Справа 22ц-7070 Головуючий у 1 інстанції Куліков В.В.
Категорія 57 Доповідач Біляєва О.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 серпня 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Висоцької В.С.,
суддів Біляєвої О.М., Осипчук О.В.,
при секретарі Суліма Є.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Олександрівському районі Донецької області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоотриманої надбавки до пенсії за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Олександрівському районі на постанову Олександрівського районного суду Донецької області від 11 березня 2010 року,
В С Т А Н О В И В :
Постановою Олександрівського районного суду від 11.03.2010 року позов задоволено частково.
УПФУ в Олександрівському районі, не погоджуючись з постановою, звернулося до Апеляційного суду Донецької області з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення про відмову позивачеві у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування скарги апелянт зазначає, що суд не зважив на те, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни», здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. До статті 6 вказаного закону неодноразово вносилися зміни; останньою редакцією було передбачено підвищення дітям війни в розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп та від 22.05.2008 року № 10-рп зазначені зміни визнані неконституційними. Однак ніяким нормативно-правовим актом не передбачено відновлення дії статті 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни» в редакції до 01 січня 2008 року. У 2008 році виплати провадились у відповідності з постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року. На їх думку, відсутні підстави вважати, що саме органи Пенсійного фонду України повинні виплачувати таке підвищення із бюджету Пенсійного фонду. Крім того, суд неправильно застосував до спірних правовідносин положення ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», оскільки за цією нормою розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише в разі призначення пенсії за вказаним Законом.
Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу.
Згідно зі статтею 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач віднесений до категорії «діти війни»; протягом 2007-2009 років мав право на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, розмір якої не може бути меншим ніж прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність. Порушене право підлягає поновленню з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року. Позовні вимоги щодо стягнення недоплачених сум за період з 01.01.2007 по 09.07.2007 року та з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року безпідставні. В решті вимог відмовлено в зв’язку з пропуском строку звернення до суду.
Рішення суду в частині відмови в позові сторонами не оскаржується.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в оскаржуваній частині, апеляційний суд визнає, що повністю погодитись з висновком суду не можна з огляду на таке.
Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що позивач відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" відноситься до соціальної групи "діти війни".
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції на момент звернення позивача передбачає, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
За таких підстав суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача недоплаченого підвищення до пенсії з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року є обґрунтованими.
Також судом правильно не були взяті до уваги доводи відповідача про неврегульованість механізму реалізації положень статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
На час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії за віком визначався лише ст. 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Згідно з цією нормою мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленого для осіб, що втратили працездатність. Інший розмір мінімальної пенсії діючим законодавством не визначено.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, при визначенні розміру підвищення відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, визначений ст. 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
Як передбачено положеннями ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» зі змінами та абз.1 ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», у 2009 році для визначення мінімального розміру пенсії за віком з 01 січня 2009 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року.
Таким чином, розмір мінімальної пенсії за віком з 1 січня 2009 року становить 498 грн.
Враховуючи положення ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", керуючись таким принципом як верховенство права, з метою забезпечення передбаченого Конституцією України права позивача на належне соціальне забезпечення, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції щодо необхідності задоволення позовних вимог саме з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року.
Виплата відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» не є правильною.
За конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, якою є наведена вище постанова Кабінету Міністрів України, застосування відповідачем норм вказаної постанови істотно звужує обсяг встановлених законом прав позивача.
Суд правильно прийшов до висновку, що при вирішенні даного спору застосуванню підлягала ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Безпідставними є також посилання відповідача про проведення виплати із бюджету Пенсійного фонду, оскільки суд не ухвалював рішення про проведення виплат з власних джерел фінансування останнього.
Апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає постанову без змін.
Керуючись ст. ст. 304-1, 308, 313-315 ЦПК України, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості спорів, пов’язаних із соціальними виплатами», апеляційний суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Олександрівському районі Донецької області відхилити.
Постанову Олександрівського районного суду Донецької області від 11 березня 2010 року залишити без змін.
Ухвала є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді