ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"25" серпня 2010 р. м. Київ К-19220/10
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого: Панченка О.Н. (доповідача),
суддів: Малиніна В.В.,
Мороз Л.Л.,
Ситникова О.Ф.,
Чумаченко Т.А.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у місті Києві касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 23 червня 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2010 року
у справі №2а-4878/09/1770
за позовом ОСОБА_4
до Державної нотаріальної контори Дубровицького району Рівненської області,
за участю третіх осіб –Головного управління юстиції у Рівненській області, ОСОБА_5,
про визнання незаконними дій та стягнення моральної шкоди,
встановила:
У червні 2009 року ОСОБА_4 (далі – ОСОБА_4, позивач, скаржник) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що Державна нотаріальна контора Дубровицького району Рівненської області (далі –державна нотаріальна контора, відповідач) як суб’єкт владних повноважень вчинив незаконні дії проти позивача, оформивши заяву про скасування довіреності, яка була надана останньому ОСОБА_6 інвалідом ІІ групи з дитинства. ОСОБА_4 просив визнати незаконними дії відповідача, зобов’язати скасувати прийняття, оформлення, посвідчення, реєстрацію заяви ОСОБА_6 про скасування довіреності від 25 жовтня 2005 року, відкликати (повернути) заяву від 13 вересня 2006 року, повідомити письмовим актом у Територіальний центр соціального обслуговування пенсіонерів та непрацюючих громадян в м. Дубровиця про скасування вказаної заяви ОСОБА_6, стягнути на користь скаржника моральну шкоду з держави Україна в особі її органа Територіального управління Державного казначейства в Рівненській області у розмірі 1700 грн.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 23 червня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2010 року ОСОБА_4 у відкритті провадження відмовлено.
В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати вказані рішення судів та направити справу до суду першої інстанції для розгляду по суті.
Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що предметом спору в даному випадку є оскарження дій з приводу скасування довіреності.
Пунктом 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначено компетенцію адміністративних судів, зокрема, яка поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є правильність рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб’єкт владних повноважень», відповідно до пункту 7 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб’єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Із наведеного вбачається, що при здійсненні своїх повноважень державна нотаріальна контора не є суб’єктом владних повноважень у тому значенні цього терміна, в якому його вжито у пункті 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Згідно пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень до Цивільного процесуального кодексу України спори з приводу нотаріальних дій, або відмови у їх вчиненні підлягають розгляду за правилами позовного провадження у порядку цивільного судочинства.
Таким чином, спірні правовідносини мають приватноправовий характер та підлягають розгляду за правилами Цивільного процесуального кодексу України.
Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанції, що відповідно до статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у справі постановлено відповідно до вимог матеріального та процесуального права і підстави для їх зміни чи скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
УХВАЛИЛА :
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 23 червня 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2010 року залишити без змін.
Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий (підпис) О.Н. Панченко
Судді: (підпис) В.В. Малинін
(підпис) Л.Л. Мороз
(підпис) О.Ф. Ситников
(підпис) Т.А. Чумаченко
З оригіналом згідно