСОБА_3.

 Визнати за ОСОБА_4 право власності на 1\2 частку квартири АДРЕСА_3, та визнати право власності на 1\6 частку квартири АДРЕСА_2.

 Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1\2 частку квартири АДРЕСА_3, та визнати право власності на 1\6 частку квартири АДРЕСА_2.

     Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судовий збір у сумі 850 (вісімсот п’ятдесят) гривень та витрати на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи у сумі 60 (шістдесят) гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через Ялтинський міський суд  АРК у порядку встановленому ст. ст. 294, 296 ЦПК України.

СУДДЯ  підпис

З оригіналом згідно            Рішення не набрало законної сили

Суддя

Секретар