СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Ухвала

Іменем України

27 вересня 2007 року

Справа № 2-19/1366-2007А

                    

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Фенько Т.П.,

суддів                                                                      Градової О.Г.,

                                                                                          Дугаренко О.В.,

секретар судового засідання                                        Запорожець Т.О.

за участю представників сторін:

24.09.2007

позивача:Леміш Р.Г.,дов.№б/н від 01.01.2005

відповідача: Ласков С.Г.,дов.№1165/9/10-0 від 05.09.2007

після перерві 27.09.2007

позивача:не з'явився

відповідача:не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Білогірському районі в Автономній Республіці Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя  Мокрушин В.І.) від 05.06.2007 по справі № 2-19/1366-2007А

за позовом           Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Новожиловський" (вул. Леніна, 1, с.Новожилівка, Білогірський р-н,97620)

до           Державної податкової інспекції у Білогірському районі в Автономній Республіці Крим (вул. Мира, 1, місто Білогірськ,97600)

    

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

                                                            ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду  Автономної Республіки Крим від 05.06.2007 у справі №2-19/1366-2007А було задоволено адміністративний позов СТОВ „Новожиловський” про визнання нечинним повідомлення-рішення  Державної податкової інспекції у Білогірському районі в Автономній Республіці  Крим.

       В результаті судового розгляду було визнанно нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Білогірському районі в Автономній Републіці  Крим № 0000312301/0 від 11.12.2006.

       Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції і звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 05.06.2007 скасувати у зв’язку з тим, що  позовні вимоги  задоволені без повного з’ясування обставин справи та діючого законодавства. Детальна мотивація викладена в апеляційній скарзі.

     Судом була оголошена перерва до 27.09.2007.

      Розпорядженням Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.09.2007 склад судової колегії змінено, суддю Волкова К.В. замінено на суддю Градову О.Г.

    Розглянувши матеріали справи в порядку, передбаченному    статтею 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги у зв’язку  з наступним.

    Відповідач в апеляційній скарзі вказує на те, що позивачем  не здійснено перерахування до 23.11.2006 (тобто до початку проведення перевірки контролюючим органом) до бюджету згідно уточнюючого розрахунку податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок (до декларації з податку на додану вартість (скороченої) від 21.11.2006, який складений до початку проведення перевірки.

  Проаналізувавши п.17.2 ст.17 Закону України №2181, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що правовими положеннями цього закону не встановлені граничні строки виплати суми згідно уточнюючого розрахунку, а акцентується увага на тому,що платник податків повинен самостійно виявити факт заниження податкового зобов’язання минулих податкових періодів до початку перевірки контролюючими органами, що позивач і зробив надавши податковій державній службі уточнюючий розрахунок, а виплату здійснив 30.112006.

   Беручи до уваги вищенаведені міркування, суд вважає, що позивач не порушив норми податкового законодавства.

    Що стосується податкового повідомлення від 11.12.2006 №0000312301/0  про застосування штрафних санкцій по податку на додану вартість в сумі 56713 грн.,то судова колегія дотримується  думки, що воно прийнято ДПІ з порушенням норм чинного законодавства виходячи з наступних доводів.

    Так, судом першої інстанції встановлено, що позивачем не перераховано на спеціальний рахунок задекларовані  суми податку на додану вартість у розмірі 56713 грн.

    Поряд з цим, відповідно до п.11.29 ст.11 Закону України „ Про податок на додану вартість” №168/97 від 03.04.1997 сільськогосподарським виробникам надано право отримання від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва продуктів її переробки суми ПДВ залишати у своєму розпорядженні і використовувати її на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку.

    Абзацом 2 п.4 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками-платниками податків на додану вартість з операцій продажу товарів (робіт та послуг), виготовлених на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1999 № 271 встановлено, що нецільовим використанням акумульваних коштів є неперерахування коштів на окремий рахунок , у зв’язку з чим такі кошти підлягають стягненню до державного бюджету.

Отже, судова колегія дотримуєтья позиції Вищого адміністративного суду України відносно того, що діючим законодавством встановлена відповідальність сільськогосподарських виробників за нецільове використання коштів у вигляді стягнення коштів до державного бюджету України, а податковим органом застосовано до відповідача інший вид відповідальності - штрафні санкції, що не передбачено чинним законодавством .

    Фактично кошти, призначені по Указу Президента України від 02.12.98 № 1328/98 „Про підтримку сільгоспвиробників” позивачем були використані на придбання матеріально –технічних ресурсів виробничого призначення, але розрахунки по операціям проводились бартерним шляхом, що не суперечить чинному законодавству.

     Тому вказані обставини дозволяють зробити висновок про необ’єктивність вказаних даних в акті перевірки и відповідно прийняття необгрунтованого повідомлення –рішення від 11.12.2006 №0000312301/0.

   На підставі вищевикладеного , судова колегія вважає, що вимоги апеляційної скарги неправомірні та не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями  24, 195, 198, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд                    

                                                            УХВАЛИВ:

  Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Білогірському районі в Автономній Республіці  Крим залишити без задоволення.

   Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 05.06.2007 по справі № 2-19/1366-2007А  залишити без змін.

  Ухвалу може бути оскаржено до Вищого Адміністративного суду України  протягом одного місяця з дня складення ухвали в повному обсязі.

                    

Головуючий суддя                                        Т.П. Фенько

Судді                                                                      О.В. Дугаренко

                                                                      О.Г. Градова