ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 червня 2010 року № 16351/09/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
головуючого судді Каралюса В.М.,
суддів: Олендера І.Я., Улицького В.З.,
при секретарі судового засідання Корчинській О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Луцької районної державної адміністрації на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 9 лютого 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Луцької районної державної адміністрації про зобов’язання провести нарахування та виплату недоплаченої грошової допомоги по догляду за дитиною,-
В С Т А Н О В И Л А :
В грудні 2008 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до управління праці та соціального захисту населення Луцької районної державної адміністрації в якому просила зобов»язати відповідача провести перерахунок та виплатити на користь позивача 1132,87 грн. недоплаченої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року включно.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 9 лютого 2009 року позов задоволено частково. Зобов»язано управління праці та соціального захисту населення Луцької районної державної адміністрації провести нарахування та виплату ОСОБА_1 недоплаченої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09 липня 2007 року по 22 жовтня 2007 року включно в розмірі встановленого прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років на підставі положень ч.1 ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім»ям з дітьми».
Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що позивач належить до категорії громадян, яка має право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми». Покликається на рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007р., відповідно до якого визнано неконституційними окремі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», зокрема абз.3 ч.2 ст.56, яким було зупинено і обмежено право на отримання спірних виплат . Враховуючи наведене державна допомога по догляду за дитиною позивачу до 09.07.2007 року виплачувалася правомірно, відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік». Проте, з 09.07.2007 року до 22.10.2007 року у зв’язку з визнанням неконституційним положення ст.56 згаданого Закону, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку повинна виплачуватися відповідно до ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми». Відтак, допомога з 09 липня 2007 року по 22 жовтня 2007 року підлягає перерахуванню, а недоплачена сума допомоги підлягає виплаті на користь позивача. Посилання відповідача на пропуск позивачем строку позовної давності на думку суду першої інстанції є безпідставним, оскільки позивачу стало відомо про порушене право в грудні 2008 року, а тому ним не пропущено строк звернення до суду, встановлений ст.99 КАС України.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, його оскаржив відповідач – управління праці та соціального захисту населення Луцької районної державної адміністрації. В апеляційній скарзі просить скасувати оскаржувану постанову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на те, що , відповідно до ст.51 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов’язання та здійснюють відповідні видатки за загальним фондом бюджету тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. При здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно – правових актів застосовуються лише в тій частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, Бюджетного кодексу України та Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік». З огляду на це Управління не може змінити видатки держави, затверджені державним бюджетом, оскільки це є прямим порушенням Конституції та чинного законодавства.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.
Безспірно встановлено, що позивач ОСОБА_1 є матір’ю ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, є застрахованою особою та перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку . Дані обставини стверджуються свідоцтвом про народження серії 1-ЕГ №006983, виданим міським відділом реєстрації актів цивільного стану Луцького районного управління юстиції (а.с.5), довідкою про отримання допомоги (а.с.4).
Відповідно до ст.44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування в зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» (в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року) встановлено, що така допомога надається щомісяця з дня надання відпустки для догляду за дитиною по день її закінчення, але не більше як по день досягнення дитиною трирічного віку включно.
Колегія суддів зазначає про те, що положення п.7 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким було зупинено і обмежено на 2007 рік дію ст.43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування в зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також положення абз. 3 ч.2 ст.56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», щодо порядку визначення розміру такої допомоги, рішенням Конституційного суду України №6-рп/2007 від 09 липня 2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) .
У відповідності до ч.2 ст.152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Відповідно до ст.99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частини 1 та 2 ст.100 КАС України встановлюють наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду відповідно до яких пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін та що лише у випадку якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернулася до Волинського окружного адміністративного суду як адміністративного суду за захистом своїх прав 22 грудня 2008 року. Таким чином, позивач звернулася до суду з пропуском річного строку звернення до адміністративного суду.
Як вбачається із поданого управлінням праці та соціального захисту населення Луцької районної державної адміністрації заперечення на позовну заяву (а.с.17), відповідач наполягав на застосуванні наслідків пропущення строку звернення до суду, передбачених ст.100 КАС України.
Оскільки вищенаведене рішення Конституційного суду України №6-рп/2007 було офіційно оприлюднено, а саме опубліковано в Офіційному віснику України від 27.07.2007 року №52, Віснику Конституційного суду України від 10.09.2007 року №4, тобто з цього моменту позивач повинна була дізнатися про порушенння своїх прав, свобод, та інтересів, а отже право на виплату спірної допомоги, відповідачем було заявлено клопотання про застосування річного строку звернення до суду, то колегія суддів приходить до переконання про наявність достатніх підстав для відмови в задоволенні заявленого позову про нарахування та виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09.07.2007 року по день досягнення дитиною трирічного віку з підстав пропуску строку звернення до адміністративного суду.
За таких обставин оскаржувана постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням та неправильним застосуванням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до п.4 ч.1 ст.202 КАС України є підставою для її скасування та прийняття нової постанови.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. ст. 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Луцької районної державної адміністрації задовольнити.
Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 9 лютого 2009 року у справі №2а-2683/08 – скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та згідно із вимогами Закону України № 1691-VI від 18.02.2010 року може бути оскаржена до Верховного Суду України у порядку цивільного судочинства протягом двох місяців шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя В.М. Каралюс
Судді І.Я. Олендер
В.З. Улицький
Повний текст постанови виготовлено 11.06.2010 р.