Категорія №2.27
ПОСТАНОВА
Іменем України
19 липня 2010 року Справа № 2а-2804/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Чернявської Т.І.,
за участю
секретаря судового засідання Ігнатович О.А.
та
представників сторін:
від позивача – не прибув
від відповідача – не прибув
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську
справу за адміністративним позовом
ОСОБА_1
до Артемівського районного суду м. Луганська
про визнання незаконною бездіяльності,
ВСТАНОВИВ:
12 квітня 2010 року ОСОБА_1 звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Артемівського районного суду м. Луганська, в якому просить визнати незаконною бездіяльність відповідача, яка полягає у ненаданні відповіді на його заяву, яке було вручено відповідачу 18 січня 2010 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.
Для з’ясування ряду питань, пов’язаних з діяльністю відповідача та захисту своїх прав, позивач вимушений був звернутися до відповідача із заявою. Свою заяву позивач направив поштою з повідомленням про вручення. Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення відповідач заяву позивача отримав 18 січня 2010 року.
Відповіді на свою заяву позивач не отримав до теперішнього часу. Зазначеним, вказав у позові позивач, порушено його права на інформацію, гарантовані статтею 34 Конституції України, Законом України «Про інформацію», а також статтею 40 Конституції України та статтею 20 Закону України «Про звернення громадян».
Також, у позові позивач зазначив, що якщо відповідач не надасть аргументованих та обґрунтованих заперечень проти позову, як того вимагає частина 2 статті 71 КАС України, бездіяльність відповідача повинна бути визнаною незаконною, а позов повинен бути задоволений в повному обсязі.
Позивач у судове засідання не прибув, про дату, місце та час слухання справи повідомлявся належним чином (арк. справи 29). Заявою від 15 липня 2010 року у зв’язку із погіршення стану здоров’я позивач просить розглянути справу без його участі (арк. справи 30).
Відповідач адміністративний позов не визнав, про що подав суду заперечення проти позову без дати та номера, які у канцелярії суду згідно супровідного листа відповідача зареєстровані 31 травня 2010 року за № 28064 (арк. справи 12). В запереченнях проти позову відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог та розглядати справу за відсутністю його представника. Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначив таке.
18 січня 2010 року позивач подав до Артемівського районного суду м. Луганська інформаційний запит вхідний № 1102 від 18 січня 2010 року. 27 січня 2010 року позивачу було надіслано відповідь, що підтверджується журналом обліку вихідної кореспонденції від 27 січня 2010 року № 3337. Відповідачем не було порушено статтю 20 Закону України «Про звернення громадян», так як місячний строк для надання відповіді заявникові не перевищено. Враховуючи вищезазначене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими, надуманими та такими, що не підлягають задоволенню.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню повністю з таких підстав.
Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, відповідно до якого усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.
Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Як вбачається з матеріалів справи, 18 січня 2010 року позивач звернувся до Артемівського районного суду м. Луганська із інформаційним запитом від 16 січня 2010 року б/н, в якому зазначив про те, що у лютому 2009 року він подав до суду адміністративний позов про визнання незаконними дій УПСЗН Артемівської районної м. Луганськ ради. Оскільки до теперішнього часу ним не отримано жодної ухвали суду, позивач просив надати йому інформацію, у якого судді в провадженні знаходиться його позов, який номер справи, а також які виносились ухвали та постанови (арк. справи 14).
Згідно із статтею 1 Закону України від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об’єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов’язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Відповідно до статті 3 Закону України від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР «Про звернення громадян» під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Звернення відповідно до вимог статті 20 Закону України від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР «Про звернення громадян» розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п’ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п’яти днів.
Органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об’єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов’язані об’єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань) (стаття 15 Закону України від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР «Про звернення громадян»).
Як вбачається із статті 20 Закону України від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР «Про звернення громадян», зазначеним Законом не закріплено, в якій саме спосіб органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об’єднань громадян, зобов’язані повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
27 січня 2010 року Артемівським районним судом м. Луганська ОСОБА_1 на його заяву від 18 січня 2010 року б/н надано відповідь, в якій, серед іншого, заявнику повідомляється, що згідно алфавітних покажчиків у 2009 році справи за позовом заявника до УПСЗН Артемівської районної у м. Луганську ради не перебувало. Згідно журналу реєстрації вхідної кореспонденції за період з січня 2009 року по квітень 2009 року позовної заяви ОСОБА_1 до УПСЗН Артемівської районної у м. Луганську ради не надходило (арк. справи 15).
За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 18 січня 2010 року б/н відповідь була надіслана заявникові простою кореспонденцією. На підтвердження факту направлення ОСОБА_1 відповіді на його звернення відповідач надав суду копію витягу з журналу реєстрації вихідної кореспонденції (арк. справи 16).
Судом, з урахуванням вимог статті 70 КАС України, приймається у якості належного доказу направлення Артемівським районним судом м. Луганська відповіді від 27 січня 2010 року б/н ОСОБА_1 на його заяву від 18 січня 2010 копія витягу з журналу реєстрації вихідної кореспонденції, з огляду на таке.
Згідно із пунктом 18.23 Інструкції з діловодства в місцевому загальному суді, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України 27 червня 2006 року № 68 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 липня 2006 року за № 860/12734, листи, що надсилаються простою кореспонденцією, реєструються у журналі реєстрації вихідної кореспонденції (додаток 49 до пункту 18.23 Інструкції).
Таким чином, копія витягу з журналу реєстрації вихідної кореспонденції Артемівського районного суду м. Луганська, в якому за 27 січня 2010 року міститься запис за № 2337 про надіслання листа ОСОБА_1, підтверджує факт надання відповіді на звернення у встановлений законом строк і спростовує викладений у позовній заяві факт порушення конституційного права позивача на отримання обґрунтованої відповіді у встановлений законом строк та незаконну бездіяльність відповідача.
Відповідач як суб’єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, довів суду правомірність своїх дій та рішень, що є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.
Згідно із частиною 2 та частиною 5 статті 94 КАС України у разі відмови у задоволенні позовних вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, а також залишення адміністративного позову без розгляду, судові витрати, пов’язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз, понесені суб’єктом владних повноважень, компенсуються за рахунок іншої сторони. Враховуючи те, що при розгляді даної справи свідки не залучались та судові експертизи не проводились, питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.
На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 19 липня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 4 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 70, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано у встановлений КАС України строк. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений КАС України строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Про апеляційне оскарження спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова складена у повному обсязі 26 липня 2010 року.
Суддя Чернявська Т.І.