Справа № 2-4794
2010 рік
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
Іменем УКРАЇНИ
04 серпня 2010 року Ворошиловський районний суд м. Донецька у складі:
головуючого: судді Орєхова О.І.,
при секретарі: Щукіній О.В.,
за участю представника позивача: ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, суд -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, посилаючись на наступні обставини.
8 липня 2009 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладений усний договір позики грошей у сумі 8724 грн., за яким позивач передала вказану суму відповідачу. Отримавши гроші, відповідач зобов'язався повернути їх до 3 серпня 2009 року, про що ним власноручно була написана письмова розписка.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України вбачається, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми. За правилами ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Приписами ст. 545 ЦК України визначено, що: 1. Прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. 2. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. 3. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. 4. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання. У цьому разі настає прострочення кредитора. Як наголошується в ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно Порядку, затвердженому постановою КМУ від 21.02.2001 року № 159, утрату частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їхньої виплати громадянам компенсують у разі затримання виплати доходів на один і більше календарних місяців. Компенсацію обчислюють як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць і приросту індексу споживчих цін у відсотках для визначення компенсації. Компенсація за несвоєчасне повернення за період з вересня 2009 року по червень 2010 року складає 645,58 грн. (8724 грн. х 7,4 : 100). Загальна сума боргу з урахуванням коригування у зв'язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги складає 9369,58 грн.
З метою безпосереднього врегулювання спору позивач неодноразово зверталася до відповідача з проханнями повернути гроші, на що останній не реагує.
Просила суд стягнути з ОСОБА_3 суму боргу з урахуванням компенсації за несвоєчасне повернення у розмірі 9369,58 гривень, витрати по сплаті держаного мита та витрат за інформаційно-технічне забезпечення справи.
В судове засідання позивач не з’явилася, про час та місце слухання справи була повідомлена належним чином.
В судовому засіданні представник позивача, ОСОБА_1, діючий за довіреністю (а.с. 11), підтримав вимоги позову, надав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, просив позов задовольнити. Проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з’явився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином (а.с. 13), не сповістив суд про причини своєї відсутності. Згідно вимог ст. 224 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити по цій справі заочне рішення на підставі доказів, що є в матеріалах справи, оскільки відповідач був повідомлений про слухання справи належним чином та позивач не заперечував проти ухвалення заочного рішення.
Суд, вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Ч. 1 ст. 625 ЦК України передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Судом встановлені наступні обставини.
8 липня 2009 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладений усний договір позики грошей у сумі 8724 грн., за яким позивач передала вказану суму відповідачу. Отримавши гроші, відповідач зобов'язався повернути їх до 3 серпня 2009 року, про що ним власноручно була написана письмова розписка (а.с. 6).
Відповідно до ст. 1046 ЦК України вбачається, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.
Відповідно Порядку, затвердженому постановою КМУ від 21.02.2001 року № 159, утрату частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їхньої виплати громадянам компенсують у разі затримання виплати доходів на один і більше календарних місяців. Компенсацію обчислюють як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць і приросту індексу споживчих цін у відсотках для визначення компенсації. Компенсація за несвоєчасне повернення за період з вересня 2009 року по червень 2010 року складає 645,58 грн. (8724 грн. х 7,4 : 100). Загальна сума боргу з урахуванням коригування у зв'язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги складає 9369,58 грн.
Позивач неодноразово зверталася до відповідача з проханнями повернути гроші, на що останній не реагує.
Виходячи з викладеного, суд вважає необхідним задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.
Згідно до вимог ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 93,70 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 120,00 гривень.
На підставі ст.ст. 526, 610, 625, 1046, 1049 Цивільного кодексу України та керуючись ст.ст. 5, 15, 30, 60, 62, 88, 202, 213, 214, 215, 224 ЦПК України, суд –
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості – задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суму боргу з урахуванням компенсації за несвоєчасне повернення у розмірі 9369,58 гривень, витрати по сплаті держмита в сумі 93,70 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення процесу в сумі 120,00 гривень, а всього 9583,28 гривень (дев’ять тисяч п’ятсот вісімдесят три гривні двадцять вісім копійок).
Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення в повному обсязі до Ворошиловського районного суду м. Донецька. Апеляційна скарга на рішення подається до апеляційного суду Донецької області через Ворошиловський районний суд м. Донецька протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Рішення надруковане у нарадчій кімнаті в одному примірнику.
Суддя Ворошиловського районного
суду м. Донецька О.І. Орєхов