ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
РІШЕННЯ
21.08.07 Справа№ 4/931-17/132
Суддя У.Ділай, розглянувши справу
За позовом: ТзОВ “Шуліка” , м.Львів
до відповідача: ВАТ “Західшляхбуд” в особі сруктурного підрозділу Мостобудівельного управління №1, м.Львів
Про стягнення 234 879,78 грн. боргу
за участю представників:
від позивача: Чорній М.В.- адвокат
від відповідача: Кріль Х.С.- представник, Гайкова Н.Г.- фінансовий аудитор
Представникам сторін роз’яснено права та обов’язки передбачені ст.ст.20,22 ГПК України.З підстав викладених в ухвалах суду розгляд матеріалів справи відкладався. Для підготовки повного тексту рішення в судовому засіданні оголошувалась перерва до 21.08.07р.
Суть спору:
Як зазначено в позовній заяві за період з 12.08.2004р. по 15.11.2004р. ТзОВ “Шуліка”було поставлено Мостобудівельному управлінню №1 ВАТ “Західшляхбуд”труби на загальну суму 215 784,00 грн. Про отримання МБУ №1 вказаної продукції свідчать Довіреності: ЯИМ №911659 від 12.08.04р., ЯИМ №911730 від 04.10.04р. та ЯИТ №617897 від 15.11.04р. та накладні №83 від 12.08.04р. на суму 37740,00грн., №109 від 02.09.04р. на суму 17100,00грн., №198 від 21.10.04р. на суму 78960,00грн.та №193 від 15.11.04р. на суму 81984,00грн. Всього на загальну суму 215 784,00грн.. Протягом січня-березня 2005 року за вказану продукцію отримувачем було проведено часткову оплату в розмірі 26 000,00 грн. Решта суми, а саме 189 784,00 грн., залишається не оплаченою.
Зважаючи на викладене вище, 20.05.05р. позивачем було вручено боржнику претензію про оплату 189 784,00 грн. боргу.
26.05.05р. відповідачем було направлено на адресу позивача відповідь на претензію №178 від 26.05.2005р. з графіком погашення кредиторської заборгованості, в яких Відповідач визнає заборгованість перед ТзОВ “Шуліка”в розмірі 189 784,00 грн. та пропонує розтермінувати оплату боргу на чотири етапи з терміном останньої сплати 30.09.05р.
Проте, відповідач не оплатив суму боргу, тому 19.09.2005р. ТзОВ “Шуліка”було подано до Господарського суду Львівської області позовну заяву про стягнення з Відповідача суми боргу. За наслідками розгляду справи судом було винесено рішення, яким позов задоволено та стягнено з МБУ №1 ВАТ “Західшляхбуд”189 784,00 грн. заборгованості за поставлену продукцію.
Зазначене рішення було оскаржене в апеляційному порядку. За результатами розгляду апеляційної скарги Львівським апеляційним господарським судом було винесено постанову, якою апеляційну скаргу задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано на тій підставі, що позов було подано до структурного підрозділу, який не має права юридичної особи.
Зважаючи на викладене вище, 25.04.2007р. адвокатом Чорній М.В. було направлено на адресу ВАТ “Західшляхбуд”листа- вимогу №1-04/13-2007 від 13.04.2007р. про погашення суми боргу в добровільному порядку. До вимоги додавалися два примірники Акту звірки взаєморозрахунків б/н від 11.04.2007р. Проте станом на день подання позову ні відповіді на лист - вимогу, ні підписаного Акта звірки, ані оплати боргу від Відповідача не надходило.
Згідно ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зважаючи на те, що Відповідачем прострочено термін виконання грошового зобов'язання та керуючись ст. 625 ЦК України, Позивачем було нараховано Відповідачу 3 % річних та інфляційні втрати.
Отже, станом на день подання позову заборгованість відповідача перед позивачем в розмірі 189 784,00 гривень не погашена і зросла на 45095,78 грн. (34005,12 грн. інфляційних нарахувань; 11090,66 грн. 3 % річних).
Оскільки Відповідач ухилявся від виконання зобов’язання, 11.04.2007р. між ТзОВ “Шуліка”та адвокатом Чорнієм М.В. було укладено Договір про надання адвокатських послуг №05/2007, згідно умов якого адвокат прийняв на себе зобов'язання здійснювати представництво інтересів ТзОВ “Шуліка”при стягненні через Господарський суд Львівської області суми дебіторської заборгованості з ВАТ “Західшляхбуд”. Згідно п.п. 3.1. вказаного Договору Замовник сплатив Виконавцю за надані юридичні послуги гонорар в розмірі 41 526,29 грн.
Відповідач проти заявлених позовних вимог заперечив , вказуючи, що 17.01.2004р. між ТзОВ “Шуліка”(Продавець) та ВАТ “Західшляхбуд”МБУ №1 (Покупець) було укладено договір, відповідно до якого ТзОВ “Шуліка”зобов'язується виготовити і поставити металеві труби, а МБУ №1 ВАТ “Західшляхбуд”прийняти і оплатити продукцію (п1 Договору). Розрахунок за поставлену продукцію проводиться шляхом попередньої оплати. Враховуючи довготривалі зв'язки, можлива оплата після поставки продукції (п.3.1 Договору).
На виконання умов Договору ТзОВ “Шуліка”поставило, а МБУ №1 ВАТ “Західшляхбуд”отримало продукцію (на зазначену Позивачем суму та період), що підтверджується накладними, виписаними ТзОВ “Шуліка”(№83 від12.08.2004р., №109 від 02.09.2004р., №198 від 21.10.2004р., № 193 від 15.11.2004р.), довіреностями на отримання продукції (ЯИЕ №081246 від 12.07.2004р., ЯИМ № 911659 від 12.08.2004р., ЯИМ №911730 від 04.10.2004р., ЯИТ № 617897 від 15.11.2004р.), податковими накладними (№ 97, №104, № 143, № 185), розрахунки за яку здійснювались в безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями (перелік додається).
Відповідач не заперечує сам факт отримання продукції по зазначених вище накладних та довіреностях, проте заперечує суму боргу, вказану Позивачем, в розмірі 189 784грн., оскільки, як вбачається з наведених документів, ВАТ “Західшляхбуд”МБУ №1 за період з 04.08.2004р. по 01.06.2005 р. за накладними №83 від 12.08.2004р., №109 від 02.09.2004р., №198 від 21.10.2004р., № 193 від 15.11.2004р. оплатив вартість отриманих труб в сумі 233 500 грн., що, зокрема, підтверджується платіжними документами.
Що стосується посилань Позивача про те, що 20.05.2005 р. МБУ №1 було вручено претензію про оплату 189 784 грн. та отримано відповідь на неї, в якій заборгованість попереднім керівництвом було визнано, то слід зазначити наступне.
Після зміни керівництва МБУ №1 з 01.07.2005р. було виявлено розбіжності в документах на поставлену продукцію і суми заборгованості. Про це було повідомлено Позивача і направлено акт звірки взаємних розрахунків від 03.10.2005р. з якого, зокрема, вбачається, що по накладних №83 від 12.08.2004р., №109 від 02.09.2004р., №198 від 21.10.2004р., № 193 від 15.11.2004р. вартість отриманої продукції Відповідачем було сплачено.
Окрім того відповідач 06.08.07р. подав заперечення на позовну заяву посилаючись на Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.99р. та Методологічні рекомендації по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку , затверджені Мінфіном України від 29.12.00р. №356 та Постанову НБУ №22 від 21.01.04р. “Про порядок затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті”, просить в позові відмовити повністю.
Вивчивши та оцінивши матеріали справи , заслухавши представників сторін в судовому засіданні судом встановлено:
Як вбачається з матеріалів справи відповідач на протязі 2002-2004р.р. купляв у позивача продукцію –труби металеві. Відповідачем надано в судовому засіданні договір від 17.01.04р. на купівлю-продаж зазначеної вище продукції.
Представник позивача вказав , що про укладення договору йому не відомо, оскільки вказаний вище договір ним втрачений.
В позовній заяві позивач стверджує , що відповідачем лише частково оплачено продукцію по накладних №83 від 12.08.04р. , №109 від 02.09.04р. , №198 від 21.10.04р. та №193 від 15.11.04р. , а саме оплата здійснена в сумі 26000грн.
Оскільки відповідачем сума боргу не була оплачена повністю, 20.05.05р. ТзОВ “Шуліка” направило на адресу Мостобудівельного управління №1 ВАТ “Західшляхбуд” претензію №175 , в якій просить сплатити 189 784,00грн. боргу та 20657,97грн. інфляційних , вказуючи , що покупцем оплачено лише 26 000грн. по накладній №83 від 12.08.04р.
Відповідач надав відповідь на претензію №178 від 26.05.05р., в якій визнає суму боргу 189 784,00грн. та направив на адресу позивача графік погашення заборгованості відповідно до якого зобов”язується сплатити суму боргу в чотири етапи по 47 446грн. щомісяця з останнім терміном сплати 30.09.05р.
Як вбачається з долучених до матеріалів справи копій платіжних доручень після визнання претензії відповідачем здійснено лише одну проплату платіжним дорученням №412 від 01.06.05р. на суму 10 000грн. та вказано призначення платежу – сітка проїзжої частини. Вказана проплата зарахована позивачем в рахунок погашення боргу за отримані металеві труби, та помилково не врахована при розрахунку суми основного боргу.
Окрім того, позивачем безпідставно не врахована часткова оплата відповідачем накладної №193 від 15.11.04р. платіжним дорученням №192 від 11.03.05р., де чітко зазначено призначення платежу.
Враховуючи вищевказане до стягнення підлягає сума основного боргу в розмірі 169 784,00грн.
Ухвалою суду від 03.07.07р. сторони було зобов”язано провести звірку розрахунків за весь період співпраці , враховуючи , що при здійсненні оплати за отриману продукцію відповідач у призначенні платежу - вказував борг за труби, однак не зазначав за яку саме поставку здійснюється оплата.
Сторони вимоги ухвали суду не виконали. Відповідач зазначив , що не може провести звірку розрахунків за весь період співпраці , оскільки у нього відсутні первинні документи за 2002-2003р.р.
Безпідставною є відмова відповідача від оплати накладної №109 від 02.09.04р. в зв”язку з тим , що термін дії довіреності ЯИМ №911659 від 12.08.04р. згідно якої отримувалась продукція по вказаній вище накладній закінчилась 31.08.04р. , оскільки сам факт отримання труб на суму 17100грн. відповідач підтвердив як у відзиві на позовну заяву так і включивши цю накладну в акт звірки від 03.10.05р.
У відповідності до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції , а також 3% річних.
Нараховані позивачем суми інфляційних та 3% річних підлягають до задоволення частково з врахуванням основної суми боргу 169784,00грн. , а саме до стягнення підлягає 30421,55грн. інфляційних та 9921,90грн. 3% річних.
Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Ст. 526 ЦК України передбачено , що зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону та договору.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно із ч.2 ст.34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні підтверджуватись певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач доводи позивача спростував частково , належні докази повної оплати вартості поставленої йому продукції по вказаних в позовній заяві накладних суду не подав.
За таких обставин господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення 169 784,0грн. основного боргу ,30421,55грн. інфляційних та 9921,90грн. 3% річних є підставними та документально обгрунтованими і підтверджені наявними у справі матеріалами та не спростовані відповідачем, а тому позов в цій частині вимог підлягає до задоволення.
Підлягає частково до задоволення сума вартості адвокатських послуг в розмірі 21 012,74грн., оскільки суд ввжає , що заявлена до відшкодування вартість адвокатських послуг в розмірі 41 526,29 грн. не співрозмірна з сумою позовних вимог.
Судові витрати згідно ст. 49 ГПК України покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 2, 4-3, 12, 33, 34, 36, 38, 43, 44, 49, 69, 75, 84, 85, 116 ГПК України, господарський суд, -
ВИРІШИВ:
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з ВАТ по будівництву і реконструкції автомобільних шляхів “Західшляхбуд” ( м.Львів, вул.Є.Коновальця,33 п/р 26001301365334 в Залізничному відділенні АК ПІБ у м.Львові, МФО 325105, код ЄДРПОУ 03450123) на користь ТзОВ “Шуліка” ( м.Львів, вул.Кримська,28, п/р 26005238514001 в ЗГРУ КБ “Приватбанк”, МФО 325321, ЄДРПОУ 23268372), - 169 784,00 грн. основного боргу 30421,55 інфляційних, 9921,90грн. 3% річних , 21012,74грн. витрат на оплату послуг адвоката, 2101,27 грн. державного мита та 105,56 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.
Рішення оформлено згідно з ст.ст. 84, 85 ГПК України та підписано 21.08. 2007 року.
Суддя