ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 травня 2010 року № 27694/09/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
головуючого судді Каралюса В.М.,
суддів: Олендера І.Я., Улицького В.З.,
при секретарі судового засідання Балко О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 березня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова про нарахування підвищення до пенсії як дитині війни,-
ВСТАНОВИЛА:
Позивач, ОСОБА_1 в листопаді 2009 року звернулась до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова, в якому просить поновити пропущений строк звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів. Зобов»язати відповідача нарахувати і виплатити на її користь недоплачену як дитині війни надбавку до пенсії за період з 2007 року по жовтень 2008 року в сумі 2413,10 грн.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23 березня 2009 року позов задоволено частково. Зобов’язано управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова нархувати та виплатити на користь ОСОБА_1 1208 грн. 47 коп.
Зазначена постанова мотивована тим, що відпов ідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком, вимоги позивача є законними, а тому судом першої інстанції відновлено порушене право останнього.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова подало апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову в частині задоволення позову скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що зміни до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» у видаткову частину не були внесені, тому кошти на виплату даних підвищень в 2007-2008 роках були відсутні. Також апелянт зазначає, що законодавством не прийнято жодного нормативного акту на виконання вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не визначено на законодавчому рівні за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином обчислювати вказаний розмір. На думку апелянта, при застосуванні мінімального розміру пенсії, судом першої інстанції неправильно застосовано положення ч.1 ст.28 Закону України « Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», оскільки ч.3 ст.28 даного Закону встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений на рівні прожиткового мінімуму, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно із Законом України « Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» .
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». У зв’язку з тим, що рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 було визнано неконституційними окремі положення Законів України про Державний бюджет України на 2007-2008 роки, якими було зупинено і обмежено право на отримання спірних доплат, то суд першої інстанції прийшов до переконання, що відмова управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова у проведенні нарахування і виплати позивачу підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком є протиправною.
Такі висновки суду першої інстанції на думку колегії суддів частково відповідають обставинам справи та є вірними.
Так, судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач ОСОБА_1 – є дитиною війни та відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин та вирішення даного спору судом, мала право на підвищення виплачуваної їй управлінням Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова пенсії за віком.
Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України положення п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими було зупинено на 2007 рік дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
У відповідності до ч.2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.1 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції вірно враховано ті обставини, що позивач пропустив строк звернення до суду, оскільки звернувся з позовом лише 11.11.2008 року, а відповідачем заявлено клопотання про застосування річного строку звернення до суду. Так, оскільки стосовно не нарахованих пенсій ніякими нормативно-правовими актами, крім КАС України, не визначено строк звернення до суду, то під час вирішення спорів, які виникають із вказаних правовідносин слід застосовувати річний строк звернення до суду.
Колегія суддів приходить до висновку про необхідність застосування строку звернення до суду, визначеного ст.99 КАС України та задоволення позовних вимог позивача в частині нарахування та виплати підвищення до пенсії як дитині війни за 2007 рік за період з 11.11.2007 року (із врахуванням дати звернення до суду) по 31.12.2007 року.
Рішенням Конституційного суду №10-рп/2008 від 22.05.2008 року нова редакція ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідно до якої дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, визнана неконституційною, а тому з 22.05.2008 року почала діяти колишня редакція ст.6 вищенаведеного Закону.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до переконання, про наявність законних підстав для часткового задоволення позову та зобов’язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії позивачу із врахуванням дати її звернення до суду першої інстанції, а саме, зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 11.11.2007 року по 31.12.2007 року включно та з 22.05.2008 року по 31.10.2008 року включно, у відповідності до заявлених вимог.
Положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», на думку колегії суддів не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого ч.1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком .
Оскільки функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивачу здійснює Пенсійний фонд України в особі управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова, обов’язок щодо нарахування і виплати спірної допомоги правильно покладено на відповідача у справі.
Однак судом першої інстранції не враховано, що у відповідності до п.3 ч.2 ст.64 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» обов»язок по здійсненню функції щодо призначення (перерахунку), забезпечення своєчасного та в повному обсязі фінансування і виплати пенсій та надання соціальних послуг покладено на відповідну виконавчу дирекцію Пенсійного фонду України та її територіальні органи і визначення розмірів конкретної заборгованості перед позивачем є неможливим без проведення управлінням Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова відповідного перерахунку його пенсії на підставі даних відповідної пенсійної справи, а тому колегія суддів приходить до переконання, що позовні вимоги про нарахування та виплату визначеного позивачем розміру заборгованості задоволенню не підлягають, а судом першої інстанції безпідставно вказано суму грошового зобов»язання.
Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивача у передбаченому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі колегія суддів не вбачає.
Згідно ст.88 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено що в разі недостатності виділених з Державного бюджету України коштів по бюджетних програмах, пов’язаних з розмежуванням джерел виплати пенсій між Державним бюджетом України та Пенсійним фондом України, пенсії, визначені законодавством для відповідних категорій громадян, виплачуються у повному обсязі за рахунок власних надходжень Пенсійного фонду України, а тому доводи апелянта в частині ненадходження коштів з державного бюджету на дані виплати колегією суддів до уваги не приймаються.
Беручи до уваги, що правові положення, які передбачають виплату підвищення до пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є чинними, а позивач належить до вказаної групи осіб і має право на її отримання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати розмір такої допомоги.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до переконання про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповноту з’ясування ним обставин, які мають значення для справи та невідповідність його висновків дійсним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення спору по суті. Відтак, оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової, якою позовні вимоги слід задовольнити частково.
Керуючись ч.3 ст.160, ст.195,196, п.3 ч.1 ст.198, п.4 ч.1 ст.202, ч.2 ст.205, ст. ст.207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
ПОСТАНОВИЛА :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова задовольнити частково.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 березня 2009 року у справі №2а-7137/08 – скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова в частині відмови ОСОБА_1 в нарахуванні та виплаті підвищення до пенсії.
Зобов»язати управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням ст.28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 11.11.2007 року по 31.12.2007 року включно та з 22.05.2008 року по 31.10.2008 року включно, з врахуванням виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та згідно із вимогами Закону України № 1691-VI від 18.02.2010 року може бути оскаржена до Верховного Суду України у порядку цивільного судочинства протягом двох місяців шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: В.М. Каралюс
Судді: І.Я. Олендер
В.З. Улицький
Повний текст постанови виготовлено 04.06.2010 року