Категорія №6.13
ПОСТАНОВА
Іменем України
28 липня 2010 року Справа № 2а-4187/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Чернявської Т.І.,
за участю
секретаря судового засідання Ігнатович О.А.
та
представників сторін:
від позивача - не прибув
від відповідача – Романченко Т.Г. (довіреність від 23.03.2010 № 55)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську
справу за адміністративним позовом
управління Пенсійного фонду України в Новопсковському районі Луганської області
до сільськогосподарського виробничо-обслуговуючого кооперативу «Слобожанський»
про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове
державне пенсійне страхування за квітень 2010 року у розмірі 16811,68 грн.,
ВСТАНОВИВ:
28 травня 2010 року управління Пенсійного фонду України в Новопсковському районі Луганської області звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до сільськогосподарського виробничо-обслуговуючого кооперативу «Слобожанський» про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за квітень 2010 року у розмірі 16811,68 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив таке.
Сільськогосподарський виробничо-обслуговуючий кооператив «Слобожанський» є платником страхових внесків (страхувальником) на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування. В порушення норм чинного законодавства свій обов'язок по сплаті страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за квітень 2010 року у розмірі 16811,68 грн. не виконав, у зв’язку з чим йому було надіслано вимогу від 06 травня 2010 року № Ю-1156 про сплату недоїмки зі страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 16811,68 грн. Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки відповідач суму недоїмки не сплатив, вимогу про сплату недоїмки з управлінням Пенсійного фонду України в Новопсковському районі Луганської області не узгодив та у судовому порядку її не оскаржив.
У зв’язку з викладеним, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за квітень 2010 року у розмірі 16811,68 грн.
У судове засідання представник позивача не прибув, про дату, місце та час слухання справи повідомлявся належним чином (арк. справи 45). Суд ухвалив провести розгляд справи за відсутністю представника позивача.
Відповідач адміністративний позов не визнав, про що подав суду заперечення проти позову від 18 червня 2010 року № 58 (арк. справи 26). Зокрема, в запереченнях проти позову відповідач зазначив, що у позивача відсутнє право на звернення до адміністративного суду з цим позовом і дана справа не може розглядатись в адміністративному суді, оскільки компетенція адміністративного суду не поширюється на даний спір. Відповідачем сплачувались суми страхових внесків за спірний період, що підтверджується платіжними дорученнями від 19 квітня 2010 року №№ 112, 113, від 19 липня 2010 року № 417199 (арк. справи 27, 28, 47) і цим спростовується твердження позивача щодо наявності заборгованості.
У судовому засіданні представник відповідача підтримав заперечення проти адміністративного позову від 18 червня 2010 року за № 58 і у задоволенні позовних вимог просив відмовити повністю. Також, у судовому засіданні представник відповідача в обґрунтування заперечень проти позову послався на те, що позивач в порушення вимог чинного законодавства змінює призначення платежу платіжних доручень і зараховує сплату поточних сум страхових внесків в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій, чим порушує його права власності, та наполягав на тому, що Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» не передбачено право органів Пенсійного фонду України на зміну призначення платежу платіжних доручень.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з таких підстав.
Сільськогосподарський виробничо-обслуговуючий кооператив «Слобожанський» відповідно до статей 14, 15 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» є платником страхових внесків (страхувальником) на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Новопсковському районі Луганської області, що підтверджується заявою керівника про реєстрацію платником страхових внесків (арк. справи 14).
Згідно із пунктом 6 частини 2 статті 17 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» сільськогосподарський виробничо-обслуговуючий кооператив «Слобожанський» повинен нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Відповідно до частини 12 статті 20 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. У разі наявності в платника страхових внесків одночасно із зобов’язаннями із сплати страхових внесків зобов’язань із сплати податків, інших обов’язкових платежів, передбачених законом, або зобов’язань перед іншими кредиторами зобов’язання із сплати страхових внесків виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов’язаннями, крім зобов’язань щодо виплати заробітної плати (доходу).
Частиною 6 статті 20 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для сільськогосподарського виробничо-обслуговуючого кооперативу «Слобожанський» є календарний місяць.
Відповідно до статті 106 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов’язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.
Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.
У разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки. Строк давності щодо стягнення недоїмки не застосовується.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач подав до управління Пенсійного фонду України в Новопсковському районі Луганської області розрахунок суми страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті за березень 2010 року, в якому визначав свої зобов’язання зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування у квітні 2010 року в сумі 16811,68 грн. (арк. справи 17-18).
Нарахована сума внесків відповідачем в установлені законом терміни не сплачена, внаслідок чого за відповідачем утворилась прострочена заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за квітень 2010 року в сумі 16811,68 грн., що підтверджується карткою особового рахунку відповідача та розрахунком суми боргу (арк. справи 5, 38-43).
Відповідно до вимог частини 3 статті 106 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» позивачем відповідачу була надіслана вимога про сплату боргу від 06 травня 2010 року № Ю-1156, яку відповідач згідно повідомлення про вручення поштового відправлення отримав 12 травня 2010 року (арк. справи 19, 19 зворотній бік).
Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки відповідач суму недоїмки не сплатив, вимогу про сплату недоїмки з управлінням Пенсійного фонду України в Новопсковському районі Луганської області не узгодив та у судовому порядку її не оскаржив.
Оскільки відповідач за час судового розгляду справи у добровільному порядку прострочену заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за квітень 2010 року у розмірі 16811,68 грн. не сплатив, позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають повному задоволенню.
Доводи заперечень відповідача проти позову відхиляються судом за необґрунтованістю з таких підстав.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Пунктом 8 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позивачем у адміністративній справі також є суб’єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.
За положеннями пункту 5 частини четвертої статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України суб’єкти владних повноважень можуть бути позивачами у справі у випадках, встановлених законом.
З аналізу зазначених вище процесуальних норм випливає, що до адміністративної юрисдикції також відносяться спори, позивачем у яких є суб’єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява.
Крім того, пунктом 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що справа адміністративної юрисдикції – переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до пункту 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01 березня 2001 року № 121/2001, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що, зокрема, здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків.
Згідно з пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року № 8-2 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25 лютого 2008 року № 5-5, та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 травня 2002 року за № 442/6730, управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду, підвідомчими відповідно головним управлінням цього Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду.
Відповідно до пунктів 2.2 та 2.3 розділу II Положення про управління Пенсійного фонду управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах відповідно до покладених на нього завдань контролює надходження страхових внесків та інших платежів до Пенсійного фонду від підприємств, установ, організацій та громадян, збирає у встановленому порядку відповідну звітність, проводить планові та позапланові перевірки фінансово-бухгалтерських документів, звітів та інших документів щодо правильності нарахування та сплати страхових внесків, призначення (перерахунку) і виплати пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, цільового використання коштів Фонду в організаціях, що здійснюють виплату і доставку пенсій; та мають право, серед іншого, застосовувати фінансові санкції, адміністративні стягнення, передбачені законом, та стягувати з платників страхових внесків їх несплачені суми.
З наведеного випливає, що управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах у прийнятті рішення про стягнення простроченої заборгованості зі сплати страхових внесків діють як органи державної влади у здійсненні ними владних управлінських функцій і, відповідно, як суб'єкти владних повноважень.
За змістом статті 106 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» саме територіальним органам Пенсійного фонду надано право приймати рішення про стягнення простроченої заборгованості зі сплати страхових внесків.
Спір, що виник між сторонами, відноситься до адміністративної юрисдикції, а тому його розгляд повинен здійснюватися за нормами Кодексу адміністративного судочинства України.
Посилання відповідача в обґрунтування заперечень проти позову на те, що позивач в порушення вимог чинного законодавства змінює призначення платежу платіжних доручень і зараховує сплату поточних сум страхових внесків в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій, чим порушує його права власності, і що Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» не передбачено право органів Пенсійного фонду України на зміну призначення платежу платіжних доручень, визнаються судом безпідставними та необґрунтованими з огляду на таке.
Відповідно до частини 5 статті 106 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.
Таким чином, нормою спеціального закону прямо встановлено право позивача на зарахування поточних платежів у випадках, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції, в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій (зазначену правову позицію підтримано Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України в постанові від 08 червня 2010 року за результатами перегляду за винятковими обставинами справи за позовом структурного підрозділу «Шахта «Ольховатська» Державного підприємства «Орджонікідзевугілля» до Управління Пенсійного фонду України в м. Єнакієве Донецької області про визнання рішення нечинним).
Оскільки, як вбачається з матеріалів справи (картки особового рахунку страхувальника (арк. справи 38-43) та висновку відділу обліку надходження платежів управління Пенсійного фонду України в Новопсковському районі Луганської області (арк. справи 37) станом на 01 квітня 2010 року відповідач мав недоїмку по страхових внесках та борг по фінансових санкціях та пені, позивач правомірно в силу частини 5 статті 106 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» зарахував сплачені позивачем за платіжними дорученнями від 19 квітня 2010 року №№ 112, 113 та від 19 липня 2010 року № 417199 грошові кошти в рахунок погашення недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення.
Враховуючи вимоги частини 4 статті 94 КАС України, а також те, що позивач відповідно до пункту 34 частини 1 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 «Про державне мито» від сплати державного мита (судового збору) звільнений, судові витрати у цій справі не підлягають стягненню з відповідача, оскільки у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 28 липня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 4 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Керуючись статтями 14, 15, 17, 18, 20, 106 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з сільськогосподарського виробничо-обслуговуючого кооперативу «Слобожанський» (ідентифікаційний код 30733635, місцезнаходження: 92342, Луганська область, Новопсковський район, с. Осинове, вул. Леніна, буд. 214-Б) на користь управління Пенсійного фонду України в Новопсковському районі Луганської області (ідентифікаційний код 21792583, місцезнаходження: 92303, Луганська область, смт. Новопсков, вул. Айдарська, буд. 13) прострочену заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за квітень 2010 року у розмірі 16811,68 грн. (шістнадцять тисяч вісімсот одинадцять гривень шістдесят вісім копійок).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано у встановлений КАС України строк. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений КАС України строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Про апеляційне оскарження спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова складена у повному обсязі 02 серпня 2010 року.
СуддяЧернявська Т.І.