Справа № 2-549/10

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

     27 серпня 2010 року Борівський районний суд Харківської області в складі

головуючого                                                                        Гуляєвої Г.М.

при секретарі                                                                       Євтихієвій С.В.                              

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Борова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Борівському районі

 про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни» за 2008-2009 р.р.,-

В С Т А Н О В И В :

17.08.2010 року ОСОБА_1 звернулася до Борівського районного суду Харківської області з позовом про   стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги за 2008-2009 роки.

    В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка посилається на те, що вона належить до соціальної категорії «Дитина війни» та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01 січня 2006 року має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком. А відповідач всупереч Рішень Конституційного Суду України не здійснив нарахування та виплату відповідного підвищення до пенсії.

    Просила задовольнити позов на підставі ст.ст.8,22,55,95 Конституції України, ст.ст.3,6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

    В судове засідання позивачка надала заяву про підтвердження позовних вимог та розгляд справи за її відсутності.

    Відповідач надав в судове засіданні заяву про розгляд справи за його відсутності, також направив письмове заперечення проти позову і просив у задоволенні позову відмовити.

    Дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити частково, виходячи з наступного.

    Позивачка має статус «Дитини війни», що також підтверджується копією пенсійного посвідчення №108572 від 11.07.2001 р. (а.с.7).

    Враховуючи зазначений статус позивачки, вона відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.  

    Із заперечень УПФУ в Борівському районі Харківської області, встановлено, що відповідач не здійснює позивачці зазначених виплат, посилаючись на відсутність у нього коштів та на невизначеність розрахункової величини (мінімальної пенсії за віком) для розрахунку підвищень до пенсії категорії громадян, які мають статус дітей війни.

    Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

    В частині 1 ст.46 Конститувції України вказано про те, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.          

      Згідно частини 1 ст.8 ЦПК України, суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

    Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які набули правового статусу дітей війни, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначані  та закріплені в Законі України «Про соціальний захист дітей війни».

    Відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення(02.09.1945 р.) Другої світової війни було менше 18 років.

           Позивачка є «дитиною війни» в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що не заперечується відповідачем, а відтак, на неї повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни», в тому числі й право на підаищення на 30% мінімальної пенсії за віком, як передбачено статтею 6 зазначеного вище Закону.

    Наявність у позивачки права на призначення їй підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком є визначальною для вирішення даного спору, крім того, це право гарантується ст.46 Конституції України.

    Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, є дітьми війни. Тобто, фактично ця щомісячна надбавка є формою реалізації конституційного права громадян, які є дітьми війни, на соціальний захист.

             Разом з тим, згідно ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України. За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни, це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка.

    Посилання відповідача на відсутність коштів для забезпечення виплат доплати до пенсії не може братися судом до уваги, оскільки відсутність коштів не є підставою невиконання зобов’язань, покладених на Управління законодавством, оскільки реалізація особою права, яке пов’язане з отриманням бюджетних коштів і базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути постановлено у залежність від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена законом.

    Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції від 09.07.2007р.), дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

Рішенням Коснтитуційного Суду України від 22.05.2008р. №10-рп/2008 визнано неконституційним положення п.41 розд.2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», а тому пенсійний орган мав діяти відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

    Що стосується до підвищення пнсії дітям війни у 2008р., судом враховується положення п.5.4 Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008р. №10-рп/2008 про те, що Контситуцією України у статті 92 визначено сфери, зокрема бюджетну, які мають врегульовуватися виключно законом. Закон про Держбюджет є основним фінансовим документом держави. Через своє спеціальне призначення цей закон не повинен регулювати відносини в інших сферах суспільного життя.

Конституція України не надає закону про Держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів. Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об*єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.  

    У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.

    Так, вищевказаним рішенням Конституційного Суду України, визнано таким, що відповідають Конституції України (є конституційними), положення підпунктів 1-6 пункту 19 розділу ІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. №107-VІ.

         Таким чином, Конституційний Суд України вирішив, визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пунктів 36-100 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

        Відповідно до статті 22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

    Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.10.2005р. №8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання), зміст прав і свобод людини – це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини – це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.

            Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеритик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод – це зменшення кола суб’єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.

            Враховуючи те, що позивачка є дитиною війни, вона наділена державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання надбавки до пенсії.

            Наділивши дітей війни зазначеною соціальною гарантією, держава таким чином взяла на себе публічне зобов’язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які є дітьми війни, тобто, між позивачкою і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов’язання держави забезпечити соціальний захист дітей війни.

        Частиною 3 ст.46 Конституції України встановлено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Іншими словами: пенсії та інші види соціальних вилат, що є єдиним джерелом існування, не можуть бути нижче від прожиткового мінімуму, який встановлюється законом.        

Статтею 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» визначено, що прожитковий мінімум застосовується зокрема для: встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім»ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України; формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів.

    Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок – 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. При цьому, частиною 3 статті 28 вказаного вище Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом.

    Враховуючи викладене, в контексті положень статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції від 09.07.2007р.) та частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», суд вважає за можливе застосувати для визначення розміру щомісячної доплати до мінімальної пенсії за віком розмір прожиткового мінімуму, оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, що на думку суду, не суперечить вимогам частини 3 статті 28 закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

    Поряд з цим, частина 1 статті 6 закону України «Про соціальний захист дітей війни» Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих атків України» від 28.12.2007 викладено в новій редакції: дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» розділ ІІ цього Закону, яким, зокрема, внесенно зміни до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», набирає чинності з 01.01.2008р.

    Приймаючи до уваги викаледне, суд приходить до висновку, що надбавка, передбачена у статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції від 09.07.2007р.), підлягала виплаті у період з 22.05.2008р. до 31.12.2008р.

Що стосується вимог позивачки про зобов’язання відповідача виплачувати їй в період січень-грудень 2009 р. включно щомісячну надбавку до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, суд вважає такі вимоги обгунтованими.

Законом України «Про державний бюджет на 2009 р.» дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не зупинено. Відповідно до ч.2 ст.54 Закону України «Про державний бюджет на 2009р.» розміри державних соціальних гарантій на 2009р., що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюється відповідними законами України, Законом України «Про державний бюджет на 2009р.», нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.

Таким чином, в період січень-грудень 2009р. позивачці підлягають доплати до пенсії у відповідності до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

    Враховуючи наведене та оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності і співставленні, а також приймаючи до уваги, що відповідачем не надано суду достатніх доказів в спростування доводів позивачки і відповідно в обґрунтування правомірності своїх дій щодо відмови позивачці підвищити пенсію на 30% мінімальної пенсії за віком у відповідності до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», суд вважає необхідним позовні вимоги задовольнити частково, визнати дії відповідача щодо відмови підвищити пенсію позивачці на 30% мінімальної пенсії за віком у відповідності до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» незаконними та зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити позивачці надбавку до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком у відповідності до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 22.05.2008р. по 31.12.2008р. і з 01.01.2009р. по 31.12.2009р. – в межах заявлених позовних вимог, за виключенням вже здійснених Управлінням пенсійного фонду виплат за 2008р. і 2009р., а в іншій частині позовних вимог суд вважає за необхідне відмовити.

Що стосується позовних вимог стосовно виплати пенсії за поточний 2010 р., то позивчка має право звернутися до суду з вищевказаними вимогами тільки після закінчення календарного року (31.12.2010р.).

    Що стосується способу захисту цивільного права, який обрано позивачкою суд приходить до наступного.

    Так, в пункті 10 частини 2 ст.16 ЦК України, як спосіб захисту цивільного права та

інтересу судом вказано визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

    Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

    В даному випадку, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 відповідають способам захисту цивільних прав та інтересів судом в порядку цивільного судочинства згідно вимог частини 2 ст.16 ЦК України, а тому також підлягають задоволенню.

    Керуючись ст.ст.22,46 Конституції України, ст.ст.16,257,267 ЦК України, ст.6 закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст.ст.10,11,15,57-60,212-215,223 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

    Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Борівському районі Харківської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги – задовольнити частково.

    Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Борівському районі Харківської області щодо ненарахування ОСОБА_1 доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

    Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Борівському районі Харківської області здійснити перерахунок пенсії  ОСОБА_1 з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» та провести донарахування за період з 22.05.2008р. по 31.12.2008р. і з 01.01.2009р. по 31.12.2009р. – в межах заявлених позовних вимог, за виключенням здійснених виплат за 2008р. і 2009р.

    В іншій частині позовних вимог відмовити.

    Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 4 грн. 25 коп. та витрати за інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи у розмірі 18 грн. 50 коп.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через Борівський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя                                                                       Гуляєва Г.М.