Справа № 22ц -13241 2010 рік Головуючий у 1 інстанції Величко О.В.
Категорія 57 Доповідач Пономарьова О.М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 серпня 2010 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Пономарьової О.М.,
суддів Соломахи Л.І., Бондаренко Л.І.,
при секретарі Шуляк Я.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку
апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Красноармійського міського суду Донецької області від 19 березня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення (далі УПСЗН) Красноармійської районної державної адміністрації Донецької області про зобов’язання здійснити перерахунок сум державної допомоги, -
в с т а н о в и в :
Постановою Красноармійського міського суду Донецької області від 19 березня 2010 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до УПСЗН Красноармійської районної державної адміністрації Донецької області про зобов’язання здійснити перерахунок сум державної допомоги.
Позивачка ОСОБА_1, не погоджуючись з постановою суду, звернулася до Апеляційного суду Донецької області з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення її вимог.
Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що порушень норм діючого законодавства з боку відповідача при нарахуванні та виплаті позивачці щомісячної допомоги по догляду за дитиною не встановлено.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що висновки суду ґрунтуються на законі.
В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 є матір’ю малолітньої дитини – ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Згідно з довідкою відповідача виплата допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку проведена за 2009 рік в розмірі 130 грн. щомісячно.
Частиною 1 статті 1 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» передбачено, що громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.
Відповідно до вимог ст. 13 цього Закону (в редакції, яка діяла до 1січня 2008 року) право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим Законом має незастрахована в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною.
Правові, організаційні та фінансові основи загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності, у зв'язку з вагітністю та пологами, у разі смерті, а також надання послуг із санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованим особам та членам їх сімей визначає Закон України «Про загальнообов’язкове державне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» (Закон № 2240).
Статтею 1 Закону № 2240 визначено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв'язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї), вагітності та пологів, догляду за малолітньою дитиною, часткову компенсацію витрат, пов'язаних із народженням дитини, смертю застрахованої особи або членів її сім'ї, а також надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що формується шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також за рахунок інших джерел, передбачених цим Законом.
Згідно зі ст. 2 Закону № 2240, страховий випадок - подія, з настанням якої виникає право застрахованої особи або членів її сім'ї на отримання матеріального забезпечення або соціальних послуг за цим Законом.
Відповідно до вимог статей 4, 5, 29, 42 Закону № 2240 право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи і час випробування та день звільнення), якщо інше не передбачено законодавством.
Одним із принципів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, є державні гарантії реалізації застрахованими особами своїх прав.
Статтею 5 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» визначено, що всі види державної допомоги сім'ям з дітьми, крім допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами, жінкам, зазначеним у частині другій статті 4 цього Закону, призначають і виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків (усиновителів, опікуна, піклувальника), а відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 16 січня 2007р. № 32 «Питання виплати застрахованим особам допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку» УПСЗН з 2 кварталу 2007 року зобов’язані виплачувати спірну допомогу застрахованим особам за рахунок коштів субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на виплату допомоги сім’ям з дітьми, малозабезпеченим сім’ям, інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам та тимчасової державної допомоги дітям.
Статтею 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, а відповідно до ст. 43 Закону № 2240 допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Статтею 4 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» передбачено, що покриття витрат на виплату державної допомоги сім’ям з дітьми здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів.
Відповідно до розділу 2 «Внесення змін до деяких законодавчих актів України Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» пункт23, у Законі України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» у статті 13 слова «не застрахована в системі загальнообов’язкового соціального страхування» виключені та частина перша статті 15 викладена в такій редакції: «Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного вік надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130грн.».
Пункт 3 розділу УШ «Прикінцеві положення» викладені у такій редакції «Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між: з 1 січня 2008 року – 50 відсотками, з 1 січня 2009 року – 75 відсотками, з 1 січня 2010 року – 100 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї з розрахунку на одну особу за попередні шість місяців».
Згідно з п. 24 Закону № 107 у Законі України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», статті 40-44 виключені.
Таким чином з 1 січня 2008 року існує норма закону, відповідно до якої спірні правовідносини регулюються тільки Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», функції по виплаті допомоги по догляду за дитиною покладені на УПСЗН і допомога виплачується саме за рахунок державного бюджету.
Питання щодо порядку призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім’ям з дітьми» зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2008 року № 57, відповідно до якої з 1 січня 2008 року допомога застрахованим і незастрахованим особам сплачується УПСЗН.
Відповідно до Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 березні 2002 року № 256, виплата допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку здійснюється за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетом. Перерахування кошті допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку безпосередньо на рахунки населення здійснюють територіальні управління праці та соціального захисту населення з реєстраційних рахунків за кодом тимчасової функціональної класифікації видатків 090303 «Допомога на догляд за дитиною віком до 3 років».
Рішенням Конституційного Суду України N 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пунктів 24-34 розділу П «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік». При цьому пункт 23 неконституційний визнаний не був.
Таким чином, суд першої інстанції правильного висновку, про те, що ст. 43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» є чинною, але також є чинними вказані норми Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми».
Відповідно до статті 2 Закону № 2240 суб’єктами загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням є застрахована особа, страхувальник та страховик. При цьому, страховиком є Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності(далі Фонд), який відповідно до ч.3 ст.9 цього Закону, є некомерційною самоврядною організаціє.
Частиною 1 статті 19 Закону № 2240 передбачено, що основним джерелом формування коштів загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, є страхові внески страхувальників – роботодавців і застрахованих осіб, що сплачуються на умовах і в порядку, передбачених цим Законом.
Фонд відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 32 від 16 січня 2007 року у 1 кварталі 2007 року виплачував спірну допомогу за рахунок субвенцій, що перераховувалися УПСЗН на рахунки Фонду, а, починаючи з 2 кварталу 2007 року, не здійснює виплату допомоги. З цього часу страхувальники (суб’єкти господарювання) не мають права здійснювати призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за рахунок коштів Фонду та відображати ці витрати в звітності по коштах загальнообов’язкового державного соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та витратами , зумовленими народженням та похованням.
З прийняттям змін у законодавстві, що регулює правовідносини, які виникли між сторонами, фонд з квітня 2007 року вже не виконує функцій щодо виплати допомоги по догляду за дитиною до 3 років застрахованим особам і така допомога виплачується за рахунок держави .
Суд першої інстанції правильно виходив з того, що норми Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» в редакції Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» у часі прийняті пізніше за ст. 43 Закону № 2240 і повністю узгоджуються з іншими нормативними актами, які визначають порядок сплати допомоги і джерела фінансування цих виплат, а тому дійшов обгрунтованого висновку про необхідність застосування в даному випадку положення про розміри допомоги, які визначені лише ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми».
Відповідно до ч. 3 ст. 46 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» та Закону України «Про загальнообов’язкове державне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» призначаються та здійснюються в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України. На момент здійснення виплати допомоги в 2009 році стаття 15 Закону «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» діяла в редакції, в якій вона діяла у 2008 році.
Суд першої інстанції не встановив порушень в боку відповідача при виплати у 2009 році позивачці щомісячної допомоги по догляду за дитиною, та правильно вважав, що позивачкою не надано доказів порушення її прав та інтересів відповідачем в майбутньому, а тому дійшов висновку про відмову в задоволенні її вимог.
Доводи апеляційної скарги щодо неправомірності дій відповідача, є безпідставними і
не спростовують висновків суду та встановлених обставин справи, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду не вбачається.
Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 3041,307, 308, 313-315 ЦПК України, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості спорів, пов’язаних із соціальними виплатами», апеляційний суд, -
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Постанову Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 19 березня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді