КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
____________________________________________
01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
П О С Т А Н О В А
09.06.10 Справа № 02-03/453/5
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Мельника С.М.,
суддів: Корсакової Г.В.,
Рудченка С.Г.,
при секретарі судового засідання Лебедєвій С.В.,
за участю представників:
від прокуратури: Федіна В.С. –за посвідченням,
від позивача 1: не з’явились,
від позивача 2: не з’явились,
від відповідача: не з’явились,
від третьої особи: не з’явились,
розглянувши апеляційне подання Міжрайонного природоохоронного прокурора Київської області на ухвалу господарського суду Київської області від 07.04.2010 р.
у справі № 02-03/453/5 (суддя Подоляк Ю.В.)
за позовом Міжрайонного природоохоронного прокурора Київської області, в інтересах держави в особі:
1. Київської обласної державної адміністрації,
2. Управління державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держкомзему у Київській області,
до Вишгородської районної державної адміністрації Київської області
третя особа ОСОБА_3
про скасування розпоряджень,
ВСТАНОВИВ:
Міжрайонний природоохоронний прокурор Київської області, в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації та Управління державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держкомзему у Київській області, звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою до Вишгородської районної державної адміністрації Київської області, в якій просив:
- скасувати розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації від 27.05.2009 р. № 486 «Про затвердження матеріалів вибору земельної ділянки та надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_3»;
- скасувати розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації від 20.01.2010 р. за № 42 «Про передачу земельних ділянок у власність 26 громадянам Україні для ведення індивідуального дачного будівництва на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області.
Ухвалою господарського суду Київської області від 07.04.2010 р. відмовлено в прийнятті позовної заяви.
Не погоджуючись з винесеною ухвалою, Міжрайонний природоохоронний прокурор Київської області вніс апеляційне подання, в якому просив ухвалу місцевого господарського суду скасувати, справу направити на розгляд до суду першої інстанції.
Прокурор в судовому засіданні підтримав доводи та вимоги апеляційного подання.
Представники позивачів, відповідача та третьої особи в судове засідання не з’явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
Апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду, згідно ст. 106 ГПК України, розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.
Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційне подання, заслухавши пояснення присутніх представників учасників апеляційного провадження, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційне подання підлягає залишенню без задоволення, а ухвала місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, розпорядженням Вишгородської районної державної адміністрації від 27.05.2009 р. № 486 затверджено матеріали вибору земельної ділянки площею 0,1000 га для індивідуального дачного будівництва на території Лебедівської сільської ради (за межами населеного пункту); надано ОСОБА_3 дозвіл на розроблення проекту відведення земельної ділянки площею 0,1000 га для індивідуального дачного будівництва на території Лебедівської сільської ради (за межами населеного пункту).
Розпорядженням Вишгородської РДА від 20.01.2010 р. № 42 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам у власність для ведення індивідуального дачного будівництва на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області, розроблений ТОВ «Три Ленд»; передано у власність земельні ділянки 26 громадянам України загальною площею 2,6000 га, з них землі запасу, що використовуються для відпочинку та інші відкриті землі у т.ч. кемпінгів, будинків для відпочинку (гр. 57) –2,6000 га для індивідуального дачного будівництва на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області за межами населеного пункту, згідно з додатком.
Позовні вимоги прокурора обґрунтовані тим, що вищезазначеними розпорядженнями Вишгородської РДА незаконно передано земельну ділянку для рекреаційного використання, погоджено місце розташування та надання дозволу на розробку проекту відведення, оскільки передача земельних ділянок під дачне будівництво не відноситься до повноважень районних державних адміністрацій.
Місцевий господарський суд відмовив у прийнятті позовної заяви Міжрайонного природоохоронного прокурора Київської області на підставі п. 1 ч. 1 ст. 62 ГПК України, обґрунтовуючи це тим, що Вишгородська районна державна адміністрація Київської області в спірних правовідносинах діяла як орган державної влади при здійсненні ним владних управлінських функцій, зокрема, дозвільної, реєстраційної, розпорядчої і відповідно як суб’єкт владних повноважень; даний спір існує між органами держаної влади –суб’єктами владних повноважень і стосується меж їхніх повноважень при реалізації ними владних управлінських функцій, зокрема, розпорядчих та інших при вирішенні земельних питань.
Судова колегія погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 62 ГПК України, суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо заява не підлягає розгляду в господарських судах України.
Спір не підлягає вирішенню в господарських судах, якщо спір не є підвідомчим господарському суду, тобто предмет спору не охоплюється ст. 12 ГПК.
Справи, які підвідомчі господарським судам, перелічені у статті 12 Господарського процесуального кодексу.
Сторонами в судовому процесі (позивачами і відповідачами), відповідно до ст. 21 ГПК України, можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.
Стаття 1 ГПК передбачає, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб’єктами підприємницької діяльності.
Відповідачами, згідно положень ГПК України, є підприємства та організації, яким пред’явлено позовну вимогу.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
За визначенням термінів, що наводяться у статті 3 цього Кодексу: справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 1 частини першої); адміністративний позов - звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах (пункт 6 частини першої); суб’єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини 1).
Компетенція адміністративних судів, згідно ч. 1 ст. 17 КАС України, поширюється на: спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори між суб’єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; спори за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Виходячи з цих норм, спір є публічно-правовим і підлягає розгляду в порядку адміністративної юрисдикції в тому разі, якщо він виник із публічно-правових відносин за участю суб’єкта владних повноважень, який саме у цих відносинах здійснює надані йому чинним законодавством владні управлінські функції.
Якщо суб’єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у правовідносинах не здійснює зазначених владних управлінських функцій (щодо іншої особи, яка є учасником спору), то такий суб’єкт не перебуває при здійсненні управлінських функцій і не має встановлених нормами КАС України ознак суб’єкта владних повноважень і, отже, спір за участю останнього повинен вирішуватися господарським судом.
Позивачами та відповідачем у даній справі є органи державної влади в розумінні змісту ст. 3 КАС України, спір виник з приводу здійснення та реалізації Вишгородською районною державною адміністрацією, як суб’єкта владних повноважень, своїх управлінських функцій з приводу розпорядження землею. Також, в даному випадку відсутній спір про право в суб’єктивному розумінні, як одна з ознак визначення підвідомчості справи господарським судам.
Окрім того, з аналізу змісту рішення Конституційного Суду України від 01.04.2010 р. № 10-рп/2010 вбачається, що вирішення земельних спорів фізичних та юридичних осіб з суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності належить до юрисдикції адміністративних судів.
Враховуючи вищевикладене та проаналізувавши суб’єктний склад та характер правовідносин, судова колегія вважає, що дана справа за суб’єктним складом сторін та предметом спору є справою адміністративної юрисдикції, а тому не підвідомча господарському суду, а відтак висновок місцевого господарського суду про відмову у прийнятті позовної заяви на підставі п. 1 ч. 1 ст. 62 ГПК України є правомірним.
За таких обставин, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що ухвала господарського суду Київської області від 07.04.2010 р. № 02-03/453/5 підлягає залишенню в силі, а апеляційне подання підлягає залишенню без задоволення.
Керуючись ст. ст. 92, 99, 101 –106 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційне подання Міжрайонного природоохоронного прокурора Київської області на ухвалу господарського суду Київської області від 07.04.2010 р. у справі № 02-03/453/5 –залишити без задоволення.
2. Ухвалу господарського суду Київської області від 07.04.2010 р. у справі № 02-03/453/5 – залишити без змін.
3. Справу № 02-03/453/5 повернути до господарському суду Київської області.
Головуючий суддя: С.М. Мельник
Судді: Г.В. Корсакова
С.Г. Рудченко
Дата відправки 11.06.10