КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2-а-10065/09/2570 Головуючий у 1-й інстанції: Дяков В.І.
Суддя-доповідач: Цвіркун Ю.І.
У Х В А Л А
Іменем України
"18" серпня 2010 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді –Цвіркуна Ю.І.;
суддів – Зайця В.С.,
Земляної Г.В.,
при секретарі – Петриченко Ю.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у місті Чернігові на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 липня 2009 року у справі за позовом приватного виробничо-торгівельного підприємства «ДЖІ-ЕН-ЕЛ»до Державної податкової інспекції у місті Чернігові про визнання незаконними дій та визнання нечинними податкові повідомлення рішення,
в с т а н о в и л а:
Приватне виробничо-торгівельне підприємство «ДЖІ-ЕН-ЕЛ»(далі –ПВТП «ДЖІ-ЕН-ЕЛ», позивач) звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Чернігові (далі –ДПІ у місті Чернігові, відповідач) про визнання незаконними дій та визнання нечинними податкових повідомлень рішення.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 липня 2009 року позов задоволено, визнано незаконними дії ДПІ у місті Чернігові щодо проведення невиїзної документальної перевірки Приватного виробничо-торгівельного підприємства «ДЖІ-ЕН-ЕЛ», визнано нечинним податкові повідомлення-рішення ДПІ у місті Чернігові №0001442320/2 від 26 березня 2009 року та №0001442320/1 від 24 квітня 2009 року.
Не погоджуючись з постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 липня 2009 року, ДПІ у місті Чернігові звернулося до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення по справі, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши докази у справі та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.
Працівниками ДПА в Чернігівській області проведена невиїзна документальна перевірка ПВТП «ДЖІ-ЕН-ЕЛ»з питань проведення фінансово-господарських операцій з придбання цінних паперів за період з 01 січня 2007 року по 31 березня 2007 року . За результатами перевірки складено акт від 16 березня 2009 року № 11/35-014/14224080.
В акті перевірки зафіксовано порушення позивачем пунктів 3.1 ст. 3 п.п 7.6.3 п. 7.6 ст. 7 п. 10.1 ст. 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Не підставі акту перевірки ДПІ у місті Чернігові прийнято оскаржуване повідомлення-рішення №0001442320 від 26 березня 2009 року.
Не погоджуючись з зазначеним вище повідомленням рішенням позивач оскаржив його до ДПА в Чернігівській області. За результатами перевірки податкове повідомлення-рішення від 26 березня 2009 року залишене без змін.
Разом з тим, на підставі рішення про результати розгляду скарги ДПІ у місті Чернігові винесено податкове повідомлення рішення №0001442320/2 на суму 123 562,50 грн.
Судом встановлено, що 05 лютого 2007 року позивач в особі директора Логинова Л.В. та ТОВ «Ніко-Інвест»в особі директора Костюка М.Г. уклали договір доручення на купівлю цінних паперів.
Пунктом 1.1 даного договору встановлено, що ТОВ «Ніко-Інвест» мав надати позивачу послуги з купівлі цінних паперів, а саме простих векселів, емітованих ТОВ «Глобалком-Україна»в кількості 7 штук загальною вартістю 32 950 грн. 00 коп.
Згідно умов договору доручення від 05 лютого 2007 року позивачем та ТДВ «ПСК» складено акт вексельного платежу від 14 лютого 2007 року.
Емітентом переданих по даному акту векселів є ПВТП «ДЖІ-ЕН-ЕЛ». Зокрема в акті вексельного платежу вказано, що дані векселі передані в оплату цінних паперів. Акт вексельного платежу складений у місті Чернігові та підписаний зі сторони ПВТП «ДЖІ-ЕН-ЕЛ»Логиновою Л.В., а зі сторони ТДВ «ПСК»- ОСОБА_5
Як встановлено п. 5.2.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»Суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Колегія суддів звертає увагу на той факт, що зазначені вище витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.
Посилання відповідача на те, що ТДВ «ПСК»здійснювало свою діяльність всупереч вимогам ст.ст. 80 87 ЦКУ, згідно яких юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому порядку Цивільного кодексу України, а тому даний договір є нікчемними, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається, на думку суду є необгрунтованими, оскільки нікчемність правочину визнається, якщо його недійсність прямо встановлюється законодавством, але таких обмежень щодо недійсності даного виду правочину законодавством не передбачено. Питання про їх відповідність вимогам чинного законодавства не порушувалось, договори недійсними не визнавались. Доказів того, що обидва чи один учасник правочину завідомо (з прямим або непрямим умислом) діяв всупереч інтересам держави і суспільству відповідач суду не надав.
В силу частини 1 статті 207 Господарського кодексу України Господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Відповідно до 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Згідно статті 208 ГК України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
Позивач надав докази що свідчать про фактичне виконання господарських операцій та оплату їх вартості.
Крім того, як вбачається з довідки Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 17 березня 2009 р. ТДВ «ПСК», у відповідності до ст.91 п. 4 Цивільного кодексу України має повну цивільну правоздатність юридичної особи, а ОСОБА_5 є директором товариства (а.с.85).
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зазначені в акті перевірки від 16 березня 2009 року №11/35-014/14224080 порушення призвели до прийняття незаконних рішень повідомлень.
Судова колегія визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Таким чином, враховуючи відповідні правові норми та встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про застосування статті 200 КАС України.
Керуючись статтями 195-196, 200, 205 КАС України, колегія суддів
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Чернігові залишити без задоволення.
Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 липня 2009 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо його було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п’ять днів після направлення копій особам, які беруть учать у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу –з дня складення постанови в повному обсязі (ч.2 статі 212 КАС України).
Головуючий:
Судді: