У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 серпня 2010 р. м. Ужгород
Колегія суддів палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:
головуючого: судді Куштана Б.П. (доповідача),
суддів: Власова С.О. та Ігнатюка Б.Ю.,
при секретарі Медяник Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Ужгородському районі Закарпатської області на постанову Ужгородського міськрайонного суду від 28 травня 2009 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Ужгородському районі Закарпатської області про стягнення державної соціальної допомоги дітям війни, -
В С Т А Н О В И Л А:
Постановою суду першої інстанції від 28.05.09 р. позов задоволено частково.
Апелянт просить скасувати цю постанову та прийняти нову про відмову в позові. Доводить про порушення судом норм процесуального та матеріального права. Указує на відсутність механізму реалізації передбачених законом пільг дітям війни.
Письмових заперечень або пояснень на скаргу позивач не подав.
Суд першої інстанції виходив з того, що позивач є пенсіонером за віком і має статус «дітей війни», яким ст. 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни» та ст. 28 Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачено підвищення до пенсії у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, однак нарахування та виплату вказаної надбавки належить здійснити за період часу з 09.07.07 р. по 31.12.07 р.
Апеляційна скарга підлягає відхиленню, а постанова – залишенню без змін, з таких мотивів.
За правилами ст. 303 ч.1 ЦПК під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до положень ст.ст. 6, 7 Закону «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.04 р. (зі змінами та доповненнями станом на 16.02.10 р.) дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Суд першої інстанції правомірно виходив з того, що УПФ як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, мало діяти згідно з вимогами ст. 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни» та здійснити позивачам відповідні нарахування (за той періоду часу, коли дія цієї норми не була зупинена), але в порушення вимог указаної статті таких нарахувань не проводило, чим і допустило протиправну бездіяльність.
Визначальним критерієм обрахунку доплати до пенсії дітям війни є мінімальна пенсія за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком за ст. 28 Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Будь-яких інших нормативно-правових актів, які б визначали механізм вирахування мінімальної пенсії за віком або встановлювали її розмір, немає.
За таких обставин положення ст. 28 ч.3 Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч.1 цієї статті тільки стосовно визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч.1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.
У відповідності з вимогами ст. 9 ч.7 КАС України в разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).
Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що при розрахунку розміру доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону «Про соціальний захист дітей війни», застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Доводи апелянта щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни та конкретного механізму застосування відповідних норм закону не заслуговують на увагу, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом спору. Проблеми надання бюджетних коштів УПФ для виконання покладених на нього обов’язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог і судом не розглядалися.
Безпідставними є також посилання апелянта на можливість нецільового використання коштів Пенсійного фонду України, оскільки рішення про проведення виплат з власних джерел фінансування останнього судом не ухвалювалось.
У контексті наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законну та обґрунтовану постанову.
Керуючись ст.ст. 303, 304-1, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315, 317, 319, ЦПК України, -
У Х В А Л И Л А:
1. Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Ужгородському районі Закарпатської області відхилити.
2. Постанову Ужгородського міськрайонного суду від 28 травня 2009 р. залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: