Справа № 22ц - 7671 2010 рік Головуючий в 1-й інстанції Божко В.П.
Категорія 37 Доповідач Пономарьова О.М.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 серпня 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Пономарьової О.М.,
суддів Соломахи Л.І., Бондаренко Л.І.,
при секретарі Руденко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку
апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 15 квітня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним, -
в с т а н о в и в:
В жовтні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом і зазначав, що його батько ОСОБА_3 був сліпий, у зв’язку з чим був інвалідом дитинства 1-ї групи. Самостійно писати і читати батько не міг. Коли розписувався в деяких документах, то використовував для написання свого прізвища спеціальний трафарет для сліпих. Він постійно доглядав за батьком і проживав з ним в однокімнатній квартирі за адресою: АДРЕСА_1. Відповідач у справі – його племінник - син рідної сестри, мешкав окремо від них з батьком, участі у догляді за дідусем не приймав.
ІНФОРМАЦІЯ_1 року його батько помер і у вересні 2009 року він звернувся до нотаріальної контори з заявою про вступ у спадщину, де дізнався, що батько склав ще в 1995 році заповіт на своє майно та грошові кошти на користь відповідача. На його прохання надати заповіт, сестра йому відмовила і стала уникати зустрічі з ним. Вважає, що складений батьком заповіт на користь відповідача не відповідає його дійсним намірам і складений шляхом обману, підписаний не батьком, а іншою особою, без зачитування в голос, без свідків та без погодження з ним або з органом опіки та піклування. Просив суд визнати заповіт, який складений з порушенням вимог законодавства, недійсним, стягнути на його користь з відповідача судові витрати.
Рішенням Артемівського міськрайоного суду Донецької області від 15 квітня 2010 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним відмовлено у зв’язку з безпідставністю заявлених вимог.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду Донецької області з апеляційною скаргою і просив скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог, оскільки суд першої інстанції не дав належної оцінки доказам, які містяться у справі і виніс рішення з порушенням норм матеріального права.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_4 підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечувала проти доводів апеляційної скарги, просив залишити рішення суду без змін, оскільки воно є правильним та законним.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні вимог ОСОБА_1 про визнання заповіту недійсним, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав суду доказів в підтвердження того, що волевиявлення заповідача ОСОБА_3 на момент укладення заповіту не було вільним і не відповідало його волі і що заповіт було укладено шляхом обману, підписаний не батьком, а іншою особою, а його доводи ґрунтуються на припущеннях.
Проте з таким висновком суду погодитись не можна.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 з дитинства є інвалідом першої групи у зв’язку з повною сліпотою обох очей.
В паспорті НОМЕР_1, виданому 3 травня 2002 року на ім’я ОСОБА_3, особистий підпис власника паспорта відсутній.
З копії форми № 1 про видачу паспорту ОСОБА_3, датованої 25 травня 1978 року, вбачається, що підпис ОСОБА_3 відсутній, зроблена відмітка - «незрячий».
В трудовій книжці ОСОБА_3 та заяві про перерахунок пенсії від 13 жовтня 1978 року, які містяться в матеріалах справи, підпис ОСОБА_3 зроблений за допомогою трафарету.
20 листопада 1995 року від імені ОСОБА_3 складено заповіт, згідно з яким на випадок своєї смерті ОСОБА_3 все своє майно, яке на день його смерті виявиться йому належним, де б воно не знаходилося, та з чого б воно не складалося, заповідав ОСОБА_2.
Вказаний заповіт посвідчений державним нотаріусом Першої Артемівської державної нотаріальної контори ОСОБА_5.
Відповідно до вимог ст. 541 ЦК України, в редакції 1963 року, яка діяла на час укладання вказаного заповіту, заповіт повинен бути укладений у письмовій формі з зазначенням місця і часу його укладення, підписаний особисто заповідачем і нотаріально посвідчений.
Статтею 543 цього Кодексу передбачено, я кщо заповідач внаслідок фізичної вади, хвороби або з будь-яких інших причин не може власноручно підписати заповіт, за його дорученням у його присутності і в присутності нотаріуса або посадової особи, яка посвідчує заповіти, прирівнювані до нотаріально посвідчених (стаття 542 цього Кодексу), заповіт може підписати інший громадянин. При цьому зазначаються причини, з яких заповідач не міг підписати заповіт власноручно. Заповіт не може підписувати особа, на користь якої його зроблено.
Згідно з пунктом 13 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 1994 року № 18/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 7 липня 1994 року за № 152/361, яка діяла на час укладання заповіту ОСОБА_3, якщо громадянин внаслідок фізичної вади, хвороби або з інших поважних причин не може власноручно підписати угоду, заяву чи інший документ, за його дорученням і в його присутності та в присутності нотаріуса угоду, заяву чи інший документ може підписати інший громадянин. Про причини, з яких громадянин, заінтересований у вчиненні нотаріальної дії, не міг підписати документ, зазначається у посвідчувальному написі. Угоду не може підписувати особа, на користь або за участю якої її посвідчено.
Якщо громадянин, який звернувся за вчиненням нотаріальної дії, неписьменний або сліпий, нотаріус, крім того, прочитує йому текст документа, про що на документі робиться відповідна відмітка. Якщо сліпий громадянин письменний, він сам підписує документ.
Проте, в заповіті від 20 листопада 1995 року, укладеному від імені ОСОБА_3, який був сліпим, відсутня відмітка про те, що текст заповіту був прочитаний ОСОБА_3 нотаріусом.
ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_3 помер.
Перевірити дійсність підпису ОСОБА_3 на заповіті не має можливості у зв’язку з відсутністю вільних зразків підпису ОСОБА_3.
З матеріалів справи вбачається, що за життя ОСОБА_3 при підписанні документів користувався спеціальним трафаретом і не підписував вільно навіть важливі документи, про що свідчить його паспорт, трудова книжка, форма № 1 з паспортного столу, формуляри з бібліотеки, відомості про одержання пенсії, в яких відсутній підпис ОСОБА_3.
Відповідно до вимог ст. 203 ЦК України ( в редакції 2003 року), правочин має вчинятися у формі, встановленій законом і волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Згідно з вимогами ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Посвідчуючи заповіт, який був укладений сліпим, державний нотаріус не дотримався вимог закону та Інструкції, не зробив відповідні відмітки на заповіті, що дає суду підстави вважати його недійсним.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1, зробив висновки, які не відповідають обставинам справи, що відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення про задоволення позову ОСОБА_1 і визнання заповіту, укладеного його батьком ОСОБА_3 20 листопада 1995 року, недійсним.
Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
При подачі позову позивач ОСОБА_1 оплатив судовий збір в сумі 8,50 грн. та витрати на інформаційно-технічний розгляд справи в сумі 37 грн., всього 45,50 грн., які підлягають стягненню з відповідача.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -
в и р і ш и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 15 квітня 2010 року скасувати і ухвалити нове рішення.
Задовольнити позов ОСОБА_1.
Визнати недійсним заповіт ОСОБА_3, укладений ним 20 листопада 1995 року, посвідчений нотаріусом Першої Артемівської державної нотаріальної контори, зареєстровано в реєстрі № 3-19.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати в сумі 45,50 грн..
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.
Касаційна скарга може бути подана протягом 20 днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий:
Судді: