КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

____________________________________________

01033, м.Київ,  вул.Жилянська 58-б                                                       тел. 284-37-31

Іменем   України

                                          П О С Т А Н О В А

05.07.10                                                                      Справа №  19/82-8/28

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіМаляренка А.В.,

суддівЖук Г.А.,

Остапенка О.М.,

при секретарі судового засідання Лебедєвої С.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Гречко С.І.- представник за дов.,

від відповідача: ОСОБА_5- представник за дов.,

розглянувши апеляційну скаргу розглянувши апеляційну скаргу скарги  суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_6

на рішення  господарського суду Полтавської  області від 30.03.2010 р.

у справі № 19/82-8/28 (суддя Плеханова Л.Б.),

за позовом  відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Полтавагаз»

до суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_6

про стягнення 47 048,86 грн.

в с т а н о в и в :

ВАТ по газопостачанню та газифікації «Полтавагаз»у липні 2005р. звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з СПД ОСОБА_6  1 107816,09 грн. збитків, пов’язаних з неналежним виконанням останнім робіт за договором підряду на капітальне будівництво № 10/32/2003 від 23.04.2003р.(з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог).

Рішенням господарського суду Полтавської області від 16.05.2006р. по справі № 19/225 вказані позовні вимоги було задоволено та присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 107 816,09 грн. боргу, 1 078,16 грн. витрат по сплаті державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

За результатом апеляційного розгляду даної справи Київським міжобласним апеляційним господарським судом прийнято постанову від 06.06.2007р., якою  рішення господарського суду Полтавської області від 16.05.2006р. скасовано частково; резолютивну частину рішення викладено в новій редакції: «Стягнути з СПД ОСОБА_6  на користь ВАТ по газопостачанню та газифікації «Полтавагаз»103 936 грн., 1 039,36 грн. державного мита, 113,75 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу».

Постановою Вищого господарського суду від 27.10.2007р. постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду  залишена без змін. Верховний Суд України ухвалою від 20.12.2007р. відмовив в порушенні касаційного провадження з перегляду постанови ВГСУ від 27.10.2007р.

Згідно довідки ВДВС Зінківського РУЮ наказ від 05.07.2007р. по справі № 19/225 перебуває на виконанні, визначену в ньому суму в примусовому порядку не стягнуто, борг становить 105 089,11 грн. (а.с.20).

ВАТ по газопостачанню та газифікації «Полтавагаз», посилаючись на те, що рішення суду є невиконаним, а заборгованість в розмірі 105 089,11 грн. не сплачена, відповідачем не виконано рішення господарського суду Полтавської області по справі №19/225, просив стягнути 7 833,13 грн. - 3% річних та  39 215,73 грн. - суму, на яку збільшився борг в зв’язку з інфляцією на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України.

          Рішенням господарського суду Полтавської області від 30.03.2010 року  позовні вимоги ВАТ по газопостачанню та газифікації «Полтавагаз»до СПД ОСОБА_6  задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача  33 362,48 грн. інфляційних нарахувань,4 736,96 грн. річних, 380,99 грн. державного мита, 95,55 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням  СПД ОСОБА_6  звернувся до Київського міжобласного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 30.03.2010 року у справі № 19/82-8/28 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

          За апеляційною скаргою СПД ОСОБА_6  на рішення господарського суду Полтавської області від 30.03.2010 року згідно ст. 98 ГПК України Київським міжобласним апеляційним господарським судом ухвалою від 17.05.2010 року порушено апеляційне провадження у справі № 19/82-8/28 та призначено до розгляду у судовому засіданні за участю представників сторін.

Представник позивача у судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник відповідача   у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 30.03.2010 року у справі № 19/82-8/28 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права, при винесені оскаржуваного судового рішення, виходить з наступного.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

           Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Як встановлено рішенням господарського суду Полтавської області від 16.05.2006р. та постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 06.06.2007р. по справі № 19/225: за умовами договору підряду на капітальне будівництво № 10/32/2003 від 23.04.2003р. СПД ОСОБА_6 брав на себе зобов’язання виконати капітальний ремонт адміністративного будинку ВАТ по газопостачанню та газифікації «Полтавагаз»; позивач перерахував відповідачу 250 000 грн. для проведення підрядних робіт; відповідач виконав роботи на загальну суму 146 064 грн.; на суму 103 936,00 грн. роботи виконані не були.

Пунктом 9.1 договору підряду на капітальне будівництво № 10/32/2003 передбачено, що в разі, коли підрядник виконує роботу дуже повільно, що перешкоджає виконати роботу в установлений термін, замовник (позивач) має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків.

На підставі наведеного пункту позивач відмовився від договору та вимагав  відшкодування збитків в сумі, на яку не були виконані роботи.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій мотивували свої рішення ст. 612 та ч.2 ст. 849 ЦК України, якими встановлено право замовника (кредитора) відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим.

Відповідно до ч.2 ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Отже, як було встановлено судами при розгляді справи № 19/225, за умовами договору підряду на капітальне будівництво № 10/32/2003 від 23.04.2003р. у відповідача було зобов’язання виконати капітальний ремонт адміністративного будинку; був відсутній також факт прострочення виконання грошового зобов’язання, натомість відповідач не виконав підрядні роботи в установлений термін; судами не встановлено факту наявності у відповідача заборгованості перед позивачем по грошовому зобов’язанню, а стягнуті за рішенням кошти є сумою збитків, на які річні та інфляційні не нараховуються.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник)  зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Відповідно до ст. 16 ЦК України захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється, зокрема, шляхом відшкодування з особи, яка порушила право, збитків.

Підставою виникнення зобов’язання відповідача зі сплати присудженої суми (збитків) є договір, а решти - акти цивільного законодавства.

Відповідно до ст.ст. 611, 623 ЦК України закріплено принцип повного відшкодування збитків, слід виходити з того, що збитки (прямі та упущена вигода) підлягають відшкодуванню з урахуванням офіційного індексу інфляції.

Оскільки відповідач не виконав належним чином умов договору підряду на капітальне будівництво № 10/32/2003 від 23.04.2003р., позивач скористався своїм правом, передбаченим пунктом 9.1 договору, розірвати його в односторонньому порядку до закінчення терміну дії договору та вимагати відшкодування збитків.

На підставі вищевказаного пункту договору та ст. 611 ЦК України ВАТ по газопостачанню та газифікації «Полтавагаз»листом від 13.07.2004р. № 14/1603 повідомило СПД ОСОБА_6 про розірвання договору та вимагало повернути кошти за невиконані роботи.

За таких обставин, відповідно до ст. 615 ЦК України у відповідача виникло зобов’язання відшкодувати позивачеві завдані збитки, оскільки одностороння відмова від зобов’язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов’язання.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Із матеріалів справи вбачається, що існують не виконані до теперішнього часу рішення господарського суду Полтавської області від 16.05.2006р. по справі № 19/225 та постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 06.06.2007р. по справі № 19/225 про стягнення з відповідача на користь позивача суми збитків.

Проте, стаття 599 ЦК України встановлює, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як було вірно встановлено місцевим господарським судом, на момент звернення до суду з позовом про стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних зобов’язання відповідача сплатити суму 105 089,11 грн. не припинилось. З дня винесення постанови Київського міжобласного апеляційного господарського суду минув певний строк, протягом якого в країні відбулись інфляційні процеси і позивач має право на збереження реальної величини грошей, присуджених до стягнення рішенням суду. Сплата основного грошового зобов’язання з урахуванням індексу інфляції - це один із видів збитків, які виникають у кредитора за час прострочення виконання рішення.

Оскільки інфляційні втрати пов’язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені  збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то вимоги про їх стягнення можуть бути розцінені як заходи відповідальності за порушення зобов’язання.

Відповідно до п.2  ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошових зобов’язань, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи зазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає правомірним висновок місцевого господарського суду, що  вимога позивача про відшкодування інфляційних збитків та 3% річних підлягає частковому задоволенню, а саме  стягнення з відповідача 33 362,48 грн. інфляційних нарахувань та 4 736,96 грн. річних.

Статтею 4-3 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

   Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Судове рішення, що оскаржується,  за своїм змістом цим вимогам відповідає. За таких обставин, оскаржуване судове рішення можна визнати законним й обґрунтованим.

Враховуючи наведене, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи,   надано   відповідну правову оцінку, а тому  підстав для скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду не вбачається.           Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1.          Апеляційну скаргу суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_6 на рішення господарського суду Полтавської області від 30.03.2010 року у справі № 19/82-8/28 залишити без задоволення.

2.          Рішення господарського суду Полтавської області від 30.03.2010 року у справі               № 19/82-8/28 залишити без змін.

3.          Справу № 19/82-8/28 повернути до господарського суду Полтавської області.

4.          Копію постанови апеляційного господарського суду направити учасникам апеляційного провадження.

Постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду по даній справі набирає законної сили з моменту її оголошення.

Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України у місячний термін.

Головуючий суддя                                                                                    А.В. Маляренко

Судді:                                                                                                            Г.А. Жук

                                                                                                                       О.М. Остапенко

Дата відправки  07.07.10