Справа № 11617 Головуючий у 1 інстанції Пікалова Н.М.
Категорія 37 Доповідач Лук’янова С.В.
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
9 серпня 2010 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Лук’янової С.В.,
суддів Алексєєва А.В., Троценко Л.І.
при секретарі Лясовій В.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою відповідачки ОСОБА_1 на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 8 червня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення позивачки, відповідачок, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд
в с т а н о в и в :
У грудні 2009 року позивачка звернулася в суд із вказаним позовом, в обґрунтування якого вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року в місті Краматорську помер її батько ОСОБА_4 Після його смерті залишилася спадщина: Ѕ частина будинку №АДРЕСА_1. Вона є спадкоємицею першої черги.
Спадкоємицею першої черги є також її мати ОСОБА_3 – дружина померлого; інших спадкоємців першої черги немає. Вона не звернулася у встановлений шестимісячний строк у нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини, оскільки у той час перебувала на заробітках за межами України в місті Москва РФ, де працювала неофіційно. Тому вона пропустила строк для прийняття спадщини з поважної причини і просить визначити їй додатковий строк для прийняття спадщини (а.с.3).
Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 8 червня 2010 року позов задоволений: позивачці визначений додатковий строк для подачі нею заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, тривалістю шість місяців.
Цим рішенням встановлено, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Після його смерті була відкрита спадкова справа і заяви про прийняття спадщини були подані від ОСОБА_3 – дружини померлого та ОСОБА_5 – сина померлого. ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року.
Із пояснень свідків встановлено, що позивачка у вересні – листопаді 2005 року неодноразово приїздила до ОСОБА_3 і ОСОБА_1: три рази позивачка приїздила у вересні 2005 року і по чотири рази у жовтні і листопаді 2005 року. З травня по серпень 2005 року позивачка неодноразово хворіла, їй був встановлений постільний режим. Тому суд прийшов до висновку, що позивачка пропустила строк для прийняття спадщини з поважних причин і тому позов підлягає задоволенню (а.с.86).
В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення Краматорського міського суду Донецької області від 8 червня 2010 року і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову через його незаконність і необґрунтованість, оскільки позивачка звернулася в суд з позовом майже через п’ять років після відкриття спадщини і не надала доказів у підтвердження наявності поважної причини для визначення додаткового строку для прийняття спадщини (а.с.92-93).
Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції – скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову через наступне.
Згідно зі ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є порушення або неправильне застосування судом норм матеріального або процесуального права (п.4 ч.1); норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосований закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню (ч.2).
Судом першої інстанції правильно встановлено і сторонами не оспорюється, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_4. Після його смерті була відкрита спадкова справа і заяви про прийняття спадщини були подані від ОСОБА_3 – дружини померлого та ОСОБА_5 – сина померлого. Ці обставини підтверджуються і матеріалами справи (а.с.14). Ці спадкоємці отримали свідоцтва про право на спадщину за законом (а.с.32, 33). Позивачка є дочкою померлого ОСОБА_4, тобто спадкоємицею першої черги, але вона не прийняла спадщину у встановленому законом порядку.
Відповідно з вимогами ст.1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Згідно з п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року N 7 «Про судову практику у справах про спадкування» особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК. Зазначене положення застосовується до спадкоємців, в яких право на спадкування виникло з набранням чинності зазначеним Кодексом.
Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Встановлена судом першої інстанції обставина про те, що з травня по серпень 2005 року позивачка неодноразово хворіла, їй був встановлений постільний режим, не є поважною причиною для встановлення додаткового строку для прийняття спадщини. По-перше, ця причина не є пов’язаною з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для позивачки на вчинення дій для прийняття спадщини. По-друге, позивачці належало прийняти спадщину до 30 листопада 2005 року; хворіла вона з травня по серпень 2005 року, тобто з серпня по 30 листопада 2005 року не має поважної причини для пропуску позивачкою строку для прийняття спадщини.
Позивачкою не надані будь-які докази у підтвердження наявності поважної причини, з якої вона пропустила строк для прийняття спадщини.
Відповідно вимогам ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Стаття 11 ЦПК України передбачає, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази надаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі; доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи викладене в сукупності, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга відповідачки ОСОБА_1 підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції – скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.4, 316 ЦПК України, апеляційний суд
В И Р І Ш И В :
Апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 8 червня 2010 року скасувати.
Відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позову до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку шляхом подання скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня проголошення.
Головуючий
Судді