Справа № 2-686/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

30 серпня 2010 року                                                              м. Кузнецовськ  

Кузнецовський міський суд Рівненської області у складі:

головуючого  судді                                           Зейкана І.Ю.

при секретарі судового засідання                    Бірук Н.С.

за участю

позивача                                                             ОСОБА_1

представника відповідача                                 Требика В.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні  Кузнецовського міського суду Рівненської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у м.Кузнецовську Рівненської області про перерахунок пенсії,-

В С Т А Н О В И В:

До Кузнецовського міського суду Рівненської області звернувся ОСОБА_1 з цивільним позовом до Управління пенсійного Фонду України у м.Кузнецовську (далі - УПФ) про визнання незаконною відмови у переведенні позивача на пенсію, передбачену Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та її перерахунку. Просив також зобов’язати відповідача виконати перерахунок належної позивачу пенсії, визначивши середньомісячний заробіток за будь-які фактично відпрацьовані 30 календарних днів роботи на ЧАЕС у період з 10.10.1986 року до 09.11.1986 року, відповідно до ст.57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов’язати УПФ збільшити пенсійну виплату на один відсоток заробітку, відповідно до ч.2 ст.56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі Закон України №796-ХІІ). Просить позивач, також, зобов’язати УПФ перерахувати з 22.05.08 розмір додаткової пенсії, передбаченої ст.51 Закону України №796-ХІІ та виплатити її із врахуванням всіх підвищень.

У судовому засіданні позивач уточнив позовні вимоги, а саме просив зобов’язати відповідача провести перерахунок та виплатити пенсію, відповідно до ст.57 Закону України №796-ХІІ за період з 01.12.2009 року та довічно. Зобов’язати відповідача перерахувати з 22.05.08 розмір додаткової пенсії, передбаченої ст.51 Закону України №796-ХІІ, а саме збільшити до 30% мінімальної пенсії за віком  та виплачувати її довічно.

В обґрунтування позову покладено те, що позивач має статус ліквідатора на ЧАЕС (категорія 2). У період з 10.10.1986 року до 09.11.1986 року він працював на території радіоактивного забруднення, тобто виконував роботи по ліквідації наслідків на ЧАЕС в зоні відчуження. Позивач вважає, що підставі ч.3 ст.57 Закону України №796-ХІІ має пільги для обчислення середньомісячного заробітку для обчислення пенсії. ОСОБА_1 звертався до УПФ з питання перерахунку пенсії, але у листі для нього було відмовлено. З таким рішенням позивач не погодився й тому звернувся у суд.

Крім того, позивач вважає, що на підставі ст.56 Закону України №796-ХІІ, він має право на збільшення пенсії на 1% заробітку за кожен рік роботи понад встановлений стаж, оскільки відноситься до категорії 2 громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Посилається ОСОБА_1 і на те, що у УПФ проводить у заниженому розмірі виплату додаткової пенсії. Передбаченої ч.1 ст.51 Закону України № 796-ХІІ, так як виплачуваний розмір не відповідає 30% мінімальної пенсії за віком. Додаткова пенсія становить 149,40 грн.

У судовому засіданні позивач підтримав пред’явлений позов та його обґрунтування повністю. Посилався на те, що як учасник ліквідації Чорнобильської катастрофи, отримує малий розмір пенсії. З 1981 року проживає та працює у м.Кузнецовську.

Представник відповідача УПФ Требик В.Б. позову не визнав повністю, просив у позові відмовити. Послався, що неможливо здійснити перерахунок пенсії із заробітку за період з 10.10.1986 року до 09.11.1986 року – перебування позивача у зоні відчуження, так як ОСОБА_1 працював на території радіоактивного забруднення більше 12 місяців підряд у м.Кузнецовську і тому обрання для нарахування пенсії заробітку лише за період з 10.10.1986 до 09.11.1986 року суперечить ст.57 Закону України № 796-ХІІ, оскільки не передбачено проведення перерахування пенсії учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС із заробітку за період роботи в зоні відчуження. Доплата за понаднормовий стаж проводиться відповідно до ст.28 Закону України №1058-ІV «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» (далі Закон України №1058-ІV), так як пенсія призначена за нормами цього Закону, а не відповідно до Закону України №796-ХІІ. Додаткова пенсія позивачу виплачується у розмірі, встановленому п.4 постанови КМ України №530 від 28.05.08 – в розмірі 15% прожиткового мінімуму, встановленого Законом для осіб, які втратили працездатність.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши та оцінивши інші докази у справі у сукупності вважає, що даний позов підлягає частковому задоволенню.

Копією посвідчення серії А №001342 підтверджено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (категорія 2).

Так, ст.40 Закону України №1058-ІV встановлює, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата  (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 01.07.2000 року, незалежно від перерв та за весь період страхового стажу, починаючи з 01.07.2001 року. Відповідно до зазначеної норми, на підставі заяви позивача від 05.01.09 (арк. пенс. справи 12) проведено нарахування пенсії за віком із заробітку за 60 місяців (розпорядження від 15.10.09 – арк. пенс. справи 36-37).

Частина 2 ст.27 цього Закону зазначає, що за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового часу набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.

Щодо вирішення позовних вимог у частині можливості призначення пенсії із заробітку в період роботи в зоні відчуження визначивши середньомісячний заробіток шляхом поділу суми заробітку за календарні місяці роботи у періоди з з 10.10.1986 року до 09.11.1986 року на кількість цих місяців (за заявою від 23.09.09), то суд не вбачає підстав для їх задоволення.

Так, ст.57 Закону України № 796-ХІІ (у редакції із змінами відповідно до Закону України №231-V від 05.10.06), встановлено, що обчислення середньомісячного заробітку провадиться відповідно до Закону України № №1058-ІV.

У разі обчислення пенсії відповідно до ч.2 ст.27 Закону України №1058-ІV за бажанням того, хто звернувся за пенсією, середньомісячний фактичний заробіток для обчислення пенсії, може визначатися за будь-які 12 місяців підряд роботи на територіях радіоактивного забруднення.

Якщо особа, яка звернулась за пенсією пропрацювала на територіях радіоактивного забруднення:

-   менше 12 місяців, - середньомісячний заробіток визначається шляхом поділу загальної суми заробітку за календарні місяці роботи на кількість цих місяців;

-   не менше 30 календарних днів у двох місяцях, - середньомісячний заробіток визначається за будь-які фактично відпрацьовані 30 календарних днів роботи;

-   менше місяця,- середньомісячний заробіток визначається за цей календарний місяць з додаванням  до заробітку на основній роботі.

Позивач ОСОБА_1 працював на територіях радіоактивного забруднення більше 12 місяців підряд, що вбачається із матеріалів пенсійної справи № 118787. З позову видно, що позивач не оспорює, що до виходу на пенсію дійсно працював у м.Кузнецовську – зоні посиленого радіоекологічного контролю більше 12 місяців. Тому немає підстав для нарахування пенсії із заробітку визначеного за період про який просить позивач з 10.10.1986 року до 09.11.1986 року.

Доводи позивача про те, у 1986 році, коли він працював у зоні відчуження, м.Кузнецовськ належало до незабруднених територій є неспроможними, так як нормативне визначення всіх зон території радіоактивного забруднення відбулося одночасно із визначенням їх статусу.

За змістом ст.57 Закону України №796-ХІІ (у тому числі у редакції Закону № 231-V від 05.10.2006 року) встановлено спеціальне регулювання щодо учасників аварії на ЧАЕС у 1986 році, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи. Іншого не передбачено.

Тому УПФ вірно застосував положення ст.57 Закону України №796-ХІІ щодо заяви ОСОБА_1 від 23.09.09 про переведення на пенсію, передбачену цим Законом.

Крім того, суд зважає, що позивач просить не у загальному про нарахування пенсії за Законом України №796-ХІІ, а при цьому висуває конкретні умови такого перерахунку – обрання саме вказаного ним заробітку. Тому, суд не вбачає обмежень позивача право вибору закону, за яким йому буде нараховано пенсію, оскільки відповідачем правомірно відмовлено фактично лише в обранні періоду заробітку для обчислення пенсії за період вказаний позивачем.

Вирішуючи вимогу про перерахунок підвищення пенсії за понаднормовий страховий стаж за ст.56 Закону України №796-ХІІ, встановлено, що ОСОБА_1 призначено пенсію відповідно до Закону України №1058-IV. Про це свідчить вищевказане розпорядження у пенсійній справі на ім’я позивача від 15.10.09 про перерахунок пенсії, оскільки для розрахунку пенсії обрано заробіток 60 місяців відповідно до ч.1 ст.40 Закону України №1058-IV. Тобто, пенсія призначена не за законом України №796-ХІІ.

Ст.28 ч.1 абз.2 Закону України №1058-IV встановлено, що за кожний рік страхового стажу понад 20 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 % розміру пенсії, обчисленої відповідно до ст.27 цього Закону, але не більше ніж на 1 % мінімальної розміру пенсії за віком, зазначеному в абзаці 1 цієї частини.

Із розпорядження про перерахунок пенсії позивачу від 15.10.09 вбачається, що доплата позивачу проводиться за 5 років понаднормового стажу, а загальний страховий стаж становить 30 рік 4 місяців 17 днів.

Згідно із п.13 Прикінцевих положень Закону України №1058-IV, у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до Закону України № 796-ХІІ та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором.

Оскільки позивачу, за його вибором призначено пенсію відповідно до Закону України № 1058-IV, то і збільшення пенсії відповідачем правильно проведене у розмірах встановлених нормами цього Закону України № 1058-IV.

Виходячи із зазначеного, в суді не встановлено, що з боку відповідача в цій частині має місце прийняття рішення, вчинення дій чи бездіяльність по відношенню до позивача, які суперечать закону.

Вирішуючи вимогу щодо виплати додаткової пенсії суд встановив, що відповідно до ст.51 Закону України №796-ХІІ, особам, віднесеним до категорії 2, призначається щомісячна додаткова пенсія, за шкоду заподіяну здоров’ю у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.07, викладено в іншій редакції норму ст.57 Закону України №796-ХІІ, відповідно до якої встановлено розмір щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю особам, віднесеним до категорії 2 – 15% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Положення п.28 Розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.07 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22.05.08 №10-рп/2008. Згідно з п.6 резолютивної частини вказаного рішення, рішення конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникла внаслідок дії положень Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнаних неконституційними.

Це значить, що з 22.05.08 діє вказана норма ст.51 Закону України №796-ХІІ в редакції, що була чинна в період до внесення змін, які визнані не конституційними.

Безпідставними є доводи представника відповідача, що позивачу було з 22.05.08 у належному розмірі визначено розмір пенсії у відповідності до норм Постанови КМ України №530 від 28.05.08 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», оскільки вказана постанова є підзаконним нормативно-правовим актом. А відповідно до ч.4 ст.8 ЦПК України, у разі невідповідності правового акту закону України суд застосовує акт законодавства, який має вищу юридичну силу. Так як розмір пенсії позивачу, що визначений Постанови  КМ України № 530 від 28.05.08, не відповідає нормі ст.51 Закону України №796-ХІІ, тому необхідно задовольнити позов про перерахунок пенсії позивачу відповідно до вимог ст.51 Закону України №796-ХІІ, починаючи з 22.05.08, з виплатою додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю постраждалої категорії 2 – в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Суд визнає неспроможними заперечення представника відповідача в частині неможливості застосування розміру мінімальної пенсії за віком, що визначений ст.28 Закону України №1058-IV. За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст.28 Закону України №1058-IV. Іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір, або встановлював інший розмір немає. Не визначається такого розміру і нормами спеціального Закону України № 796-ХІІ. Тому на думку суду є підстави для застосування загальної норми ч.1 ст.28 Закону України №1058-IV, згідно якої мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. При цьому, положення ч.3 ст.28 Закону України №1058-IV. про те, що  мінімальний розмір пенсії за віком встановлений абз.1 ч.1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії призначених згідно з цим законом, не слід брати до уваги, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем права на підвищення пенсії відповідно до Закону. Суд бере до уваги, що за змістом ст.2 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум застосовується у тому числі для встановлення розмірів мінімальної пенсії за віком.

Тобто, з вищезазначеного випливає, що прожитковий мінімум є базою для розрахунку мінімальної пенсії за віком, інших соціальних виплат. Статтею 46 Конституції України гарантується, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижче від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Наведене дає суду підстави, при вирішенні даного спору застосувати у розумінні ст.51 Закону України №796-ХІІ, мінімальний розмір пенсії за віком на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Отже, величиною мінімальної пенсії за віком, від якої має бути фактично вираховано розмір пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю позивачу є встановлений законом прожитковий мінімум.

Таким чином, суд вважає, що дії відповідача щодо невиплати позивачу з 22.05.08 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком є протиправними.

Беручи до уваги викладене, керуючись ст.ст.27, 43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 51, 56, 57 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов’язати Управління пенсійного фонду України у м.Кузнецовську Рівненської області здійснити перерахунок та виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю ОСОБА_1, як особі, віднесеній до категорії 2 за період з 22.05.08 до 30.08.10 на підставі положень ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, з відрахуванням сум додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю, як особі, віднесеній до категорії 2, визначених ОСОБА_1 за цей період.

В задоволенні інших позовних відмовити у зв’язку з безпідставністю.

Стягнути з управління Пенсійного фонду України у м.Кузнецовську Рівненської області на користь ОСОБА_1 витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільної справи у сумі 120 (сто двадцять) грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий суддя                                                             І.Зейкан