ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
____________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
Іменем України
16.08.2010 року Справа № 11/73пн-к
Луганський апеляційний господарський суд колегією суддів у складі:
головуючого судді Якушенко Р.Є.
суддів Іноземцевої Л.В.
Медуниці О.Є.
Склад судової колегії призначено розпорядженням від 01.07.2010. Розпорядженням від 22.07.2010 склад судової колегії змінено.
при секретарі
судового засідання Яковлевій І.А.
за участю представників сторін:
від позивача не прибув,
від відповідача не прибув,
третіх осіб ОСОБА_3,
паспорт серії НОМЕР_2 від 07.09.2000, виданий Алчевським ВМ УМВС України в Луганській області,
Розглянувши
апеляційну скаргу ОСОБА_4,
м. Алчевськ Луганської області
на рішення
господарського суду Луганської області
від 17.06.2010
у справі №11/73пн-к (суддя Мінська Т.М.)
за позовом ОСОБА_4,
м. Алчевськ Луганської області
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю
„Родник”,
м. Перевальськ Луганської області
треті особа, які не заявляють
самостійних вимог на
предмет спору
на стороні відповідача ОСОБА_3, м. Алчевськ
ОСОБА_6, м. Алчевськ
ОСОБА_7, м. Алчевськ
про визнання недійсними змін до установчих документів
Рішенням господарського суду Луганської області від 17.06.2010 у справі № 11/73пн-к (суддя Мінська Т.М.) відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю „Родник” (далі –ТОВ „Родник”), треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7 (а.с. 36, т. 2), про визнання недійсним Статуту господарського підприємства “Родник” у формі товариства з обмеженою відповідальністю від 27.06.1994 року за № 683, зареєстрованого Перевальської районною державною адміністрацією за № 683.
Рішення господарського суду з посиланням на норми Законів України „Про підприємництво”, „Про підприємства в Україні”, що були чинними станом на час реєстрації оспорюваного Статуту, Законів України „Про власність”, „Про господарські товариства” мотивоване недоведеністю позивачем заявлених вимог та порушення своїх прав та законних інтересів.
Позивач у справі не погодився з вказаним рішенням господарського суду та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його, як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та постановити нове рішення, яким задовольнити позов.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує наступне.
Суд встановив, що порушення законодавства про розподіл часток може бути усунено за домовленістю ОСОБА_4 та ОСОБА_3, але суд не врахував, що така домовленість є неможливою, оскільки: по –перше, справи за позовом ОСОБА_3 про розподіл часток неодноразово розглядалися судами але ОСОБА_3 продовжує відстоювати свою позицію, що статутний капітал –це спільна сумісна власність та наполягає на 50% розмірі своєї частки.
По –друге, суд не врахував доводи позивача стосовно того, що ОСОБА_3 ніколи не вносив до статутного капіталу ніякого внеску, що підтверджує розмір статутного капіталу ТОВ „Родник”, який залишився незмінним з моменту заснування товариства. Ніхто з учасників ніколи не укладав будь –яких угод стосовно відчуження часток ОСОБА_3 Крім того, за весь час розгляду справ стосовно розподілу часток ОСОБА_3 не було пред’явлено жодного доказу сплати ним хоч якого внеску до статутного капіталу, бо такого доказу не має в природі.
По –третє, судом зроблено невідповідний висновок стосовно переходу до позивача часток ОСОБА_8 та ОСОБА_6, оскільки даний факт підтверджується написаними заявами на адресу Алчевського міського суду у 2007 році при розгляді чергової справи, де вказано, що усі права, включно і частку у статутному капіталі вони передали ОСОБА_4,, про що був складений відповідний протокол та ним підписаний. Отже факт передачі часток ОСОБА_4 не спростовано, а навпаки підтверджено. А той факт, що стосовно цього не було укладено ніяких угод є ще одним порушенням законодавства, а саме ч. 2 ст. 44 та ч. 1 ст. 244 Цивільного кодексу УРСР від 18.07.1963 р. № 1549 –ІV, на що суд не звернув уваги. Отже у позивача є належні докази переходу часток ОСОБА_8 та ОСОБА_6
Не обґрунтованими є висновки суду щодо недоведеності порушення прав позивача оспорюваним Статутом, оскільки за відсутності законодавчо зареєстрованої за ним частки в статутному капіталі товариства останній обмежений в правах на управління товариством та одержання дивідендів, відчуження частки.
Третя особа у справі, ОСОБА_3,, проти доводів апеляційної скарги заперечує, вважає їх необґрунтованими, а тому просить апеляційний господарський суд залишити без задоволення апеляційну скаргу позивача, а рішення господарського суду залишити без змін.
Позивач, відповідач та треті особи ОСОБА_8 та ОСОБА_6 не скористалися правом участі в судовому засіданні, хоча належим чином були повідомлені про дату та час розгляду справи.
Колегія суддів вважає, що відсутність представників сторін не перешкоджає апеляційному перегляду справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення третьої особи, дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, -
ВСТАНОВИЛА:
Господарське підприємство з обмеженою відповідальністю „Родник” зареєстроване як юридична особа Перевальською районною державною адміністрацією 24.05.1993, реєстраційний номер 263 (а.с. 115 –120, т. 1), засновниками якого, згідно п. 1.1., 3.1 Статуту є:
ѕ ОСОБА_6 з часткою 17 000,00 грн.;
ѕ ОСОБА_8 з часткою 17 000,00 грн.;
ѕ ОСОБА_4 з часткою 17 000,00 грн.
Всього статутний капітал підприємства складає 51 000,00 грн.
03.12.1993 засновник ОСОБА_8 подав заяву про вихід із складу засновників підприємства (а.с. 127, т. 1), в якому зазначив, що претензій до товариства не має.
20.12.1993 таку ж заяву про вихід із складу засновників подав ОСОБА_6, (а.с. 128, т. 1).
05.02.1994 відбулися загальні збори товариства, якими вирішено задовольнити заяви ОСОБА_8 та ОСОБА_6, (а.с. 129, т. 1).
Згідно протоколу 1994 р. б/н та дати, у зв’язку з виходом із складу засновників ОСОБА_6 та ОСОБА_8, введено нового учасника товариства –ОСОБА_3 (а.с. 130, т. 1).
27.06.1994 Перевальською районною державною адміністрацією зареєстровано Статут господарського підприємства „Родник” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю, реєстраційний № 683, згідно п.п. 1.1 та 3.1 якого засновниками товариства є ОСОБА_4, та ОСОБА_3, частки яких не визначені, також не визначений і статутний капітал (а.с. 50 –68, т. 1).
25.10.2002 Перевальською районною державною адміністрацією зареєстрований Статут ТОВ “Родник” в новій редакції, але Постановою господарського суду Луганської області від 09.10.2007 цей Статут визнано недійсним, тому на даний час діє Статут в редакції, що зареєстрований Перевальською районною державною адміністрацією 27.06.1994 за № 683, який є предметом спору.
06.04.2010 (дата поштового штемпелю на конверті (а.с. 69, т. 1) позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовом (згідно заяви від 31.05.2010 про уточнення позовних вимог) про визнання недійсним Статуту господарського товариства „Родник” у формі товариства з обмеженою відповідальністю зареєстрованого Перевальською райдержадміністрацією від 27.06.1994 р. № 683.
Позивач на обґрунтування позову посилається на те, що Статут в редакції 1994 року не відповідає вимогам законодавства, зокрема:
ѕ порушено ч. 2 ст. 4 і ч. 1 ст. 51 Закону України “Про господарські товариства” - ні Статут ні установчий договір не містять відомості про розмір часток кожного з учасників, склад та порядок внесення ними вкладів,
ѕ порушено ч. 2 ст. 44 та ч. 1 ст. 244 ЦК УРСР 1963 року щодо обов’язковості письмової форми договору дарування між громадянами на суму понад 100 крб., ОСОБА_8 і ОСОБА_6 за усною угодою передали безоплатно позивачу свої частки по 17 000 крб. Статутний фонд за рахунок внеску ОСОБА_3 не збільшувався,
ѕ положеннями Статуту відповідача 1994 року порушено право власності позивача, а саме невизначеністю частки позивача.
Третя особа ОСОБА_3 проти позову заперечує, посилаючись на те, що немає ніяких доказів того, що ОСОБА_8 і ОСОБА_6 за усною угодою передали безоплатно позивачу свої частки по 17 000 крб., отже не може йтися про порушення ч. 2 ст. 44 та ч. 1 ст. 244 ЦК УРСР 1963 року. Також він вважає, що до правовідносин між ними стосовно часток в статутному фонді застосовуються положення про спільну сумісну власність і це питання можна визначити шляхом домовленості.
01.06.2010 від ОСОБА_8 надійшов лист від 25.05.2010, яким він повідомив, що від ОСОБА_4 ніяких заяв не отримував, а 03.12.1993 подав заяву про вихід зі складу засновників товариства.
31.05.2010 представником позивача був зданий суду відзив від імені ОСОБА_6 і ОСОБА_8, якими повідомлялось, що в 1993 році вони дійсно були засновниками підприємства “Родник” разом з ОСОБА_4 В цьому ж році подали заяви про вихід зі складу засновників, свої права передали ОСОБА_4, ніяких угод не укладали. У випадку прийняття рішення суду про їх повернення до складу засновників - розпорядяться своїми частками.
Рішенням господарського суду Луганської області від 17.06.2010 у справі № 11/73пн-к в задоволенні позову відмовлено з підстав зазначених вище.
При з’ясуванні фактичних обставин колегією суддів додатково встановлено, що спір між засновниками товариства ОСОБА_4 та ОСОБА_3 щодо участі в товаристві „Родник” триває з 2004 року, про що йдеться в постанові Луганського апеляційного господарського суду від 09.10.2007 у справі № 2-90/2007, прийнятій за результатами перегляду рішення Алчевського міського суду Луганської області від 22.05.2007 у справі № 2-90/2007, яким задоволено позов ОСОБА_3 до ТОВ „Родник”, ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_10 за участю третіх осіб Приватного нотаріуса ОСОБА_11, Відділу державної виконавчої служби Перевальського районного управління юстиції Луганської області та Управління економіки Перевальської райдержадміністрації Луганської області про визнання незаконним виходу зі складу засновників, усунення перешкод у користуванні права власності та відновлення у складі засновників з передачею 50% Статутного фонду ТОВ „Родник”, визнання незаконним Статуту та Засновницького договору ТОВ „Родник” від 25.10.02 та виготовлення нового Статуту та Засновницького договору ТОВ „Родник”, виведення зі складу засновників ОСОБА_10 та введення до складу засновників ОСОБА_3, з закріпленням за ним 50% Статутного фонду ТОВ „Родник”, визнання за незаконний протокол від 24 жовтня 2004 року загальних зборів засновників ТОВ „Родник”, а також Статуту ТОВ „Родник” м. Перевальську 2004 року без номеру, без реєстрації, без дати та з 0% Статутного Фонду засновника ОСОБА_3, стягнення моральної шкоди.
Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 09.10.2007 вказане рішення Алчевського міського суду скасовано, позов задоволено частково, визнано недійсним рішення загальних зборів засновників ТОВ „Родник”, оформлене протоколом від 14 серпня 2002 року №1 та визнаний недійсним Статут ТОВ „Родник”, який зареєстрований Перевальською райдержадміністрацією 25 жовтня 2002 року за №167.
Як пояснив у судовому засіданні ОСОБА_3 у нього відсутні докази внесення своєї частки до статутного капіталу товариства.
В матеріалах справи відсутні докази внесення засновниками своїх часток до статутного капіталу.
Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм матеріального права, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Предметом судового розгляду є вимоги позивача про визнання недійсним Статуту господарського товариства „Родник” у формі товариства з обмеженою відповідальністю, зареєстрованого Перевальською райдержадміністрацією від 27.06.1994 за № 683.
Статут юридичної особи за змістом частини другої статті 20 Господарського кодексу України є актом, який визначає правовий статус юридичної особи, оскільки він містить норми обов’язкові для учасників товариства, його посадових осіб та інших представників, а також визначає порядок затвердження та внесення змін до статуту.
Підставами для визнання акта, в тому числі статуту, недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та /або визначеній законом компетенції органу, який видав (затвердив) цей акт, а також порушення у зв’язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача.
Такою підставою може бути відсутність в установчих документах тих відомостей, які згідно із законом повинні обов’язково в них міститися. Даними відомостями для товариства з обмеженою відповідальністю, відповідно до статей 88, 143 Цивільного кодексу України, 4, 51 Закону України „Про господарські товариства” є відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, найменування та місцезнаходження, розмір та порядок утворення статутного (складеного) капіталу, порядок розподілу прибутків та збитків, склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, по яких необхідна кваліфікована більшість голосів, порядок внесення змін до установчих документів та порядок ліквідації і реорганізації товариства, а також – розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів, розмір і порядок формування резервного фонду, порядок передання (переходу) часток у статутному фонді.
Матеріали справи свідчать, що у зв’язку із виходом з господарського товариства „Родник” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю його засновників ОСОБА_8 та ОСОБА_6 та введенням до складу засновників ОСОБА_3 Перевальською райдержадміністрацією 27.06.1999 зареєстровано Статут товариства в новій редакції (реєстраційний номер 683).
Відповідно до п.п. 1.1 та 3.1 Статуту засновниками товариства є ОСОБА_4 та ОСОБА_3 Розмір часток кожного не визначений, також в статуті відсутні відомості про розмір, склад та порядок внесення ними вкладів, розмір та порядок утворення статутного капіталу, порядок розподілу прибутків та збитків.
Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України „Про господарські товариства” відсутність зазначених відомостей є підставою для відмови у державній реєстрації товариства.
Зміни, які сталися в установчих документах товариства і які вносяться до державного реєстру, підлягають державній реєстрації за тими ж правилами, що встановлені для державної реєстрації товариства (ст. 7 Закону України „Про господарські товариства”).
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" відповідно до вимог статей 4, 37, 51, 65, 67, 76 Закону України “Про господарські товариства”, статей 27, 30 Закону про державну реєстрацію суди вправі визнати недійсними установчі документи товариства за одночасної наявності таких умов:
ѕ на момент розгляду справи установчі документи не відповідають вимогам законодавства;
ѕ порушення, допущені при прийнятті та затвердженні установчих документів, не можуть бути усунені;
ѕ відповідні положення установчих документів порушують права чи охоронювані законом інтереси позивача.
Наявність таких умов доведена матеріалами справи.
По –перше, Статут товариства в редакції 1994 року не відповідає вимогам законодавства, він не містить відомостей, які згідно із законом повинні обов’язково в ньому міститися, а саме: не визначений розмір часток учасників товариства, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів, розмір та порядок утворення статутного капіталу, порядок розподілу прибутків та збитків.
По –друге, зазначені порушення допущені при прийнятті та затвердженні статуту, що є предметом спору, не можуть бути усунені, оскільки між засновниками ОСОБА_4 та ОСОБА_3 з 2004 року існує спір стосовно розміру часток в статутному капіталі.
Докази внесення ними своїх часток до статутного капіталу в матеріалах справи відсутні та не надані вони і суду апеляційної інстанції.
Статут товариства 1994 року не приведений у відповідність до закону.
По - третє, відсутність у статуті 1994 року відомостей про розмір часток засновників товариства, розмір статутного капіталу, порядок розподілу прибутків та збитків є порушенням прав засновників на участь в управлінні товариством, отримання дивідендів, розпоряджатися своєю часткою на власний розсуд.
За таких обставин колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд, відмовляючи в позові, не дав належної оцінки обставинам справи та дійшов помилкового висновку про недоведеність позивачем позовних вимог та порушення його прав оспорюваним статутом.
Отже, рішення господарського суду від 17.06.2010 не можна вважати законним та обґрунтованим, а тому воно підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за позовом покладаються на відповідача у справі.
Враховуючи викладене колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу позивача слід задовольнити, рішення господарського суду від 17.06.2010 у справі № 11/73пн-к скасувати, позов задовольнити, визнати недійсним Статут господарського товариства „Родник” у формі товариства з обмеженою відповідальністю, зареєстрований Перевальською райдержадміністрацією від 27.06.1994 № 683.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати із сплати державного мита за апеляційною скаргою покласти на відповідача.
Відповідно до вимог статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні були оголошені лише вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись статтями 49, 99, 101, п. 2 ч. 1 ст. 103, п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення господарського суду Луганської області від 17.06.2010 у справі № 11/73пн-к задовольнити.
2. Рішення господарського суду Луганської області від 17.06.2010 у справі № 11/73пн-к скасувати.
3. Позов задовольнити.
4. Визнати недійсним Статут господарського товариства „Родник” у формі товариства з обмеженою відповідальністю, зареєстрований Перевальською райдержадміністрацією від 27.06.1994 № 683.
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Родник”, Луганська обл., м. Перевальськ, вул. Кірова Б, будинок 147 А, ідентифікаційний код 20162227 на користь ОСОБА_4, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 витрати зі сплати державного мита за позовом в сумі 85 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. 00 коп. та витрати із сплати державного мита за апеляційною скаргою в сумі 42 грн. 50 коп.
Доручити господарському суду Луганської області видати відповідний наказ.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили. Повний текст постанови у відповідності до статті 85 Господарського процесуального кодексу України буде складено 21.08.2010.
Головуючий суддя Р.Є. Якушенко
Суддя Л.В. Іноземцева
Суддя О.Є. Медуниця