ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 червня 2010 року № 16350/09/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
Головуючого судді Каралюса В.М.,
суддів Олендера І.Я., Улицького В.З.,
при секретарі судового засідання Корчинській О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Луцької районної державної адміністрації Волинської області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 04 березня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Луцької районної державної адміністрації Волинської області про зобов’язання провести нарахування та виплату недоплаченої одноразової щорічної допомоги до 5-го травня як учаснику війни, -
В С Т А Н О В И Л А :
ОСОБА_1 як ветеран війни в грудні 2008 року звернулася з адміністративним позовом до управління праці та соціального захисту населення Луцької районної державної адміністрації про стягнення недоплаченої допомоги за 2008 рік .
Позовні вимоги мотивує тим, що даній категорії громадян відповідно до ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 5 травня повинна виплачуватись разова грошова допомога, однак її виплачено не в повному розмірі та у чітко визначених сумах, що суперечить діючому законодавству.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 04 березня 2009 року позов задоволено частково, зобов’язано управління праці та соціального захисту населення Луцької районної державної адміністрації провести нарахування та виплату ОСОБА_1 . щорічної разової грошової допомоги до 5 травня учаснику війни за 2008 рік, у розмірі 3 мінімальних пенсій за віком на підставі положень ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Приймаючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що дії відповідача щодо виплати допомоги стороні позивача за 2008 рік не відповідають вимогам Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з огляду на рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008р. № 10-рп/2008.
Не погодившись із зазначеними судовим рішенням управління праці та соціального захисту населення Луцької районної державної адміністрації подало апеляційну скаргу, в якій, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та постановити рішення, яким відмовити стороні позивача в задоволенні позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на п. 2 ст. 95 Конституції України, яким визначено, що виключно Законом України «Про Державний бюджет України» встановлюються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Тобто, виходячи із зобов'язання яке поклав місцевий суд, слід збільшити видаткову частину вказаного Закону, а це не в компетенції відповідача.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що таку слід задовольнити з наступних підстав.
Відповідно до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що позивач відноситься до категорії осіб, на яких поширюється норми Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та яким щорічно до 5 травня виплачується разова грошова допомога у розмірах встановлених цим Законом.
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», виплата щорічної разової допомоги за вказані роки була визначена сталою сумою, яку стороною позивача отримано.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання.
Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.
Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.
З огляду на наведене, Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» фактично змінено положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», який діяв у часі раніше, а отже пріоритетними в даному випадку є положення Закону України «Про Державний бюджет України».
Суд першої інстанції подібного не врахував, а саме що в термін до 5 травня діяв Закон України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та такі виплати проведені у відповідності до їх норм, а рішення Конституційного Суду України за 2008 рік, яке за змістом ч. 3 ст. 150, ч. 2 ст. 152 Конституції України є обов’язковими до виконання на території України, було прийнято поза вказаним терміном і зворотної дії в часі не має, тому сторона відповідача діяла у відповідності до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції.
Наведене не суперечить судовій практиці Вищого адміністративного суду України.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також має місце невідповідність висновків суду обставинам справи, в зв’язку з чим, подана апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції – скасуванню.
На підставі наведеного, керуючись ч. 3 ст. 160, ст. ст. 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. ст. 207, 212, 254 Кодексу адміністративногосудочинства України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Луцької районної державної адміністрації Волинської області задовольнити.
Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 04 березня 2009 року у справі № 2-а-2774/08/0370 скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Луцької районної державної адміністрації Волинської області про зобов’язання провести нарахування та виплату недоплаченої одноразової щорічної допомоги до 5-го травня як учаснику війни – відмовити .
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і, згідно з вимогами Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами» № 1691-IV від 18 лютого 2010 року, може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України у порядку цивільного судочинства протягом двох місяців після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції .
Головуючий суддя В.М. Каралюс
суддя І.Я. Олендер
суддя В.З. Улицький
Повний текст постанови виготовлено 11.06.2010 р.