Справа 22ц- 12950     2010 рік                                                       Головуючий у 1 інстанції   Іванова А.П.

Категорія   57                                                                                  Доповідач  Пономарьова О.М.

        Р І Ш Е Н Н Я

              І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И                                                          

10  серпня     2010 року       Апеляційний суд Донецької області в складі:

                   головуючого  судді   Пономарьової О.М.,

                   суддів                          Бондаренко Л.В., Соломахи Л.І.,

                   при секретарі             Руденко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку

цивільну  справу за позовом  ОСОБА_1  до Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька  про визнання бездіяльності неправомірною та зобов’язання здійснити нарахування та виплату щомісячної допомоги до пенсії як дитині війни, за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в  Калінінському  районі м. Донецька   на постанову  Калінінського районного суду м. Донецька  від 14 травня 2010 року,-  

в с т а н о в и в :

В лютому 2010 року позивач звернувся з вказаним позовом до суду і зазначав, що відноситься до соціальної категорії «діти війни», відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на надбавку до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 1 січня 2006 року по 31 липня 2009 року, але не отримував її у відповідному до встановленого законом розмірі. Просив відновити йому пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів і зобов’язати  Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька   нарахувати  на його користь недоплачену йому як дитині війни щомісячно державну соціальну допомогу за 2006-2009 роки в сумі 6364,20 грн., а також щомісячно виплачувати соціальну допомогу у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком згідно ст. 6 Закону  України «Про соціальний захист дітей війни».  

Постановою Калінінського районного суду м. Донецька  від 14 травня 2010 року позовні вимоги  ОСОБА_1З задоволені. Визнана  неправомірною    бездіяльність УПФУ в  Калінінському районі м. Донецька щодо не нарахуванню ОСОБА_1  щомісячної доплати до пенсії  як дитині війни за період з  1 січня 2006 року по 31 липня 2009 року відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в редакції, яка діяла в цей період у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.  УПФУ в  Калінінському районі м. Донецька   зобов’язано провести нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії   у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком  як дитині війни за період з  1 січня 2006 року по 31 липня 2009 року відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи  з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та з урахуванням здійснених виплат.

Не погоджуючись з   судовим рішенням,   Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі  м. Донецька    подало апеляційну скаргу, в якій порушує питання про скасування постанови суду і ухвалення нового рішення про відмову в задоволені позову, посилаючись на порушення судом  норм матеріального  права.

В обґрунтування доводів скарги відповідач зазначив, що   суд не врахував, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»  на 2007 рік зупинено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».  Статтею 111 цього Закону передбачено підвищення до пенсії дітям війни в розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.  Рішенням Конституційного Суду України  від 9 липня 2007 року були визнані неконституційними зазначені норми, однак бюджетні кошти на підвищення сум дітям війни не перераховувалися, зміни в бюджет не вносилися, джерела не зазначалися.   Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» внесені зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».  Суд першої інстанції застосував норму,  яка втратила чинність .   Вважають, що саме для врегулювання ситуації 28 травня 2008 року Кабінетом Міністрів України  була прийнята постанова № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», відповідно до  вимог якої  сплачувалася соціальна допомога позивачу.  Крім того, суд не вірно застосував ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» щодо   мінімального розміру пенсії.  

    Апеляційний суд  вважає,  що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

    Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі, суд  зобов’язав провести   нарахування та виплату позивачу щомісячної допомоги до пенсії як дитині війни за період з 1 січня 2006 року по 31 липня 2009 року.

    Проте з таким висновком суду погодитись неможна.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що позивач відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» відноситься до соціальної групи «діти війни» і перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного Фонду України в Калінінському районі м. Донецька.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті  6 Закону  України   від 18  листопада 2004 року  № 2195-IV «Про соціальний захист дітей війни», який набрав чинності з 1  січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Законом України від 20 грудня 2005 року  N 3235-IV «Про Державний бюджет України на 2006 рік» дію статті 6 зупинено на 2006 рік.

За таких підстав вимоги позивача про  проведення нарахування щомісячної доплати до пенсії як дитині війни з  січня 2006 року є необгрунтованими і   не підлягають задоволенню.

Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», призупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».

Статтею 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»  встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка  виплачується  замість  пенсії,  відповідно до статті 6 Закону України  «Про соціальний   захист  дітей  війни» виплачується особам,  які є інвалідами  (крім тих, на яких поширюється  дія  Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

    Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп від  9 липня 2007 року визнані такими, що не відповідають Конституції України, зокрема, положення ст. 71  Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо зупинення дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

    Відповідно до пункту 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»  текст ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено у такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни», тобто 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року положення п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»  визнано неконституційними.

Зазначені рішення Конституційного суду України є обов’язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскарженими, крім того, вони мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року  по  31 грудня 2009 року спірні відносини регулюються відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції Закону, яка діяла до 1 січня 2007 року.

За таких підстав позовні вимоги  щодо зобов’язання відповідача щомісячно підвищувати пенсію з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 ріку є обґрунтованими.        

 Статтею 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах  асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Вказана норма передбачає встановлення у абсолютних нормах розмірів лише тих виплат  вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на відносини, які склались між сторонами, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно з Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

Проведення  виплати відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року  №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» не є правильним.

За конституційними нормами, виходячи з  пріоритетності законів над підзаконними актами, якою є наведена вище постанова Кабінету Міністрів України, застосування відповідачем норм вказаної постанови істотно звужує обсяг встановлених законом прав позивача.

Враховуючи положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», керуючись таким принципом як верховенство права, з метою забезпечення передбаченого Конституцією України права позивача на належне соціальне забезпечення, апеляційний суд вважає необхідним задовольнити позовні вимоги    за періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року.

    На час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії за віком визначався лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Згідно з цією нормою мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленого для осіб, що втратили працездатність. Інший розмір мінімальної пенсії за віком діючим законом не передбачено.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, при визначенні розміру підвищення відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Статтею 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність, з 1 квітня - 387 гривень, з 1 жовтня - 395 гривень.

Зазначена стаття була змінена Законом України від 15 березня 2007 року «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та існує в новій редакції з 28 березня 2007 року, якою прожитковий мінімум для особи, яка втратила працездатність, визначений з 1 квітня – 406 гр., з  1 жовтня - 411 гривень. При цьому, зазначена стаття доповнена абзацом, яким передбачено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 1 квітня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток, що складає з 1 квітня 2007 року - 410 гр. 06 коп., з 1 жовтня 2007 року - 415 грн. 11 коп.

 Згідно зі ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» прожитковий мінімум складає з  1 квітня 2008 року -  481грн., з 1 липня 2008 року – 482 грн.,  1 жовтня 2008 року - 498 грн..

Як передбачено положеннями ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» зі змінами та абз.1 ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», у 2009 році для визначення мінімального розміру пенсії за віком з 01 січня 2009 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року.

Таким чином, розмір мінімальної пенсії за віком з 1 січня 2009 року становить  498 грн., а з 1 листопада 2009 року – 573 грн..

 Враховуючи , що позивач звернувся до суду 17 лютого 2010 року, в межах трирічного строку  позовної давності, його вимоги  підлягають задоволенню   за період з  9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року , з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року, оскільки   період після 31 липня 2009 року суд першої інстанції      не взяв до уваги, хоча з позову ОСОБА_1 вбачається, що він просив   після вказаної дати щомісячно виплачувати соціальну допомогу у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком згідно з ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»

Доводи відповідача про неврегульованість механізму реалізації положень статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  апеляційний  суд не бере до уваги.

З урахуванням викладеного, у відповідності до вимог ст. 309 ЦПК України, апеляційний суд  скасовує рішення суду першої інстанції і ухвалює нове рішення, оскільки суд неправильно застосував норми матеріального права.

Керуючись  ст.ст. 303, 3041, 307, 309, 316 ЦПК України,  Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості спорів, пов’язаних із соціальними виплатами»,  апеляційний  суд, -

в и р і ш и в :

    Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька частково задовольнити.

Постанову Калінінського районного суду м. Донецька  від 14 травня 2010 року  скасувати і ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги  ОСОБА_1З задовольнити частково.

Визнати  неправомірною    бездіяльність УПФУ в  Калінінському районі м. Донецька щодо не нарахуванню ОСОБА_1  щомісячної доплати до пенсії  як дитині війни за період з  з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

 Зобов’язати  УПФУ в  Калінінському районі м. Донецька    провести нарахування та виплату ОСОБА_1   щомісячної доплати до пенсії   у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком  як дитині війни за період з  з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року  відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи  з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та з урахуванням здійснених виплат.

В решті позову ОСОБА_1  відмовити.

    Рішення  апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, є остаточним і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий                                             Судді