Головуючий у 1 інстанції Биліна Т.І.

             Суддя-доповідач  Висоцька В.С.                

 УХВАЛА

Іменем України    

26 серпня 2010 року                                                           справа № 22ц - 15691

Апеляційний  суд Донецької області у складі:

головуючого судді:                   Висоцької В.С.

суддів:                                         Біляєвої О.М., Осипчук О.В.

при секретарі              Огурцовій С.О.

розглянувши у відкритому  

апеляційну скаргу судовому засіданні

Управління Пенсійного фонду України в  м. Вугледарі Донецької області

на постанову Вугледарського міського суду  Донецької області

від 13 травня 2010 року

По справі за позовом ОСОБА_3

до  Управління Пенсійного фонду України в м. Вугледарі Донецької області

про визнання неправомірною відмову у  перерахунку та виплаті   пенсії

ВСТАНОВИВ:

                   Рішенням  Вугледарського міського суду  Донецької області від 13 травня 2010 року               позов  ОСОБА_3  задоволено.

                  Визнано незаконними дії УПФУ в м. Вугледарі  щодо відмови в перерахунку та сплаті ОСОБА_3  пенсії по інвалідності (основну) відповідно до  Закону України “Про статус і соціальний захист  громадян, які постраждали  внаслідок  Чорнобильської катастрофи” в розмірі  8 мінімальних пенсій за віком для непрацездатних осіб та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком – неправомірними. Зобов’язано УПФУ в м. Вугледарі    здійснити перерахунок та виплату пенсії за інвалідності  ОСОБА_3 як інваліду другої групи відповідно до ст.ст.50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист  громадян, які постраждали  внаслідок  Чорнобильської катастрофи” з 05 жовтня 2009 року.

                       Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій  просить скасувати рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права.

                     Апеляційний суд вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, а судове рішення таким, що підлягає залишенню без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого

самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.3 ст.46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого Законом.

                  ОСОБА_3  належить (віднесений) до категорії 1 як особа, яка постраждала внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, його визнано інвалідом 2 групи, що підтверджується відповідними  посвідченнями, довідками МСЕК(а.с. 80-10).

Розділ 8 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає правила призначення та виплати пенсій і компенсацій особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4. Стаття 49 цього розділу визначає пенсії особам, віднесеним до вказаних категорій у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

  Стаття 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у відповідних розмірах, зокрема інвалідам 2 групи – 75 відсотків мінімальної пенсії за віком. Виплата зазначеної пенсії відповідно до статті 53 даного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

        Частина 4 статті 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачає, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчим по 2 групі інвалідності – 8 мінімальних пенсій за віком. Приписи зазначеної норми співпадають з приписами пункту 4 Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 1997 року № 523 (з наступними змінами та доповненнями).

На час розгляду цієї справи судом розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове соціальне страхування" і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком  дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб що втратили працездатність.

Колегія суддів не бере доводи апеляційної скарги щодо положення частини третьої ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтями 50 та 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідно до ст. 2 ч.1 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року № 966-14, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів   мінімальної   заробітної   плати   та мінімальної  пенсії  за  віком.

Здійснюючи апеляційний перегляд справи і ухвалюючи судове рішення у даній справі колегія суддів виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1, 3, частиною 2 статті 6, статтею  8, частиною 2 статті 19, статтями 22, 23, частиною 1 статті 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов’язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого  статтею 8 Конституції України.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав дії УПФ щодо нарахування та виплати пенсії позивачу у розмірах менших ніж передбачено ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» незаконними та зобов’язав відповідача здійснити перерахунок основної пенсії позивачу у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 75 % від розміру мінімальної пенсії за віком з 05.10.2009 року відповідно до ст. 50, ст. 54, п. 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.  

          Керуючись ст.ст.307,308,314, 315 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в  м. Вугледарі   Донецької області відхилити.

Постанову  Вугледарського  міського суду Донецької області від 13 травня 2010 року  залишити  без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                                                                   В.С.ВИСОЦЬКА

Судді                                                                                                              О.М.БІЛЯЄВА

                                                                                                                      О.В.ОСИПЧУК