Справа 22ц-15812 Головуючий у 1 інстанції Смольняков О.О.
Категорія 57 Доповідач Біляєва О.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 серпня 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Висоцької В.С.,
суддів Біляєвої О.М., Осипчук О.В.,
при секретарі Огурцовій С.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Амвросіївському районі Донецької області про стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальної допомоги за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Амвросіївському районі на рішення Амвросіївського районного суду Донецької області від 21 квітня 2010 року,
В С Т А Н О В И В :
Управління Пенсійного фонду України в Амвросіївському районі (далі – УПФУ в Амвросіївському районі) звернулося до Апеляційного суду Донецької області з апеляційною скаргою на рішення Амвросіївського районного суду від 21.04.2010 року, яким позов задоволено.
В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати постанову та ухвалити нове рішення про відмову в позові.
В обґрунтування скарги відповідач зазначив, що суд не врахував, що на даний час відсутні нормативні документи, що регулюють питання відносно органів, які повинні виплачувати підвищення пенсії, за рахунок яких коштів та джерел; відсутній порядок обчислення вказаного розміру. На їх думку, відсутні підстави вважати, що саме органи Пенсійного фонду України повинні виплачувати таке підвищення із бюджету Пенсійного фонду. Положення статті 28 Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» застосовуються лише для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу з наступних підстав.
Згідно зі статтею 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач віднесена до категорії «діти війни», знаходиться на обліку в УПФУ Амвросіївського району та отримує пенсію за віком. Позивач має право на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, розмір якої не може бути меншим ніж прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність. Порушене право підлягає поновленню з 01 січня 2009 року.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та визначив закон, яким регулюються спірні правовідносини.
Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що позивач відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" відноситься до соціальної групи ’’діти війни’’.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції на момент звернення позивача передбачає, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
За таких підстав суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги щодо зобов’язання відповідача щомісячно підвищувати пенсію з 01 січня 2009 року є обґрунтованими.
Також судом правильно не були взяті до уваги доводи відповідача про неврегульованість механізму реалізації положень статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
На час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії за віком визначався лише ст. 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Згідно з цією нормою мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленого для осіб, що втратили працездатність. Інший розмір мінімальної пенсії за віком законом не визначено.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, при визначенні розміру підвищення відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, визначений ст. 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
Враховуючи положення ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", керуючись таким принципом як верховенство права, з метою забезпечення передбаченого Конституцією України права позивача на належне соціальне забезпечення, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції щодо необхідності задоволення позовних вимог з урахуванням фактично виплачених сум.
Проведення виплат відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» не є правильним.
За конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, якою є наведена вище постанова Кабінету Міністрів України, застосування відповідачем норм вказаної постанови істотно звужує обсяг встановлених законом прав позивача.
Суд правильно прийшов до висновку, що при вирішенні даного спору застосуванню підлягала ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Заперечення щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни суд обґрунтовано до уваги не взяв, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом спору, що розглядається.
Відсутність бюджетного фінансування не може бути причиною невиконання покладених на управління Пенсійного фонду України зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно - правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду не вбачається.
Відповідачем при подачі апеляційної скарги не сплачено витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 37 гр.
Апеляційним судом відстрочено апелянту сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, тому витрати підлягають стягненню при ухваленні судового рішення.
Керуючись ст. 304-1, ст.ст. 308, 313-315 ЦПК України, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості спорів, пов’язаних із соціальними виплатами», апеляційний суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Амвросіївському районі Донецької області відхилити.
Рішення Амвросіївського районного суду Донецької області від 21 квітня 2010 року залишити без змін.
Стягнути з УПФУ в Амвросіївському районі Донецької області на користь держави не сплачені при подачі апеляційної скарги витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 37 гр. (розрахунок 31213263700004, отримувач – Державний бюджет, м. Донецьк, Ворошиловський район, ЄДРПОУ – 34686537; МФО – 834016, банк – ГУ ДКУ в Донецькій області).
Ухвала є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді