Справа № 2-8/2010

    Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

21 серпня 2010р.         Кіровський районний суд Автономної Республіки Крим

у складі: головуючого  судді  -          Чулуп О.С.

                при секретарі            -          Кашка В.Ф.,  

ОСОБА_1

до

ОСОБА_2  

про розподіл спільної сумісної власності подружжя

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розподіл нажитого в шлюбі майна – просила залишити їй будинок : 4 кімнати, кухню, ванну кімнату, а відповідачу врємянку та гараж. Згодом позивач свої вимоги уточнила та просила визнати за нею право власності на Ѕ частину домоволодіння АДРЕСА_1,  виділити в користування відповідача Ѕ частину спірного домоволодіння, а також виділити позивачу та відповідачу по 646 кв.м. земельної ділянки, 8 кв.м. залишити в сумісне користування. Згодом позивач знову уточняла свої вимоги і в кінцевому варіанті заявила вимоги про визнання 17/50 частин будинку АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю сторін, про визнання за позивачем та відповідачем в рівних долях право власності на 17/50 частин будинку АДРЕСА_1, про розподіл між сторонами в рівних частках та виділення у власність кожній сторін половини 17/50 частин будинку АДРЕСА_1, про визнання за позивачем та відповідачем в рівних частках право власності на земельну ділянку площею 0,13 га, що розташована на АДРЕСА_1, про розподіл та виділення у власність позивача та відповідача  Ѕ частки земельної ділянки площею 0,13 га, що розташована на АДРЕСА_1. Позовні вимоги обгрунтовує нормами ст.ст.22-29 КпШС України, ст.ст.60,61,69,70,71 Сімейного кодексу України, ст.30 Земельного кодексу України. Позивач вказує, що перебувала з відповідачем у фактичних шлюбних відносинах з літа 1989 року, а в зареєстрованому шлюбі з 06 січня 1990 року по 24 жовтня 2000 року. Від цього шлюбу у сторін родився син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Позивач вказує, що в період фактичних шлюбних стосунків нею спільно з відповідачем придбано 17/50 частин будинку АДРЕСА_1. Позивач вказує, що в період зареєстрованого шлюбу відповідачу та їй було надано дозвіл на будівництво будинку на місці старого і замість такого, за період сумісного проживання у шлюбі сторони перебудували ті придбані 17/50 часток даного будинку, розширили та покращили його. Готовність будинку складає 100%, проте будинок не зданий в експлуатацію через небажання відповідача зробити це. Позивач вважає, що оскільки вона перебувала з відповідачем в зареєстрованому шлюбі і під час шлюбу спірна часина домоволодіння була реконструйована і внаслідок цього значно покращилася та збільшилася її якість та вартість, вона з колишнім чоловіком – відповідачем у справі,- вкладали під час шлюбу в даний будинок спільні кошти, а також вкладали свою працю, то вона має право на Ѕ частку цього майна. В судовому засіданні позивач вимоги підтримала та просила  визнати спірний будинок спільною сумісною власністю, розподілити цей будинок між сторонами у рівних частках та виділити в натурі ці частки у власність сторін, а також розділити приватизовану земельну ділянку, на якій розташований спірний будинок.      

Відповідач позов не визнав, просив в позові відмовити повністю. В судовому засіданні відповідач та його представники пояснили, що відповідач права власності на спірний будинок не має, спірний будинок у даний час інший ніж той, що був придбаний відповідачем, дозволу на будівництво не було, тому даний будинок є збудований самовільно. Окрім цього представник відповідача вказує, що відповідач ОСОБА_2 купив ідеальну частку спірного будинку, тому до участі в справі слід було б залучити співвласника 33/50 частин спірного будинку - ОСОБА_4 Окрім цього відповідач вказує, що згідно експертного висновку  земельна ділянка, на якій розташований спірний будинок, розділена бути не може.      

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, давши оцінку доказам, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.364 ЦК України  співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим, співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Судом встановлено, що сторони знаходилися в шлюбі з 06.01.1990р. по 24.10.2000р. (а.с.103 т.1, а.с.65 т.2)

Судом досліджено державний акт на право приватної власності на землю серії І-КМ № 005626  згідно якого відповідачу належить земельна ділянка площею 0,13 га для ведення особистого підсобного господарства в АДРЕСА_1. (а.с.94 т.1)

Судом досліджено договір купівлі-продажу 17/50 частин будинку з якого вбачається, що відповідач ОСОБА_2 купив 17/50 часток будинку АДРЕСА_1 у ОСОБА_5 В договорі йдеться  про перехід до відповідача наступних жилих приміщень : в жилому будинку кімната  І-І площею 9,8 кв.м., прибудова літера «а4», сарай літера «Д, д», огородження.(а.с.4-5 т.1).

Судом досліджено рішення виконкому Кіровської селищної ради № 23 від 31.01.2001р. яким було дозволено перепланування жилого будинку АДРЕСА_1. (а.с.19 т.1).

Судом досліджено висновок експерта №1054 від 30.11.2001р. згідно якого самовільними будівлями є  жилий будинок літ. «В», прибудова до жилого будинку літ. «В1», котельня літ.«в», гараж літ.«Д», ганок. (а.с.65-71 т.1).

Судом досліджено інвентарну справу будинку АДРЕСА_1  за матеріалами якої судом встановлено, що 18 червня 1975 року ОСОБА_6 продала 33/50 частин домоволодіння АДРЕСА_1 ОСОБА_4 В даному договорі купівлі-продажу зазначено, що у власність покупця переходить жила прибудова  літ. «а 3», що складається з кімнати 2-3 площею 12,4 кв.м., літ. «А», кухня 2-2, тамбур «а2», сарай літ. «Б».

Судом досліджено акт від 02.10.1989 року який містить домовленість співвласників будинку щодо користування жилими та іншими приміщеннями домоволодіння  АДРЕСА_1.  

Тому суд, враховуючи договір  купівлі-продажу  між ОСОБА_6 та ОСОБА_4, а також акт про користування даним будинком, приходить до висновку, що співвласниками при укладанні договору  купівлі-продажу визначили в натурі належні їм частки домоволодіння, користувалися ними роками, тому не має необхідності залучати до розгляду даної справи співвласника ОСОБА_4, оскільки права останнього у даному спорі ніяк не зачіпаються.

Судом досліджено висновок експерта № 2133 від 29.12.2009р. згідно якого експерт визначає можливим 2 варіанти розподілу 17/50 частин спірного домоволодіння за яким можливо розділити спірну частину домоволодіння, в тому числі і з урахуванням такого порядку користування приміщенням, який склався між сторонами. (а.с.84-92).

Судом досліджено висновок експерта № 2134 від 29.12.2009р. згідно якого розділити земельну ділянку площею 0,13 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1  на Ѕ та Ѕ частини, в тому числі і з урахуванням фактичного порядку користування, не є можливим.(а.с.94-98).

Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Кіровської районної ради № 217 від 20.07.1990р. дозволено відповідачу будівництво індивідуального житлового будинку по індивідуальному проекту з жилою площею 64,5 кв.м. на земельній ділянці площею 400 кв.м.

Відповідно до ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Позивач не надав суду доказів того, що даний об’єкт будівництва прийнятий в експлуатацію.

Отже, судом встановлено, що сторони в період перебування у зареєстрованому шлюбі  отримали дозвіл на реконструкцію 17/50 частин спірного домоволодіння (будівництво індивідуального житлового будинку взамін старого будинку), провели таку реконструкцію, проте даний будинок зданий в експлуатацію не був, тому вимоги позивача про визнання реконструйованої частини спірного домоволодіння спільної власністю, визнання права власності на половину 17/50 частин домоволодіння, про розподіл та виділення і власність сторін половини 17/50 частин спірного домоволодіння задоволенню не підлягають, оскільки право власності виникає після здачі будівлі в експлуатацію та реєстрації такого права. Щодо розподілу земельної ділянки, то суд приходить до висновку, що  оскільки фактичні лінійні розміри та фактична площа спірної земельної ділянки не відповідає тій, що значиться по державному акту на землю,  то провести розподіл земельної ділянки між сторонами порівну до приведення  технічної документації у відповідність із фактичним користуванням даною земельною ділянкою не має можливості, тому в задоволенні вимог про розподіл земельної ділянки, на якій знаходиться спірна частина домоволодіння, слід відмовити.                

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,60,212,224-226 ЦПК України,  ст.203,220,331 ЦК України,     суд

      В И Р І Ш И В  :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 щодо визнання 17/50 частин будинку АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю, про визнання за ОСОБА_1 та за ОСОБА_2 в рівних долях право власності на 17/50 частин будинку АДРЕСА_1, про розподіл між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частках та виділення у власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 рівних часток  17/50 частин будинку АДРЕСА_1, про визнання за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частках право власності на земельну ділянку площею 0,13 га, що розташована на АДРЕСА_1,  про розподіл та виділення у власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по Ѕ частці земельної ділянки площею 0,13 га, що розташована на АДРЕСА_1    відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.223 ЦПК України.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду АР Крим. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а  особами , які  не були присутні під час проголошення рішення протягом десяти д нів з дня отримання копії рішення до Апеляційного суду Автономної Республіки через Кіровський районний суд.

        Суддя