ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 червня 2010 року № 16354/09/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
головуючого судді Каралюса В.М.,
суддів: Олендера І.Я., Улицького В.З.,
при секретарі судового засідання Корчинській О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Луцької районної державної адміністрації на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 9 лютого 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Луцької районної державної адміністрації про зобов’язання перерахування та виплати недоплаченої грошової допомоги по догляду за дитиною,-
В С Т А Н О В И Л А :
В грудні 2008 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до управління праці та соціального захисту населення Луцької районної державної адміністрації в якому просила зобов»язати відповідача провести перерахунок та виплатити на користь позивача 2061,07 грн. недоплаченої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року включно.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 9 лютого 2009 року позов задоволено частково. Зобов»язано управління праці та соціального захисту населення Луцької районної державної адміністрації провести нарахування та виплату ОСОБА_1 недоплаченої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно, у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років на підставі положень ч.1 ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім»ям з дітьми». В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що позивач належить до категорії громадян, яка має право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми». Покликається на рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007р., відповідно до якого визнано неконституційними окремі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», зокрема абз.3 ч.2 ст.56, яким було зупинено і обмежено право на отримання спірних виплат . Враховуючи наведене державна допомога по догляду за дитиною позивачу до 09.07.2007 року виплачувалася правомірно, відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік». Проте, з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року у зв’язку з визнанням неконституційним положення ст.56 згаданого Закону, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку повинна виплачуватися відповідно до ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми». Відтак, допомога з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року підлягає перерахуванню, а недоплачена сума допомоги підлягає виплаті на користь позивача. Посилання відповідача на пропуск позивачем строку позовної давності на думку суду першої інстанції є безпідставним, оскільки позивачу стало відомо про порушене право в грудні 2008 року, а тому ним не пропущено строк звернення до суду, встановлений ст.99 КАС України.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, його оскаржив відповідач – управління праці та соціального захисту населення Луцької районної державної адміністрації. В апеляційній скарзі просить скасувати оскаржувану постанову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на те, що , відповідно до ст.51 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов’язання та здійснюють відповідні видатки за загальним фондом бюджету тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. При здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно – правових актів застосовуються лише в тій частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, Бюджетного кодексу України та Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік». З огляду на це Управління не може змінити видатки держави, затверджені державним бюджетом, оскільки це є прямим порушенням Конституції та чинного законодавства.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.
Безспірно встановлено, що позивач ОСОБА_1 є матір’ю ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, та здійснює догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Дані обставини стверджуються свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1, виданим виконавчим комітетом Ратнівської сільської ради Луцького району Волинської області (а.с.5), довідкою про отриману допомогу (а.с.4).
Відповідно до вимог ст.ст. 13,14 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», особа, яка фактично здійснює догляд за дитиною, має право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, яка виплачується щомісяця з дня призначення допомоги по догляду за дитиною по день досягнення нею вказаного віку.
Відповідно до вимог ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років. Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається на кожну дитину, незалежно від кількості народжених (усиновлених, взятих під опіку) дітей у сім’ї, по догляду за якими надається допомога.
Відповідно до п.14 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» від 19.12.2006 року №489-V, дію ч.1 ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» на 2007 рік було зупинено та у відповідності до ст.56 Закону №489-V встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між 50% прожиткового мінімуму встановленого для працездатних осіб та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23% прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України положення п.14 ст.71, абз.3 ч.2 ст.56 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», якими було зупинено на 2007 рік дію вищевказаної ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», із вказівкою на те, що дане рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними .
У відповідності до ч.2 ст.152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Оскільки рішення Конституційного суду України №6-рп було ухвалено 09.07.2007 року, то колегія суддів зазначає, що саме з цього моменту у позивача виникає право на отримання спірної допомоги.
Згідно ч.2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Частини 1 та 2 ст.100 КАС України встановлюють наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду відповідно до яких пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін та що лише у випадку якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
Оскільки вищенаведене рішення Конституційного суду України №6-рп/2007 було офіційно оприлюднено, а саме опубліковано в Офіційному віснику України від 27.07.2007 року №52, Віснику Конституційного суду України від 10.09.2007 року №4, тобто саме з цього моменту позивач повинна була дізнатись про порушенння своїх прав, свобод, та інтересів, а отже право на виплату спірної допомоги до досягнення дитиною трирічного віку.
Оскільки позивач звернулась до суду за захистом свої прав, свобод та законних інтересів 22.12.2008 року /а.с.2/, відповідач наполягає на врахуванні річного строку звернення до адміністративного суду /а.с.13/, то колегія суддів приходить до переконання про підставність позовних вимог ОСОБА_1 щодо нарахування та виплати їй недоплаченої щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 22 грудня 2007 року до 31 грудня 2007 року.
Колегія суддів також зазначає про відсутність підстав для виплати позивачу допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у визначеній сумі, оскільки предметом даного спору є право на отримання позивачем допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а не розмір нарахування, й суд не може перебирати на себе функцію органу, на який законом покладено такі повноваження.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, та зазначає, що вірним способом відновлення порушеного права позивача є покладення на відповідача обов’язку провести належне нарахування та виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі визначеному ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» за період з 22 грудня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно з урахуванням виплачених позивачу сум, що на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права, фактичним обставинам справи та наявним у ній доказам.
Крім того, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про необхідність покладення обов’язку з нарахування і виплати спірної допомоги саме на управління праці та соціального захисту населення Луцької районної державної адміністрації в силу вимог ст.5 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми».
Колегія суддів також вважає за необхідне наголосити, що покликання апелянта на відсутність бюджетного фінансування, передбаченого Законом України ««Про державну допомогу сім’ям з дітьми» розмірів щомісячної допомоги, як на причину невиконання державою взятих на себе зобов’язань, до уваги колегією суддів не приймаються, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).
За таких обставин оскаржувана постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням та неправильним застосуванням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до п.4 ч.1 ст.202 КАС України є підставою для її скасування та прийняття нової постанови.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. ст. 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Луцької районної державної адміністрації задовольнити частково.
Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 9 лютого 2009 року у справі №2а-2684/08 – скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити частково.
Визнати протиправними дії управління праці та соціального захисту населення Луцької районної державної адміністрації щодо невиплати ОСОБА_1 допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у повному розмірі.
Зобов»язати управління праці та соціального захисту населення Луцької районної державної адміністрації нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку із урахуванням виплачених сум за період з 22 грудня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно, відповідно до ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» та ст.62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
В задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та згідно із вимогами Закону України № 1691-VI від 18.02.2010 року може бути оскаржена до Верховного Суду України у порядку цивільного судочинства протягом двох місяців шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя В.М. Каралюс
Судді І.Я. Олендер
В.З. Улицький
Повний текст постанови виготовлено 11.06.2010 р.