Категорія №3.4
ПОСТАНОВА
Іменем України
10 серпня 2010 року Справа № 2а-159/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Чернявської Т.І.,
за участю
секретаря судового засідання Глазунової О.О.
та
представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1
від I відповідача - спеціаліст фінансового відділу ЗФЗБО ГУМВС України
в Луганській області
Горбенко Є.С. (довіреність від 22.02.2010 № 54/3739)
від II відповідача - не прибув
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську
справу за адміністративним позовом
ОСОБА_1
до Сєвєродонецького міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області,
Головного управління Державного казначейства України в Луганській області
про визнання дій незаконними, скасування пункту 4 наказу від 05.09.2008 № 224 о/с, зобов’язання виплатити премію, відшкодування моральної шкоди та матеріальних збитків, зобов’язання внести зміни до документів, згідно з якими здійснювалось нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби та нарахування пенсії,
ВСТАНОВИВ:
13 січня 2010 року на адресу Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Сєвєродонецького міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області про скасування пункту 4 наказу від 05.09.2008 № 224 о/с, зобов‘язання виплатити премію в загальному розмірі 1275,00 грн., відшкодування моральної шкоди в розмірі 10000,00 грн. та матеріальних збитків у розмірі 10965,00 грн., зобов’язання внести зміни до документів згідно з якими здійснювалось нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби та нарахуванню пенсії.
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що він в період з 01 липня 1996 року по 31 грудня 2008 року проходив службу в Сєвєродонецькому міському відділі Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області. На день звільнення вислуга у календарному обчисленні становить 14 років, 05 місяців, 26 днів. У пільговому обчисленні – 20 років, 11 місяців, 21 день. Звільнення з органів внутрішніх справ було здійснено за пунктом 65 «б» (через хворобу) згідно з Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114, на підставі свідоцтва про хворобу від 18 грудня 2008 року № 225.
До звільнення з органів внутрішніх справ позивача за рішенням ЛКК УМВС України в Луганській області та клопотанням керівництва Сєвєродонецького МВ ГУМВС України в Луганській області було направлено на лікарську комісію МСЕК в Луганській області. Після огляду, який був проведений з 26.12.2008 по 29.12.2008, ОСОБА_1 було встановлено ІІ групу інвалідності з 26 грудня 2008 року по 31 грудня 2009 року у зв’язку з захворюванням, пов’язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ з 70 % втратою професійної працездатності (довідка МСЕК Серія 2-20 ВГ від 29 грудня 2008 року № 000330). На теперішній час термін інвалідності продовжено до 01 січня 2011 року (довідка до акту огляду МСЕК № 2 Луганської області Серія 2-20 СМ від 11 грудня 2009 року № 075808).
Під час проходження служби у 2008 році, позивачу на підставі його рапорту та згідно з наказом по Сєвєродонецькому МВ УМВС України в Луганській області від 11 серпня 2008 року № 131 була надана чергова відпустка за 2008 рік у період з 11.08.2008 по 15.09.2008. Під час його відпустки виконання службових обов’язків (з відміткою у рапорті про надання чергової відпустки) було покладено на начальника сектору дільничних інспекторів міліції Сєвєродонецького МВ УМВС України в Луганській області майора міліції Вінника А.Л. Тобто, під час відпустки ОСОБА_1 було відкрито лист непрацездатності з 08.09.2008 по 26.12.2008 з встановленням ІІ групи інвалідності і під час його відпустки наказом по Сєвєродонецькому МВ УМВС України в Луганській області «Про покарання співробітників сектору, дільничних інспекторів від 05.09.2009 № 224 о/с пункт 4 позивачу було скасовано премію за серпень 2008 року «за неналежний контроль за діяльністю підлеглих співробітників». Також виплата премії за листопад-грудень 2008 року по невідомих причинах позивачу було скасовано.
Ухвалою суду від 14 січня 2010 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху та надано строк до 08 лютого 2010 року для усунення недоліків шляхом надання суду зазначених в пункті 11 додатку до позовної заяви документів – копії епікризів за час перебування на стаціонарному лікуванні: від 20.03.2009 № 606, від 24.04.2009 № 810, від 15.07.2009 № 26801/559, від 31.08.2009 № 1476, від 21.10.2009 № 4019, записи про амбулаторне лікування в медичній картці.
Ухвалою суду від 09 лютого 2010 року відкрито провадження у адміністративній справі № 2а-159/10/1270 за позовом ОСОБА_1 до Сєвєродонецького міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області про визнання дій незаконними, скасування пункту 4 наказу від 05.09.2008 № 224 о/с, зобов’язання виплатити премію в загальному розмірі 1275,00 грн., відшкодування моральної шкоди в розмірі 10000,00 грн. та матеріальних збитків у розмірі 10965,00 грн., зобов’язання внести зміни до документів, згідно з якими здійснювалось нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби та нарахування пенсії.
Адміністративним позовом від 10.08.2010, який приєднаний до справи (арк. справи 219-226), позивач просить визнати дії посадових осіб відповідача у зв’язку із незаконним скасуванням премії у вересні за серпень 2008 року, листопаді за жовтень 2008 року, грудні за листопад 2008 року та за грудень 2008 року, як звільненого через хворобу, незаконними, скасувати пункт 4 наказу від 05.09.2008 № 224 о/с про скасування позивачу премії за серпень 2008 року, зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу незаконно скасовану премію за серпень 2008 року в розмірі 337,50 грн. та безпідставно невиплачені премії за жовтень, листопад та грудень 2008 року в розмірі по 468,75 грн. за кожний з цих місяців у загальній сумі 1743,75 грн., зобов’язати відповідача сплатити позивачу 13950,32 грн. за завдані матеріальні збитки та 10000,00 грн. за завдану моральну шкоду, зобов’язати посадових осіб відповідача внести відповідні зміни до документів, відповідно до яких здійснювалось нарахування позивачу 50% одноразової грошової допомоги при звільнені зі служби та нарахування пенсії і надати їх до Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області.
У судовому засіданні представник позивача вимоги уточненого позову від 10.08.2010 підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові, з урахуванням доповнень від 13 квітня 2010 року б/н, згідно з якими позивач просить при розгляді питання про строки звернення до адміністративного суду врахувати вимоги норми статті 99 КАС України (арк. справи 164-168).
Представник І відповідача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у запереченнях від 22 березня 2010 року, зокрема зазначив, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду, що, в свою чергу, є підставою для відмови у задоволені позовних вимог. По-друге, позивач не вказав, яким чином він визначив розмір моральної шкоди у розмірі 10000,00 грн., з чого при цьому він виходив. Крім того, І відповідач у запереченнях вказав, що премія є необов’язковим видом грошового забезпечення. Призначення чи не призначення премії та визначення її розміру є правом начальника органу внутрішніх справ. До того ж премія виплачується в рамках асигнувань, які виділяються на отримання органу внутрішніх справ. Наказом Сєвєродонецького МВ ГУМНС України у Луганській області від 05 вересня 2008 року № 224 була скасована премія позивача. Накази про призначення позивачу премії у листопаді-грудні 2008 року не видавались. Тобто не призначення та не виплата позивачу премії у вересні-грудні 2008 року не є порушенням чинного законодавства, а вимоги позивача щодо стягнення зазначених коштів необґрунтовані та не підлягають задоволенню (арк. справи 140).
Враховуючи вищевикладене, представник І відповідача просить суд відмовити у задоволені позовних вимог у зв’язку з пропуском строку та за необґрунтованістю.
Ухвалою суду від 01 березня 2010 року до участі у справі другим відповідачем залучено Головне управління державного казначейства України у Луганській області (арк. справи 135).
Представник ІІ відповідача у судове засідання не прибув, про дату, місце та час слухання справи повідомлявся належним чином. Клопотанням від 07 липня 2010 року № 04-07/6605 просив розглянути справу за відсутністю представника Головного управління Державного казначейства України в Луганській області (арк. справи 208). В запереченнях проти позову від 22 березня 2010 року № 14-07/3501 (арк. справи 150) ІІ відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зокрема, в обґрунтування заперечень проти позову ІІ відповідач посилається на те, що, як вбачається з позовної заяви, ОСОБА_1 тривалий час був працівником Сєвєродонецького міського відділу Головного управління Міністерства Внутрішніх справ України у Луганській області і у правовідносинах, які виникли при завданні йому шкоди, дана установа виступала не як орган державної влади, а як роботодавець, тобто матеріальна та моральна шкода завдана позивачу внаслідок порушення його трудових справ.
Відповідно до частини 1 статті 1172 Цивільного кодексу України шкоду, завдану працівнику при виконанні ним своїх службових обов’язків, відшкодовує юридична особа, з якою працівник перебуває у трудових відносинах.
Тобто, завдана ОСОБА_1 матеріальна шкода, а також моральна шкода, спричинена діями працівників Сєвєродонецького міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області, в разі визнання даних дій незаконними, підлягає відшкодуванню за рахунок коштів Сєвєродонецького міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області.
Заслухавши пояснення позивача та представника І відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, відповідно до якого усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.
Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Як вбачається з матеріалів справи, наказом управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області від 02 серпня 1996 року за № 287 о/с ОСОБА_1 призначено на посаду оперуповноваженого відділення по розшуку злочинців та осіб, які пропали без вісті, відділу карного розшуку Сєвєродонецького міського відділу з 01 липня 1996 року з випробувальним терміном 1 рік, присвоївши йому спеціальне звання «рядовий міліції» (арк. справи 59).
Наказом управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області від 30 грудня 2008 року за № 422 о/с заступника начальника сектору дільничних інспекторів міліції майора міліції ОСОБА_1 згідно з Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України звільнено з органів внутрішніх справ у відставку Збройних Сил за пунктом 65 «б» (через хворобу) з 31 грудня 2008 року (арк. справи 60).
Протоколом оперативної наради відділення дільничних інспекторів міліції Сєвєродонецького міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області від 03 вересня 2008 року № 98 (пункт 4) визначено, що за звітний період (8 місяців 2008 року) дільничними інспекторами міліції особисто розкрито 220 злочинів, що на 13 злочинів менше порівняно з 2007 роком (233). Робота в цьому напрямку постійно ведеться і до кінця місяця розкриття буде однаковим порівняно з 2007 роком. Самі низькі показники в оперативно-службовій діяльності мають дільничний інспектор міліції сектору дільничних інспекторів міліції старший лейтенант міліції Погодін С.М. та дільничний інспектор міліції сектору дільничних інспекторів міліції капітан міліції Моісеєнко А.А. Зазначене стало можливим внаслідок недостатньої організації роботи сектору дільничних інспекторів міліції та слабким контролем за діяльністю підпорядкованих співробітників з боку начальника сектору дільничних інспекторів міліції майора міліції Вінника А.Л. та його заступника майора міліції ОСОБА_1 За результатами оперативної наради, серед іншого, вирішено за неналежний контроль за діяльністю підпорядкованих зняти премію за серпень 2008 року з заступника начальника сектору дільничних інспекторів міліції майора міліції ОСОБА_1 (арк. справи 171-174).
На підставі протоколу оперативної наради від 03 вересня 2008 року № 98 наказом Сєвєродонецького міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області від 05 вересня 2008 року № 224 о/с за неналежний контроль за діяльністю підлеглих співробітників заступнику начальника сектору дільничних інспекторів міліції майору міліції ОСОБА_1 скасовано премію за серпень 2008 року (арк. справи 141).
Суд вважає протиправними дії відповідача щодо скасування заступнику начальника сектору дільничних інспекторів міліції майору міліції ОСОБА_1 премії за серпень 2008 року та пункт 4 наказу Сєвєродонецького міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області від 05 вересня 2008 року № 224 о/с щодо скасування заступнику начальника сектору дільничних інспекторів міліції майору міліції ОСОБА_1 премії за серпень 2008 року, внаслідок чого він підлягає скасуванню, з огляду на таке.
Підпунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу», яка набрала чинності 01 січня 2008 року (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Згідно із підпунктом 2 пункту 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу», яка набрала чинності 01 січня 2008 року (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), право здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу відповідно до їх особистого вкладу в загальний результат служби у межах фонду преміювання, утвореного у розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду грошового забезпечення надано керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання.
Зазначені повноваження керівника державного органу щодо здійснення преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу не є дискреційними повноваженнями, тобто такими, що вчиняються на власний розсуд за своїм вибором. Зазначені повноваження підлягають реалізації з урахуванням вимог нормативно-правових актів, які встановлюють порядок преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) регламентовано, що виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством транспорту та зв'язку, Міністерством з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Службою безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Державним департаментом з питань виконання покарань.
На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» та з метою впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31 грудня 2007 року № 499 «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 року за № 205/14896, затверджено та введено в дію з 1 січня 2008 року Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (надалі – Інструкція № 499).
Відповідно до пункту 2.15 Інструкції № 499 преміювання осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ здійснюється відповідно до їх особистого вкладу в загальний результат служби у межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів, та економії фонду грошового забезпечення. Преміювання осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ здійснюється відповідно до положення про преміювання, розробленого з метою визначення порядку матеріального заохочення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, з урахуванням специфіки та особливостей виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасності і точності виконання рішень державних органів та розпоряджень і вказівок керівників підрозділів. Зменшення розміру премії, позбавлення її проводяться відповідно до положення про преміювання. Виплата премії за минулий місяць проводиться в поточному місяці разом з виплатою грошового забезпечення. Виплата премій особам рядового і начальницького складу, зменшення її розміру або позбавлення в повному розмірі здійснюються за наказами керівників органів і підрозділів, закладів та установ Міністерства внутрішніх справ України.
Положення про преміювання осіб рядового і начальницького складу Сєвєродонецького міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області затверджено наказом від 07 травня 2008 року за № 113 (арк. справи 148-149).
Підпунктом 3.3 пункту 3 Положення про преміювання осіб рядового і начальницького складу Сєвєродонецького міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області визначені умови, за невиконання яких премія особам рядового та начальницького складу може бути знижена – наявність зауважень щодо повноти виконання функціональних обов’язків, несвоєчасне і неякісне опрацювання службових документів, обмеженість фінансування на поточний рік. Зазначеним положенням про преміювання не передбачено позбавлення осіб рядового і начальницького складу Сєвєродонецького міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області премії в повному розмірі, передбачено лише зменшення розміру премії (арк. справи 148 зворотній бік).
Завдання, основні напрямки організації роботи, обов'язки і права працівників служби дільничних інспекторів міліції визначає Положення про службу дільничних інспекторів міліції в системі Міністерства внутрішніх справ України, затверджене наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20 жовтня 2003 року № 1212 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2003 року за № 1031/8352.
Відповідно до пункту 5 Положення про службу дільничних інспекторів міліції в системі Міністерства внутрішніх справ України начальники відділів (відділень) дільничних інспекторів міліції міськ-, райорганів внутрішніх справ у межах своєї компетенції:
- систематично контролюють, аналізують і оцінюють результати діяльності дільничних інспекторів, вживають заходів до усунення виявлених недоліків, а також вносять керівництву міськ-, райоргану пропозиції щодо вдосконалення діяльності служби, зміцнення взаємодії з іншими підрозділами органів внутрішніх справ, заінтересованими державними органами, громадськими формуваннями й релігійними організаціями (підпункт 5.3);
- контролюють і несуть відповідальність за прийняття та своєчасний і якісний розгляд дільничними інспекторами повідомлень, заяв, скарг громадян та посадових осіб з питань попередження й розкриття злочинів, профілактики правопорушень, охорони громадського порядку (підпункт 5.6);
- здійснюють контроль і облік службової діяльності дільничних інспекторів щодо реалізації усіх покладених на них завдань і функцій, дотримання ними законності при розгляді звернень громадян, виконання інших службових обов'язків (підпункт 5.7).
Згідно функціональних обов’язків начальника сектору дільничних інспекторів міліції Сєвєродонецького міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, затверджених 04 січня 2010 року (у судовому засіданні судом з’ясовано, що функціональні обов’язки начальника сектору дільничних інспекторів міліції та його заступника, що були затверджені на 2008 рік, у відповідача відсутні, оскільки минула потреба в їх зберіганні і вони були знищені, а також з’ясовано, що вони є ідентичними щодо відповідальності з тими, що були затверджені у 2008 році) начальник сектору дільничних інспекторів міліції здійснює підбір, вивчення та розстановку дільничних інспекторів міліції по адміністративним дільницям (пункт 1), несе відповідальність за виконання ними службової дисципліни та законності (пункт 2), несе особисту відповідальність за виконання законності та дисципліни серед особистого складу внутрішніх справ (пункт 21) та несе персональну відповідальність за порушення дисципліни та законності скоєні особистим складом ввіреного йому відділення (пункт 23) (арк. справи 200, 201). Тобто, особисту та персональну відповідальність за виконання дільничними інспекторами міліції законності та дисципліни несе саме начальник сектору дільничних інспекторів міліції, а не його заступник.
З огляду на вищезазначене та враховуючи вимоги частини 2 статті 61 Конституції України, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, суд вважає протиправними дії відповідача щодо скасування заступнику начальника сектору дільничних інспекторів міліції майору міліції ОСОБА_1 премії за серпень 2008 року. З цих же підстав є протиправним та підлягає скасуванню пункт 4 наказу Сєвєродонецького міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області від 05 вересня 2008 року № 224 о/с щодо скасування заступнику начальника сектору дільничних інспекторів міліції майору міліції ОСОБА_1 премії за серпень 2008 року.
Згідно із пунктом 3.2 Інструкції № 499 особам рядового і начальницького складу, що звільнені від служби через хворобу на підставі листків непрацездатності або перебувають у відпустці через хворобу, зберігається виплата грошового забезпечення в розмірі, одержуваному на день хвороби, але не більш ніж за чотири місяці, крім випадків, коли законодавством України передбачені більш тривалі строки перебування на лікуванні.
Підпунктом 1.3 пункту 1 Положення про преміювання осіб рядового і начальницького складу Сєвєродонецького міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області встановлено, що премія виплачується за час перебування у черговій, короткостроковій, через хворобу, канікулярні та додаткові відпустки, на курсах підвищення кваліфікації та перепідготовки, на лікарняному, а також при тимчасовому виконанні обов’язків (арк. справи 148).
Згідно рапорту позивача від 08 серпня 2008 року наказом Сєвєродонецького міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області від 11 серпня 2008 року № 131 о/с майору міліції ОСОБА_1, заступнику начальника сектору дільничних інспекторів міліції з 11 серпня 2008 року по 15 вересня 2008 року надано чергову відпустку за 2008 рік (арк. справи 146, 147).
08 вересня 2008 року під час перебування у відпустці ОСОБА_1 був відкритий лікарняний щодо тимчасової непрацездатності через хворобу, що підтверджується листком непрацездатності серії ААЯ № 469743 (арк. справи 23). На лікарняному ОСОБА_1 перебував до 26 грудня 2008 року, що підтверджується листком непрацездатності серії АБІ № 119269, довідкою від 14.11.2008 № 1242 та листком непрацездатності серії АБІ № 125228 (арк. справи 23, 24, 25).
Враховуючи вимоги пункту 3.2 Інструкції № 499, вимоги підпункту 1.3 пункту 1 Положення про преміювання осіб рядового і начальницького складу Сєвєродонецького міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, протиправність дій відповідача щодо скасування позивачу премії за серпень 2008 року, а також протиправність пункту 4 наказу Сєвєродонецького міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області від 05 вересня 2008 року № 224 о/с щодо скасування позивачу премії за серпень 2008 року, суд вважає протиправними дії відповідача щодо ненарахування та невиплати заступнику начальника сектору дільничних інспекторів міліції майору міліції ОСОБА_1 премії за жовтень, листопад та грудень 2008 року, а тому позовні вимоги щодо зобов’язання Сєвєродонецького міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 премію за серпень 2008 року у розмірі 337,50 грн., за жовтень 2008 року у розмірі 468,75 грн., за листопад 2008 року у розмірі 468,75 грн. та грудень 2008 року у розмірі 468,75 грн., є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, але із обов’язковим утриманням обов’язкових податків та зборів на нараховані суми премії.
Розмір премії за серпень, жовтень, листопад та грудень 2008 року, що підлягає нарахуванню та виплаті позивачу (за серпень 2008 року у розмірі 337,50 грн., за жовтень 2008 року у розмірі 468,75 грн., за листопад 2008 року у розмірі 468,75 грн. та грудень 2008 року у розмірі 468,75 грн.) відповідає вимогам пункту 3.2 Інструкції № 499 (оскільки за липень 2008 року позивачу нарахована премія у розмірі 337,50 грн., то вона з урахуванням фактичних обставин у справі та правових підстав повинна бути нарахована йому в такому розмірі і за серпень 2008 року; оскільки за вересень 2008 року позивачу нарахована премія у розмірі 468,75 грн., то вона з урахуванням фактичних обставин у справі та правових підстав повинна бути нарахована йому в такому розмірі і за жовтень, листопад та грудень 2008 року (арк. справи 18).
Посилання відповідача під час судового розгляду справи в обґрунтування своїх заперечень проти позову на те, що у зв’язку з тим, що позивач у серпні 2008 року був у відпустці, а в подальшому з 08 вересня по 26 грудня 2008 року перебував на лікарняному, тобто практично не виконував службові обов’язки, внаслідок чого відповідно були відсутні й критерії, які враховуються при вирішенні питання про преміювання (реальний вплив керівників на покращення організації роботи в закріплених підрозділах, обсяг виконаної роботи, контроль за роботою підлеглих тощо), премія йому не встановлювалась правомірно, суд вважає безглуздими, безпідставними та необґрунтованими, оскільки підпунктом 1.3 пункту 1 Положення про преміювання осіб рядового і начальницького складу Сєвєродонецького міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області чітко регламентовано, що премія виплачується за час перебування у черговій, короткостроковій, через хворобу, канікулярні та додаткові відпустки, на курсах підвищення кваліфікації та перепідготовки, на лікарняному, а також при тимчасовому виконанні обов’язків.
Також суд вважає, що дії та рішення відповідача щодо позбавлення та ненарахування позивачу премії за час знаходження на лікарняному вчинені та прийняті відповідачем без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), а саме без урахування того, що хвороба позивача, через яку він знаходився на лікарняному, пов’язана із проходженням в органах внутрішніх справ. Суд вважає, що ці обставини є такими, що мають значення у спірній ситуації, і свідчать на користь позивача.
Відповідно до частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Згідно правової позиції, яка викладена Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України в постанові від 24 січня 2006 року за результатами перегляду за винятковими обставинами постанови Вищого господарського суду України від 17 серпня 2005 року у справі № 9/175-04 за позовом АКБ «Мрія» до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання неправомірною позапланової комплексної перевірки, звернення за захистом порушеного права у сфері публічно-правових відносин з зазначенням способу, який, на думку суду, не призводить до захисту права, не може бути підставою для відмови в позові, тобто, захисті права, що порушується. Суд, установивши порушення вимог законодавства, має захистити права та охоронювані законом інтереси, самостійно обравши спосіб, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.
Зважаючи на обставини справи, враховуючи, що протиправно скасована позивачу премія за серпень 2008 року та протиправно ненарахована премія за жовтень, листопад та грудень 2008 року вплинула на розмір грошового забезпечення, з якого позивачу обчислювалась одноразова грошова допомога при звільненні, суд вважає за необхідне для повного захисту прав та інтересів позивача, про захист яких він просить, вийти за межі позовних вимог та зобов’язати Сєвєродонецький міський відділ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок одноразової грошової допомоги при звільненні, а після перерахунку здійснити виплату недоплачених сум з утриманням обов’язкових податків та зборів.
Згідно із пунктом 4.1 Інструкції № 499 при переміщенні, переведенні, а також звільненні осіб рядового і начальницького складу фінансовий апарат (бухгалтерія) зобов'язаний задовольнити їх усіма належними видами грошового та дорожнього забезпечення і про виплачені суми зробити відповідні записи в грошовому атестаті, зразок якого наведено у додатку до цієї Інструкції.
Відповідно до пункту 4.3 Інструкції № 499 особам, які звільняються з призначенням пенсії, грошовий атестат на руки не видається, а передається разом з іншими документами до уповноваженого структурного підрозділу органу внутрішніх справ з підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів
Оскільки донараховані позивачу суми премії впливають на розмір пенсії позивача, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги щодо зобов’язання відповідача внести відповідні зміни до документів, відповідно до яких позивачу здійснювалось нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні та нарахування пенсії, і подати їх до Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області.
Вимоги позивача про відшкодування матеріальної шкоди (збитків) у розмірі 13950,32 грн. та моральної шкоди у розмірі 10000,00 грн. задоволенню не підлягають через те, що позивачем в порушення вимог частини 1 статті 71 КАС України не доведено та не підтверджено документально розмір матеріальних збитків, заявлених в позові до відшкодування, а також не доведено факту завдання йому немайнової шкоди та необґрунтовано розмір моральної шкоди.
Суд не погоджується з клопотанням відповідача про пропущення позивачем річного строку звернення до суду, встановленого статтею 99 КАС України (станом на дату виникнення спірних правовідносин та звернення позивача до суду), як загального строку подання адміністративного позову для захисту прав, свобод та інтересів особи з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 99 КАС України (станом на дату виникнення спірних правовідносин та звернення позивача до суду) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Оскільки премія є складовою заробітної плати, визначеної Законом України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці», відповідно у правовідносинах щодо скасування та невиплати премії та у спорах про її стягнення розповсюджуються вимоги частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України, якою регламентовано, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Отже, загальний строк подання адміністративного позову для захисту прав, свобод та інтересів особи, який становить один рік з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, встановлений частиною 1 статті 99 КАС України (станом на дату виникнення спірних правовідносин та звернення позивача до суду), до даних правовідносин не застосовується.
Також, судом враховуються ті обставини, що позивачем оскаржувались дії відповідача щодо скасування йому премії в адміністративному порядку до Міністерства внутрішніх справ України. Листом від 31 березня 2009 року за № 15/2-Л-364 Міністерство внутрішніх справ України залишило заяву позивача про нарахування йому премії без задоволення (арк. справи 29), внаслідок чого позивач змушений був звернутися 31 грудня 2009 року (згідно фіскального чеку від 31.12.2009 № 5887 та повідомлення про вручення поштового відправлення (арк. справи 169) до суду з цим позовом.
Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Встановлені статтями 105, 162 Кодексу адміністративного судочинства України способи захисту порушеного права не є вичерпними.
Разом з тим, деякі із встановлених способів захисту порушеного права носять обмежений характер і не можуть бути застосовані при виникненні будь-якого спору у сфері публічних правовідносин. Так, вимога про визнання нечинним акта може стосуватися лише нормативно-правового акта, а про визнання протиправним - індивідуального акта.
Нечинним нормативно-правовий акт стає з дати набрання відповідним рішенням суду законної сили, а протиправність індивідуального акта виникає, у разі набрання рішенням суду про задоволення адміністративного позову законної сили, з моменту прийняття такого акта суб'єктом владних повноважень (вчинення дії або бездіяльності).
Вимога про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним, скасування) індивідуальних актів не містять різних способів захисту, а є одним і тим же способом, сформульованим у різних словесних формах.
Таким чином, у тих випадках, коли предметом спору є індивідуальний акт, дія або бездіяльність позовною вимогою за правилами Кодексу адміністративного судочинства України має бути визнання такого акта, дії чи бездіяльності протиправними (недійсними, незаконними, неправомірними, скасування такого акту), а в разі оскарження нормативно-правового акта - визнання його нечинним.
Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може містити вимоги про скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб’єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.
У справах щодо оскарження рішень суб’єкта владних повноважень суд перевіряє, зокрема законність таких рішень, за результатом чого, згідно з пунктом 1 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб’єкта владних повноважень і про скасування або визнання його нечинним.
Таким чином, для забезпечення захисту порушених прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб під час розв’язання спору, адміністративний суд передусім повинен зробити висновок про протиправність рішення суб’єкта владних повноважень, наслідком чого є його скасування.
Зважаючи на обставини справи, враховуючи те, що предметом оскарження у даній справі є правовий акт індивідуальної дії суб’єкта владних повноважень, суд вважає за необхідне для повного захисту прав та інтересів позивача, про захист яких він просить, вийти за межі позовних вимог, визнати протиправним та скасувати пункт 4 наказу Сєвєродонецького міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області від 05 вересня 2008 року № 224 о/с щодо скасування заступнику начальника сектору дільничних інспекторів міліції майору міліції ОСОБА_1 премії за серпень 2008 року.
Питання про розподіл судових витрат зі сплати судового збору судом не вирішується, оскільки позивач відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 «Про державне мито» та як інвалід II групи відповідно до абзацу 5 пункту 18 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 «Про державне мито» від сплати державного мита (судового збору) звільнений.
На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 10 серпня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 4 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 71, 87, 94, 99, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Сєвєродонецького міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області щодо скасування заступнику начальника сектору дільничних інспекторів міліції майору міліції ОСОБА_1 премії за серпень 2008 року та щодо ненарахування та невиплати премії за жовтень, листопад та грудень 2008 року.
Визнати протиправним та скасувати пункт 4 наказу Сєвєродонецького міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області від 05 вересня 2008 року № 224 о/с щодо скасування заступнику начальника сектору дільничних інспекторів міліції майору міліції ОСОБА_1 премії за серпень 2008 року.
Зобов’язати Сєвєродонецький міський відділ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області нарахувати та виплатити з утриманням обов’язкових податків та зборів ОСОБА_1 премію за серпень 2008 року у розмірі 337,50 грн. (триста тридцять сім гривень п’ятдесят копійок), за жовтень 2008 року у розмірі 468,75 грн. (чотириста шістдесят вісім гривень сімдесят п’ять копійок), за листопад 2008 року у розмірі 468,75 грн. (чотириста шістдесят вісім гривень сімдесят п’ять копійок) та грудень 2008 року у розмірі 468,75 грн. (чотириста шістдесят вісім гривень сімдесят п’ять копійок).
Зобов’язати Сєвєродонецький міський відділ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок одноразової грошової допомоги при звільненні. Після перерахунку здійснити виплату недоплачених сум з утриманням обов’язкових податків та зборів.
Зобов’язати Сєвєродонецький міський відділ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області внести відповідні зміни до документів, відповідно до яких ОСОБА_1 здійснювалось нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні та нарахування пенсії, і подати їх до Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області.
В решті позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Згідно з частиною 4 статті 167 КАС України постанова складена у повному обсязі 16 серпня 2010 року.
СуддяЧернявська Т.І.