ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
ПРО ЗАКІНЧЕННЯ ПІДГОТОВЧОГО ПРОВАДЖЕННЯ
В АДМІНІСТРАТИВНІЙ СПРАВІ
29.08.06 р. Справа № 33/252а
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Новікової Р.Г., розглянувши
позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „ОДИССЕЙ” м. Донецьк
до Донецької митниці м. Донецьк
про визнання недійсними податкових повідомлень Донецької митниці від 12.05.2006р. №23/19 та від 12.05.2006р. №24/19.
За участю представників сторін:
від позивача: Коломицева О.А., дов. від 23.08.2006р.
від відповідача: Храпинський Б.Л., дов. від 08.09.2005р. №23/375.
ВСТАНОВИВ:
Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю „ОДИСЕЕЙ” м. Донецьк звернулось до Донецької митниці м. Донецьк із адміністративним позовом про визнання недійсними податкових повідомлень Донецької митниці від 12.05.2006р. №23/19 та від 12.05.2006р. №24/19.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на наступне. Підприємство позивача при здійсненні митного оформлення товарів, задекларованих у вантажно – митній декларації від 09.02.2004р. №70000/4/102726, застосувало пільгову ставку ввізного мита. При цьому, для визначення країни походження товару, що переміщується через митний кордон України, позивач надав відповідачеві сертифікат про походження товару відповідно до вимог „Порядку визначення країни походження товару, що переміщується через митний кордон України”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.2002р. №1864.
Згідно вказаного Порядку у разі коли в декларації про походження товару та в інших документах, що подаються митному органу для здійснення митного контролю та митного оформлення, є розбіжності у відомостях про країну походження товару або митним органом встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені в декларації, декларант має право надати митному органу для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару сертифікат або додаткові відомості, на підставі яких відповідно до положень Митного кодексу України щодо визначення країни походження та порядку, встановленого Держмитслужбою, митним органом визначається країна походження товару.
Визначення країни походження товару під час вирішення спірних питань здійснюється митним органом у термін, що не перевищує 10 календарних днів. У виняткових випадках цей термін може продовжуватися за рішенням керівника митного органу, але не більше ніж на 5 календарних днів.
Позивач зазначив, що на момент митного оформлення товару відповідач не встановив будь – яких розбіжностей у поданих позивачем документах або невідповідності у відомостях про заявлену країну походження, інші документи, які підтверджують країну походження відповідачем не вимагались, самостійне рішення про країну походження товарів відповідачем не приймалось, декларація митної вартості була визнаною. Таким чином, позивач вважає, що у його підприємства правомірно виникли підстави для застосування пільгової ставки ввізного мита.
Крім того, позивач посилається на недотримання відповідачем вимог Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” щодо обов’язкового складання акту перевірки із зазначенням підстав донарахування сум податкових зобов’язань та обов’язкового надсилання позивачу податкового повідомлення із визначенням переліку товарів, відносно яких зроблено донарахування.
Таким чином, позивач вважає, що донарахування сум податкових зобов’язань було здійснене відповідачем безпідставно, тому податкові повідомлення Донецької митниці від 12.05.2006р. №23/19 та від 12.05.2006р. №24/19 підлягають скасуванню.
Відповідач у відзиві від 28.08.2006р. №11-23/6039 вимоги позивача не визнав. В обгрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що при здійсненні митного оформлення вантажу країна походження вантажу визначена на підставі інформації про виробника, що є порушенням вимог п. 4 „Порядку визначення країни походження товару, що переміщується через митний кордон України”.
Відповідача зазначає, що у даному випадку згідно Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” йому надані повноваження самостійно визначати суму податкового зобов’язання платника податків (позивача) на підставі митної декларації, яка є різновидністю податкової декларації. При цьому, відповідач посилається на норми Закону України „Про єдиний митний тариф”, відповідно до якого мито, не сплачене у строки, на які було надано відстрочку та розстрочку сплати, а так само не сплачене в результаті інших дій, що спричинили його недобір, стягується за розпорядженням митних органів України у безспірному порядку. При цьому, відповідач згідно Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” є контролюючим органом. Таким чином, відповідач вважає, що податкові повідомлення виставлені позивачу з дотриманням вимог чинного законодавства.
Судом роз'яснені представникам сторін та третій особі права та обов’язки, а також можливість щодо примирення згідно статті 113 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статями 11, 23, 58, 111, 114, 121, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, -
УХВАЛИВ:
Закінчити підготовче провадження та призначити адміністративну справу 33/252а до судового розгляду на 19.09.06 р. об 13:30 год. Розгляд справи 33/252а відбудеться у приміщенні господарського суду Донецької області (83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157), кімната № 415.
1. Зобов’язати відповідача надати документи, яки надавались разом із вантажно – митною декларацією.
2. Явка представників сторін у судове засідання є обов’язковою.
3. Ухвала оскарженню не підлягає. Ухвали суду, які не можуть бути оскаржені, набирають законної сили з моменту проголошення.
Суддя Новікова Р.Г.