КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД  м. МАКІЇВКИ

ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                                                                                                                                              Справа № 2-1333/10

        Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

                            заочне

2 липня 2010 року                                                                                                         м. Макіївка

    Кіровський  районний суд міста Макіївки Донецької області у складі

                        головуючий   суддя                 Єжов В.А.

                        при секретарі                           Кулаковській О.Ю.

                        за участю позивача                  ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні місцевого суду у м. Макіївка цивільну справу за позовом ОСОБА_1  до  ОСОБА_2  про стягнення боргу за договором позики з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення і трьох процентів річних від простроченої суми, процентів за користування грошовими коштами та судових витрат,

В С Т А Н О В И В:

    1 червня 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення і трьох процентів річних від простроченої суми, процентів за користування грошовими коштами та судових витрат, мотивуючи свої вимоги невиконанням відповідачкою взятих на себе зобов’язань за договором позики і завданням йому такими неправомірними діями матеріальної шкоди.

    У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав уточнені під час розгляду справи заявлені позовні вимоги, в обґрунтування яких послався на обставини і факти, викладені у позовній заяві, та зазначив, що 2 липня 2008 року між ними було укладено усний договір позики. Передача грошей у позику була оформлена письмовою розпискою, яку відповідачка написала і підписала особисто. На виконання умов договору він в цей же день передав ОСОБА_2 у борг 5000 грн. Відповідачка, прийнявши від нього гроші, зобов’язалась повернути їх протягом місяця - до 2 липня 2008 року. Незважаючи на його неодноразові звернення і прохання, у добровільному порядку повернути отриману за договором суму позики в обумовлений строк ОСОБА_2 відмовилась, пославшись на відсутність у неї грошей. На момент звернення до суду відповідачка не повернула борг і безпідставно прострочила виконання грошового зобов’язання.  

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просить суд стягнути з відповідачки на його користь заборгованість за договором позики у сумі 5000 грн. і судові витрати у розмірі 171 грн.

Відповідачка ОСОБА_2, яка належним чином повідомлена про дату, час і місце судового розгляду справи, не використала наданого законом права на участь у судовому засіданні та не повідомила про причини неявки, у зв’язку з чим за згодою представника позивача суд відповідно до правил частини 1 статті 224 ЦПК України розглядає справу за відсутності відповідачки у порядку заочного провадження на підставі наявних у ній доказів, з дотриманням вимог, встановлених законом.

Вислухавши пояснення позивача, вивчивши матеріали справи і дослідивши надані докази, суд у межах заявлених позовних вимог (стаття 11 ЦПК України) установив наступне.

Частина перша статті 626 ЦК України визначає цивільно-правовий договір, як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до вимог статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики, як встановлено статтею 1047 ЦК України, укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Частиною другою цієї статті передбачено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Позивачем суду надана розписка від 2 червня 2008 р., у змісті якої зазначено (далі - мовою оригіналу): «Я, ОСОБА_2 взяла в долг у ОСОБА_1 деньги, в размере пяти тысяч гривен. Обязуюсь в течение месяца отдать деньги. Занимала в присутствии ОСОБА_5 и ОСОБА_6 Подпись. 2 июня 2008 г.».

За таких обставин суд вважає, що сторони не дотримались письмової форми договору позики, обмежившись складанням позичальником розписки з передачею її позикодавцю.

Зазначена розписка написана і підписана власноручно ОСОБА_2, знаходиться у позивача ОСОБА_1, тому відповідно до вимог статті 61 ЦПК України вказані обставини не підлягають доказуванню.

З огляду на наведене письмова розписка ОСОБА_2 від 2 червня 2008 р. визнається судом борговим документом, що підтверджує укладення договору позики і засвідчує факт отримання грошей позичальником.

Статтею 204 ЦК України передбачена презумпція правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

За правилами статті 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.

Відповідачка ОСОБА_2 не використала наданого законом права та не звернулась до суду із позовом про оспорювання договору позики.

Оглядом у судовому засіданні представленого позивачем оригіналу розписки не встановлено на ній будь-яких записів позикодавця про повернення боргу або його частини. Знаходження у ОСОБА_1 письмової розписки відповідачки свідчить про те, що боргове зобов’язання до теперішнього часу не припинено.

Відповідно до положень статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Проаналізувавши встановлені фактичні обставини по справі, оцінивши представлені сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 мало місце укладення договору позики, за умовами якого остання отримала грошові кошти, однак своєчасно не повернула суму позики і таким чином прострочила виконання грошового зобов’язання, у зв’язку з чим сума боргу на підставі вимог статті 1049 ЦК України підлягає стягненню у примусовому порядку.

Виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства, визначеного статтею 11 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справу не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

З огляду на наведене суд визнає предметом спору зазначені у позовній заяві та підтверджені у судовому засіданні вимоги позивача про стягнення 5000 грн. основного боргу.

Зобов’язання, як зазначено в статті 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом ( стаття 525 ЦК).

У спірному правочині між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 винятки з цього правила не встановлювались.

Наслідки порушення договору позики врегульовані у статті 1050 ЦК України, приписами частини першої якої встановлено: якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Матеріальне становище і фінансова неспроможність відповідачки судом не приймаються до уваги. Як наголошується в частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

    Відповідно до положень статті 88 ЦПК України документально підтверджені судові витрати позивача стягується з відповідачки на його користь пропорційно до задоволеної частини позовних вимог: судовий збір у сумі 51 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 грн.

На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 11, 60, 61, 88, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, статей 204, 525-526, 625, 1046 - 1048, 1049, 1050 – 1051 Цивільного кодексу України,   суд

В И Р І Ш И В:

    Позовні вимоги ОСОБА_1  задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, що проживає за адресою: АДРЕСА_1,  на користь ОСОБА_1,  ІНФОРМАЦІЯ_2,  грошову суму основного боргу за договором позики у розмірі 5000 грн. та судові витрати у розмірі 171 грн., а усього в загальній сумі – 5171 грн.  

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано Апеляційному суду Донецької області через Кіровський районний суд м. Макіївки протягом десяти днів з дня його проголошення.    

    Апеляційна скарга на рішення суду подається апеляційному суду Донецької області через Кіровський районний суд м. Макіївки протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або протягом десяти днів з дня проголошення рішення без попереднього подання такої заяви.

Суддя: