У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 серпня 2010 р. м. Ужгород
Колегія суддів палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:
головуючого: судді Куштана Б.П. (доповідача),
суддів: Власова С.О. та Ігнатюка Б.Ю.,
при секретарі Медяник Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою закритого акціонерного товариства «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс» на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 21 грудня 2009 р. за позовом ОСОБА_1 до закритого акціонерного товариства «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс» в особі Ужгородської філії про стягнення страхового відшкодування та неустойки, -
В С Т А Н О В И Л А:
у лютому 2009 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому після зміни предмету просив стягнути з відповідача 12450 грн. грошової заборгованості, 3329.2 грн. пені, 2427 грн. інфляційних, 415.45 грн. річних (3%), а всього – 18.621.65 грн., а також 2716.20 грн. судових витрат (з яких 2500 грн. складають витрати на правову допомогу), 160 грн. за нотаріальні послуги та 86.90 грн. за оформлення і видачу довідки про ДТП.
На обґрунтування зазначав, що 28.08.08 р. уклав з відповідачем договір добровільного страхування автомобіля Hyundai Elantra (реєстраційний номер НОМЕР_1). 03.09.08 р. указаний транспортний засіб потрапив у ДТП і зазнав технічних ушкоджень. Однак, відповідач відмовився виплатити страхове відшкодування.
Справа розглядалася повторно.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 21.12.09 р. позов у частині стягнення витрат на правову допомогу задоволений частково – в розмірі 1000 грн. Решта позову задоволено повністю.
Апелянт просить скасувати це рішення в частині стягнення пені в розмірі 1949.74 грн., збитків від інфляції в розмірі 2427 грн., 3% річних на суму 415.45 грн., витрат на посвідчення довіреності в розмірі 160 грн., а всього – 4952.19 грн. Доводить про порушення судом норм матеріального та процесуального права. Указує, що страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку.
У письмових запереченнях і в судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_2 не визнали скарги. При цьому пояснили, що сплачені за нотаріальне оформлення довіреності 160 грн. вважають збитками відповідно до ст. 22 ЦК України.
Задовольняючи позов у частині оскарження, суд першої інстанції виходив із правомірності (ст.ст. 625, 992 ЦК, ст.ст. 84, 88 ЦПК, ст. 3 Закону «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», п.13.9 укладеного між сторонами договору добровільного страхування наземного транспорту) та обґрунтованості цих вимог.
Апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення – залишенню без змін, з таких мотивів.
Спірні правовідносини базуються на зобов’язаннях за договором страхування транспортного засобу.
За загальним правилом (ст.ст. 526, 611 ЦК) зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК та інших актів цивільного законодавства. У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Так, згідно з положеннями ст. 625 ч.2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Окрім цього, відповідно до ст. 992 ЦК України у разі несплати страховиком страхувальникові страхової виплати страховик зобов’язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом, що відповідає правовому наслідку порушення зобов’язання, встановленому ст. 611 п.3 ЦК. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ч.3 ЦК). Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань».
Оскільки наявність страхового випадку (ДТП з участю застрахованого автомобіля, яка сталася 03.09.08 р.), та належність передбачених договором дій позивача (страхувальника) є неоспореними обставинами, то страховик (відповідач) зобов’язаний був зі свого боку виплатити позивачу страхове відшкодування на умовах договору, проте не зробив цього.
За цих обставин доводи апеляційної скарги про неправомірне стягнення пені, збитків від інфляції та процентів річних (з посиланням на ст. 9 Закону «Про страхування», згідно з якою страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник) є безпідставними, так як наведені форми є заходами цивільно-правової відповідальності, до того ж самостійними. Твердження апелянта щодо можливого розміру стягуваної пені (1379.46 грн. замість 3329.2 грн.) та недоведеності витрат з нотаріального посвідчення довіреності на представника (160 грн.) є голослівними.
Отже, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що таке ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, -
У Х В А Л И Л А:
1. 1. Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс» відхилити.
2. 2. Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 21 грудня 2009 р. залишити без змін.
3. 3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду України.
Судді: