Справа № 2-8002/10
УХВАЛА
Іменем України
13 серпня 2010 року суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Дзюбич В.Л., розглянувши матеріали цивільного позову ОСОБА_1 до Миролюбівської сільської ради та її виконавчого комітету про визнання дій і рішень незаконними та зобов’язання вчинити певні дії, -
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернулась в суд із позовною заяву до Миролюбівської сільської ради та її виконавчого комітету про визнання дій і рішень незаконними та зобов’язання вчинити певні дії посилаючись на те, що вона є власницею садиби в селі Лучка Тернопільського району в порядку спадкування після смерті матері – ОСОБА_2 27.02.1975 року рішенням виконавчого комітету Миролюбівської сільської ради депутатів трудящих № 4 чоловіку позивача було відведено земельну ділянку для будівництва індивідуального житлового будинку і господарчих будівель на землях присадибного фонду, рішенням виконавчого комітету Тернопільської районної ради депутатів трудящих № 112 від 08.04.1975 року видано свідоцтво на забудову садиби з додатками, зокрема план забудови та акт відведення в натурі присадибної земельної ділянки, що підтверджується архівною довідкою від 30.03.2010 року № м-17. Позивач вказала, що відповідно до генплану забудови та акту винесення в натурі червоних ліній і проведення розбивки контурів від 06.05.1975 року її чоловікові була виділена в натурі земельна ділянка шириною 19,2 м. Однак, 14.08.2008 комісією в складі голови сільської ради, депутата сільської ради, землевпорядника, позивача та сусідів проведено обстеження земельної ділянки позивача, в результаті якого встановлено, що ширина присадибної земельної ділянки позивача не відповідає даним, вказаним у свідоцтві на забудову. Рішенням виконавчого комітету Миролюбівської сільської ради від 28.10.2008 року № 71 затверджено акт земельної комісії про встановлення меж присадибної земельної ділянки позивача. Не погоджуючись із встановленими розмірами земельної ділянки, позивач неодноразово зверталась в сільську раду з вимогами провести розмежування земельних ділянок відповідно до генплану забудови, однак у відповідь Миролюбівська сільська рада 13.04.2009 року прийняла рішення № 437, яким вирішила звернення позивача не розглядати. Із вказаних підстав позивач ОСОБА_1 просить визнати рішення виконавчого комітету Миролюбівської сільської ради від 28.10.2008 року № 71 про затвердження акта земельної комісії про встановлення меж присадибної ділянки позивача протиправним, а також визнати протиправним рішення Миролюбівської сільської ради № 437 від 13.04.2009 року, згідно якого вирішено не розглядати повторні звернення громадян та зобов’язати відповідача розглянути звернення позивача і встановити межові знаки земельної ділянки позивача у відповідності до розмірів, що вказані в акті винесення в натурі червоних ліній і проведення розбивки контурів від 06.05.1975 року відповідно до генплану забудови.
Згідно п.1 ч.1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) – це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до п.7 ч.1 ст. 3 КАС України – суб’єкт владних повноважень – орган державної влади, орган місцевого самоврядування , їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 17 КАС України – компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб’єкт владних повноважень» відповідно до п.7 ч.1 ст. 3 КАС України означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб’єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі при виконанні делегованих повноважень.
Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка правильності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб) при здійсненні ними владних управлінських функцій.
Відповідно до ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин;
інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Вимоги позивача стосуються скасування рішення виконавчого комітету сільської ради, яким затверджено акт земельної комісії прос встановлення меж присадибної земельної ділянки, встановлення межових знаків на земельній ділянці позивача та скасування рішення сільської ради, яка вирішила не розглядати повторних звернень від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання.
Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до питань місцевого значення належить регулювання сільськими, селищними, міськими радами земельних відносин відповідно до закону.
Аналіз положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» свідчить, що органи місцевого самоврядування при вирішенні питань місцевого значення, віднесених Конституцією України та законами України до їхньої компетенції, є суб’єктами владних повноважень, які виконують владні управлінські функції. Як суб’єкти владних повноважень органи місцевого самоврядування вирішують в межах закону питання в галузі земельних відносин.
Зважаючи на те, що позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовною заявою в порядку цивільного судочинства за захистом порушених прав в галузі земельних відносин у яких відповідачем є Миролюбівська сільська рада та її виконавчий комітет, які є суб’єктами владних повноважень, вважаю, що позовні вимоги ОСОБА_1 не можуть розглядатись в порядку цивільного судочинства, оскільки підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, що є підставою для відмови у відкритті провадження у справі на підставі п.1 ч. 2 ст. ст. 122 ЦПК України, відповідно до якого суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.
На підставі викладеного, керуючись пп.1, 7 ч.1 ст. 3, п.1 ч.1 ст. 17 КАС України, ст. 15, п.1 ч.2 ст. 122 ЦПК України, -
ухвалив:
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Миролюбівської сільської ради та її виконавчого комітету про визнання дій і рішень незаконними та зобов’язання вчинити певні дії.
Повернути ОСОБА_1 сплачені неї суми державного мита, зокрема 3 грн. 40 коп. сплачених згідно квитанції № 963.287.4 від 10.08.2010 р., 3. грн. 40 коп. сплачених згідно квитанції № 963.287.1 від 10.08.2010 р. 3 грн. 40 коп. сплачених згідно квитанції № 963.287.3 від 10.08.2010 року.
Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя Дзюбич В.Л.