Справа № 22ц - 9552 2010 рік Головуючий в 1-й інстанції Орєхов О.І.
Категорія 19 Доповідач Пономарьова О.М.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 серпня 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Пономарьової О.М.,
суддів Соломахи Л.І., Бондаренко Л.І.,
при секретарі Руденко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку
апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» на рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 21 травня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства (далі ПАТ) «ОТП Банк» про визнання такими, що втратили чинність договору іпотеки та виконавчого напису нотаріуса, -
в с т а н о в и в :
В лютому 2009 року позивачка звернулась до суду з вказаним позовом і зазначала, що 20 квітня 2007 року в забезпечення виконання договору про надання кредитної лінії, укладеного 20 квітня 2007 року між відповідачем та товариством з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «ДомСК», між нею та відповідачем укладений договір іпотеки, за умовами якого вона передала в іпотеку житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. ТОВ «ДомСК» частково не виконало свої зобов’язання за договором про надання кредитної лінії і відповідач пред’явив свої майнові вимоги до неї. Вона періодично до грудня 2008 року погашала заборгованість ТОВ «ДомСК». Однак 13 березня 2008 року ТОВ «ДомСК» господарським судом Донецької області визнано банкрутом, відкрита ліквідаційна процедура, а 25 грудня 2008 року затверджено ліквідаційний баланс ТОВ «ДомСК» та підприємство-банкрут ліквідовано і свої регресні вимоги їй заявляти нікому. Відповідач вимагає від неї погашення заборгованості ліквідованого підприємства , але ця заборгованість відповідно до положень п.6 ст. 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» вважається погашеною. Крім того, згідно з положеннями ст. 609 ЦК України зобов’язання за договором припинилися у зв’язку з ліквідацією юридичної особи.
Договір іпотеки не може існувати окремо від основного зобов’язання за договором, оскільки він має похідний характер . Відповідачем неправомірно ініційовано вчинення виконавчого напису нотаріуса на договорі іпотеки та передано його для примусового стягнення до державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції м. Донецька, у зв’язку з чим відповідач вимагає від неї сплатити заборгованість ліквідованого підприємства ТОВ «ДомСК» у загальній сумі 81755,22 грн.. Стягнення цієї заборгованості позивач вважає протизаконною і крім цього, відповідач повинен повернути їй раніше сплачені грошові кошти в сумі 18600 грн..
Просила суд визнати таким, що втратив чинність договір іпотеки, посвідчений 20 квітня 2007 року приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Задорожною І.Г. за реєстраційним номером 7500; визнати таким, що втратив чинність виконавчий напис нотаріуса від 23 серпня 2008 року, що вчинений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Задорожною І.Г. за реєстраційним номером 5249, стягнути з відповідача на її користь сплачені нею на погашення боргу ліквідованого ТОВ «ДомСК» 18600 грн. та понесені нею судові витрати.
Рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 21 травня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені. Визнаний таким, що втратив чинність договір іпотеки № РМ SМЕ 100/069/2007, що посвідчений 20 квітня 2007 року приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Задорожною І.Г. за реєстраційним номером 7500. Визнаний таким, що втратив чинність виконавчий напис нотаріуса від 23 серпня 2008 року, що вчинений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Задорожною І.Г. за реєстраційним номером 5249.
На вказане рішення подана апеляційна скарга відповідачем ПАТ «ОТП Банк».
В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. В обгрунтування своїх вимог апелянт посилається на те, що суд першої інстанції дав неправильну оцінку встановленим у справі обставинам, ухвалив рішення, яке не грунтується на нормах чинного законодавства України.
В апеляційній інстанції представник ПАТ «ОТП Банк» Мальцев М.О. підтримав доводи апеляційної скарги і просив її задовольнити.
Представник позивачки ОСОБА_4 – ОСОБА_5 заперечувала проти доводів апеляційної скарги відповідача і просила залишити рішення суду без змін, оскільки воно є правильним і законним.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.
Рішення є законним тоді, коли суд , виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності – на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 та приймаючи рішення про визнання такими, що втратили чинність, договору іпотеки та виконавчого напису нотаріусу, суд першої інстанції виходив з того, що господарським судом Донецької області ТОВ «ДомСК» визнано банкрутом, вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними, а тому зобов’язання припиняються у зв’язку з ліквідацією юридичної особи. Відповідно договір іпотеки припиняється, оскільки не може існувати окремо по основним зобов’язанням за договором.
Проте погодитись з таким висновком суду не можна, оскільки такого висновку суд дійшов з порушенням норм матеріального права.
Як встановлено в судовому засіданні позивачка 20 квітня 2007 року в забезпечення виконання договору про надання кредитної лінії, укладеного 20 квітня 2007 року між відповідачем та ТОВ «ДомСК», уклала з відповідачем договір іпотеки, за умовами якого вона передала в іпотеку житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
ТОВ «ДомСК» частково не виконало свої зобов’язання за договором про надання кредитної лінії.
Постановою господарського суду Донецької області від 13 березня 2008 року ТОВ «ДомСК» визнано банкрутом, відкрита ліквідаційна процедура.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 25 грудня 2008 року затверджено ліквідаційний звіт та ліквідаційний баланс ТОВ «ДомСК» і прийнято рішення про ліквідацію юридичної особи ТОВ «ДомСК».
Відповідно до положень ст. 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів, у порядку, встановленому цією статтею. Частиною 6 цієї статті передбачено, що вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.
Згідно з вимогами ст. 609 ЦК України зобов’язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора) крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами і виконання зобов’язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов’язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю.
Таким чином, суд зробив правильний висновок про те, що зобов’язання ТОВ «ДомСК» за договором про надання кредитної лінії від 20 квітня 2007 року припинились у зв’язку з ліквідацією цієї юридичної особи, і вимоги за цим договором вважаються погашеними.
Оскільки відповідно до ст. 3 ч.5 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов’язання і є дійсною до припинення основного зобов’язання або закінчення строку дії іпотечного договору, законом не передбачено визнання договорів іпотеки такими, що втратили чинність.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про іпотеку» і потека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.
Тому висновок суду про задоволенні позову ОСОБА_1 та визнання договору іпотеки таким, що втратив чинність , не можна визнати правильним.
Суд встановив, що 13 серпня 2008 року приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Задорожною І.Г. вчинений нотаріальний напис про звернення стягнення на житловий будинок ОСОБА_1, який був переданий нею в іпотеку.
Статтею 87 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що д ля стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Положеннями ст. 88 цього Закону передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Таким чином, нотаріус діяла в межах повноважень, передбачених Законом України «Про нотаріат» і законодавством України не передбачено визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що втратив чинність.
Тому не підлягають задоволенню і вимоги позивачки про визнання такою, що втратила чинність виконавчого напису нотаріусу від 23 серпня 2008 року, вчиненого нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_2.
Відповідно до ст. 50 Закону України «Про нотаріат» н отаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
Але з позовною заявою про оскарження нотаріальної дії щодо видачі виконавчого напису, позивачка не зверталась до суду і такі вимоги в судовому засіданні не заявляла.
Таким чином, суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, порушив і неправильно застосував норми матеріального права, що відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Проте позивачка не позбавлена можливості звернутися до суду з позовом про оскарження нотаріальної дії щодо видачі виконавчого напису.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -
в и р і ш и в :
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» задовольнити.
Рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 21 травня 2010 року скасувати і ухвалити нове рішення.
ОСОБА_1 відмовити в задоволенні позову до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» про визнання такими, що втратили чинність договору іпотеки та виконавчого напису нотаріуса.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.
Касаційна скарга може бути подана протягом 20 днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: О.М.Пономарьова
Судді: Л.І. Соломаха
Л.І. Бондаренко