Справа 22ц- 9266 2010 рік Головуючий у 1 інстанції Мірошкін О.І.
Категорія 32 Доповідач Пономарьова О.М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 серпня 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Пономарьової О.М.,
суддів Бондаренко Л.І., Соломахи Л.І.,
при секретарі Голубцові А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку
апеляційну скаргу відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Угледобича» на рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 15 квітня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «Угледобича» та відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Єнакієве про відшкодування моральної шкоди, -
в с т а н о в и в :
Рішенням Єнакіївського міського суду Донецької області від 15 квітня 2010 року ОСОБА_1 поновлений строк на звернення до суду. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Угледобича» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 12000 грн..
Не погодившись з рішенням суду, відповідач ТОВ «Угледобича» звернулося до Апеляційного суду Донецької області з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки, на думку апелянта, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, позивачем не надано доказів в підтвердження його моральних страждань.
Представник відповідача ТОВ «Угледобича» Карагодін Є.Г. в апеляційній інстанції підтримав доводи апеляційної скарги і просив її задовольнити.
Позивач ОСОБА_1 та представник відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Єнакієве Донецької області Клименко Р.А. заперечували проти доводів апеляційної скарги і просили рішення суду залишити без змін.
Суд першої інстанції, задовольняючи частково позов, виходив з того, що позивач працював у відповідача внебезпечних та шкідливих умовах і 17 березня 2007 року при виконанні трудових обов’язків з ним стався нещасний випадок, внаслідок чого висновком МСЕК від 10 липня 2007 року йому вперше встановлено 40 % втрати професійної працездатності. Ушкодженням здоров’я позивачеві завдана моральна шкода, яку повинен відшкодувати роботодавець, згідно зі ст.237-1 КЗпП України.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з таких підстав.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що вимоги позивача про стягнення на його користь моральної шкоди підлягають частковому задоволенню.
Судом встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що позивач ОСОБА_1 з 2006 року по 2007 рік працював у відповідача в шкідливих умовах, під час роботи 17 березня 2007 року з ним стався нещасний випадок, внаслідок чого висновком МСЕК від 10 липня 2007 року йому вперше встановлено 40 % втрати професійної працездатності та він визнаний інвалідом 3 групи.
Відповідно до ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Наявність небезпечних і шкідливих умов праці позивача в ТОВ «Угледобича» встановлена актом розслідування нещасного випадку.
Ці обставини відповідачем не спростовані.
Статтею 237-1 КЗпП України передбачається відшкодування власником або уповноваженими ним органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань, або втрати нормальних життєвих зв’язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв’язку між попередніми умовами.
Відповідно до ст.9 Закону України «Про охорону праці» відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров’я здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
Однак, із Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» виключена частина 3 статті 34 відповідно до положень Закону України від 23 лютого 2007 року № 717-У «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
Оскільки Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України на час виникнення спірних правовідносин , в зв’язку із зміною спеціального закону, не відповідав за завдану моральну шкоду, то у разі отримання працівником професійного захворювання в цей період таку шкоду позивачу, законні права якого порушено, повинен відшкодовувати роботодавець, згідно з правилами ст.237-1 КЗпП України.
Відповідачем не надано доказів щодо відсутності його вини в заподіянні позивачеві моральної шкоди.
Визначений судом розмір моральної шкоди 12000 грн. відповідає тяжкості ушкодження здоров’я позивача, характеру та тривалості моральних страждань позивача у зв’язку з отриманою травмою, істотності вимушених змін у життєвих стосунках потерпілого. Суд врахував, що ушкодження здоров’я завдає фізичні та моральні страждання потерпілому, вимагає від нього додаткових зусиль для організації життя, і , виходячи з засад розумності та справедливості, визначив такий розмір відшкодування моральної шкоди.
Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції вірно встановлені обставини справи, доказам, що надані сторонами, дана належна оцінка. Спір вирішено на підставі наданих сторонами доказів у відповідності із нормами матеріального та процесуального законодавства.
Наведені в апеляційній скарзі доводи є необґрунтованими і не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов’язує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного рішення.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд, -
у х в а л и в :
Апеляційну скаргу відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Угледобича» відхилити.
Рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 15 квітня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий
Судді