Судове рішення 2-1696 від 13.09.2010

Судове рішення #10656548

Справа № 2-1696

2010р.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

10 серпня 2010р. Святошинський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді - Чалої А.П.,

при секретарях - Скиданенко Т.І.,

Мягковому О.В.,

ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за позовом

ОСОБА_3

до приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу

Іванова Павла Юрійовича,

ВАТ Банк «БІГ Енергія»,

3-ті особи: Відділ ДВС Святошинського РУЮ у м.Києві,

ОСОБА_5,

ОСОБА_6

про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

В с т а н о в и в :

ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до приватного нотаріуса КМНО Іванова П.Ю. і ВАТ Банк «БІГ Енергія» та з врахуванням уточнених в судовому засіданні позовних вимог просила визнати виконавчий напис, вчинений 09.09.2009р. приватним нотаріусом КМНО Івановим П.Ю., згідно якого запропоновано звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_1, таким, що не підлягає виконанню, посилаючись на те, що 28.02.2007р. уклала з ВАТ Банк «БІГ Енергія» кредитний договір, згідно якого отримала кредит в сумі 120 000 доларів США і зобов*язалась повертати банку 1 450 доларів США щомісяця з терміном повного повернення кредиту – 11.03.2009р. з метою кредитування: купівля товарів, оплата послуг, інше споживче використання, зі сплатою 16% річних, а також 28.02.2007р. вона уклала договір іпотеки, згідно якого передала ВАТ Банк «БІГ «Енергія» в іпотеку в забезпечення свого зобов*язнаня за кредитним договором квартиру АДРЕСА_2. Того ж дня, 28.02.2007р. вона, позивачка, передала отримані в кредит кошти в сумі 120 000 доларів США ОСОБА_7 для інвестування в новобудову згідно розписки, посвідченої ПП «Інформаційно-консультаційна компанія «Гарант», в якій ОСОБА_7 зобов*язалась сплачувати кредит і відсотки за його користування. За результатами перевірки правоохоронними органами діяльності ПП «Інформаційно-консультаційна компанія «Гарант», директором якої була ОСОБА_7, відносно останньої було порушено кримінальну справу за частиною 4 ст.191 КК України, яка об*єднана в одне провадження з кримінальною справою за обвинуваченням ОСОБА_8 та інших за частиною 4 ст.190 КК України. ЇЇ, позивачку, у вказаній кримінальній справі визнано потерпілою і цивільним позивачем на суму 606 000 грн. та слідчим накладено заборону на відчуження її квартири. Вона своєчасно не повертала кредит і не сплачувала відсотки за його користування, оскільки вважала, що це повинна була робити за неї ОСОБА_7, якій вона передала кредитні кошти. Але, не зважаючи та такі обставини, 07.09.2009р. ВАТ Банк «БІГ Енергія» звернувся до приватного нотаріусу КМНО Іванова П.Ю. із заявою про вчинення виконавчого напису, яка була нотаріусом задоволена і 09.09.2009р. ним був вчинений виконавчий напис, згідно якого запропоновано звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, який вона просила визнати таким, що не підлягає виконанню, оскільки нотаріусом порушено Інструкцію про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №20/5 від 03.03.2004р. і порушено ст.524 ЦК України щодо валюти зобов*язнаня. Просила задовольнити позов на підставі ст.ст. 203, 215, 524 ЦК України і вказаної вище Інструкції.

В судовому засіданні позивачка уточнені позовні вимоги підтримала, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Відповідач – приватний нотаріус КМНО Іванов П.Ю. направив до суду копію виконавчого напису нотаріуса і письмові заперечення проти позову, де вказував, що позивачка має боргові відносини з ВАТ Банк «БІГ «Енергія», які не виконує, у вз*язку з чим звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення законних вимог кредитора передбачено діючим законодавством і договором іпотеки, укладеним між позивачкою і ВАТ «Банк «БІГ Енергія», оскільки за станом свого здоров*я не може з*явитись в судове засідання, просив розглядати справу у його відсутності (а.с. 63-64).

Суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності відповідача - приватного нотаріусу КМНО Іванова П.Ю. на підставі матеріалів, що є в справі.

Представник відповідача – ВАТ Банк «БІГ «Енергія» проти позову заперечував, посилаючись на його необґрунтованість, безпідставність, а також на те, що правовідносини між ОСОБА_3 і ВАТ Банк «БІГ «Енергія» ґрунтуються на кредитному договорі від 28.02.2007р. і договорі іпотеки від 28.02.2007р., оскільки позивачка кредит і відсотки за його користування не сплачує, станом на 20.08.2009р. виникла заборгованість за основною сумою кредиту – 89 538,82 доларів США, за несплаченими відсотками – 912, 21 доларів США і їй нарахована пеня за прострочення виконання грошового зобов*язання – 219 796 доларів США, у зв*язку з чим, вважав, що у ВАТ Банк «БІГ Енергія» як кредитора були усі законні підстави звертатися до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису.

Треті особи: представник Відділу ДВС Святошниського РУЮ у м.Києві, а також ОСОБА_5 і ОСОБА_6 в судове засідання не з*явились неодноразово, позивачка особисто 13.07.2010р. отримала судові повістки для вручення членам її родини – ОСОБА_5 і ОСОБА_6 (а.с. 71 – розписка) і в судовому засіданні усно повідомити про те, що розписки про вручення третім особам залишила дома, але вони повідомлені про день і час розгляду справи.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності третіх осіб на підставі зібраних по справі письмових доказів.

Заслухавши пояснення позивачки, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне у задоволенні позову відмовити, виходячи з наступного.

Згідно ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов*язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлено, що 28.02.2007р. ОСОБА_3 уклала з ВАТ Банк «БІГ Енергія» кредитний договір, згідно якого отримала кредит в сумі 120 000 доларів США і зобов*язалась повертати банку 1 450 доларів США щомісяця з терміном повного повернення кредиту – 11.03.2009р. з метою кредитування: купівля товарів, оплата послуг, інше споживче використання, зі сплатою 16% річних (а.с. 5-9 – копія кредитного договору), а також 28.02.2007р. вона уклала договір іпотеки, згідно якого передала ВАТ Банк «БІГ «Енергія» в іпотеку в забезпечення свого зобов*язнаня за кредитним договором квартиру АДРЕСА_2 (а.с. 10-13 – копія договору іпотеки).

Як пояснювала позивачка, того ж дня, 28.02.2007р. вона передала отримані в кредит кошти в сумі 120 000 доларів США ОСОБА_7 для інвестування в новобудову згідно розписки, посвідченої ПП «Інформаційно-консультаційна компанія «Гарант», в якій ОСОБА_7 зобов*язалась сплачувати кредит і відсотки за його користування, про що надала договір-розписку (а.с. 14).

За результатами перевірки правоохоронними органами діяльності ПП «Інформаційно-консультаційна компанія «Гарант», директором якої була ОСОБА_7, відносно останньої порушено кримінальну справу за частиною 4 ст.191 КК України, а позивачку у вказаній кримінальній справі визнано потерпілою і цивільним позивачем на суму 606 000 грн. (а.с. 17 – лист спеціалізованого слідчого відділу СУ ГУМВС України в м.Києві, а.с. 18 – копія постанови про визнання потерпілим) та слідчим накладено заборону на відчуження її квартири (а.с. 15-16 – копія постанови).

Позивачка своєчасно не повертала кредит і не сплачувала відсотки за його користування, оскільки вважала, що це повинна була робити за неї ОСОБА_7, якій вона передала кредитні кошти.

07.09.2009р. ВАТ Банк «БІГ Енергія» звернувся до приватного нотаріусу КМНО Іванова П.Ю. із заявою про вчинення виконавчого напису та звернення стягнення на предмет іпотеки з мотивуванням того, що станом на 20.08.2009р. позивачка має заборгованість за основною сумою кредиту – 89 538,82 доларів США, за несплаченими відсотками – 912, 21 доларів США і їй нараховано пеню за прострочення виконання грошового зобов*язання – 219 796 доларів США (а.с. 65 – копія заяви), яка була нотаріусом задоволена і 09.09.2009р. ним був вчинений виконавчий напис, згідно якого запропоновано звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 33 – копія виконавчого напису нотаріуса).

Приймаючи рішення про відмову позивачці в позові, суд виходив з наступного.

Згідно ст.4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Способи захисту цивільних прав та інтересів судом визначені в частині 2 ст.16 ЦК України, яка крім інших способів, містить спосіб: визнання правочину недійсним.

Спосіб цивільно-правового захисту, обраний позивачкою, а саме: визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не передбачений діючим цивільним законодавством.

Посилання позивачки як на матеріально-правову базу в обґрунтування заявленого позову на ст.ст. 203, 216 ЦК України в даному випадку є безпідставним, оскільки ст.203 ЦК України містить загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а ст.216 ЦК України містить правові наслідки недійсності правочину.

Але, ОСОБА_3 з позовом про визнання недійсним виконавчого напису нотаріуса до суду не зверталась, а якщо правочин не визнаний судом недійсним, він відповідно є дійсним і таким, що підлягає виконанню.

Тобто, дійсний правочин не може бути визнаний судом таким, що не підлягає виконанню, оскільки сама правова сутність правочину міститься в настанні певних юридичних наслідків, які виникають, в даному випадку, в результаті виконання виконавчого напису нотаріуса.

Посилання позивачки на передачу нею кредитних коштів, отриманих від ВАТ Банк «БІГ Енергія» ОСОБА_7 і порушення відносно останньої кримінальної справи, по якій позивачка визнана потерпілою і цивільним позивачем, не стосується спірних договірних правовідносин, які склалися між ОСОБА_9 як боржником і ВАТ Банк «БІГ Енергія» як кредитором, які ґрунтуються на кредитному договорі від 28.02.2007р. і договорі іпотеки від 28.02.2007р., укладених між сторонами, на підставі яких у сторін виникли певні права та обов*язки, а передача отриманих кредитних коштів позивачкою ОСОБА_7 відбувалось вже після підписання кредитного договору і договору іпотеки, без відома і згоди відповідача як кредитора, за особистим бажанням позивачки, у зв*язку з чим ці обставини не впливають на кредитні зобов*язання позивачки перед банком.

Вказівка позивачки на неможливість виконання виконавчого напису нотаріуса у зв*язку з тим, що згідно частини 1 ст.524 ЦК України, зобов*язання має бути виражене у грошовій одиниці України – гривні, також, не заслуговують на увагу, оскільки реалізуючи загальний принцип свободи договору, закріплений в ст.ст. 16, 627 ЦК України, ОСОБА_3 і ВАТ Банк «БІГ Енергія» взяли на себе певні зобов*язнаня, які погодили і підписали договори, які у відповідності до ст.629 ЦК України є обов*язковими для виконання сторонами.

Зазначення позивачки про те, що вона не отримувала від банку листів про обов*язок сплатити борг, не можуть бути правовою підставою для задоволення заявленого нею позову, оскільки, підписавши кредитний договір, позивачка взяла на себе обов*язок повернути кредит і відсотки за його користування, у зв*язку з чим нагадування відповідача про існування у позивачки заборгованості не виключає обов*язку останньої повернути отриманий кредит з відсотками.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, суд приходить до висновку, що заявлені ОСОБА_3 позовні вимоги в їх формулюванні не підлягають задоволенню, оскільки не відповідають цивільно-правовим способам захисту, не ґрунтовані на вимогах норм матеріального права і не випливають з правовідносин, які склались між нею як боржником і ВАТ Банк «БІГ Енергія» як кредитором.

Керуючись ст.ст. 16, 203, 216, 627, 629, 1054 ЦК України, Законом України «Про іпотеку», ст.ст. 4, 10, 11, 57-60, 212-215, 223 ЦПК України, суд, -

В и р і ш и в :

В задоволенні позову ОСОБА_3 до приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Іванова Павла Юрійовича, ВАТ Банк «БІГ Енергія», 3-ті особи: Відділ ДВС Святошинського РУЮ у м.Києві, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Києва через районний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення та подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: