Справа ‡‚ 2 – 494 /10

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

26 липня 2010 року                          Підволочиський районний суд Тернопільської області

в складі:                                             головуючого Комендата Р.Т.

         при секретарі Делик С.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Підволочиську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової суми по зобов`язанню та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 в червні 2010 року звернувся в суд з позовом до відповідача ОСОБА_2, в якому зазначив, що 10 грудня 2009 року між ним та відповідачем був укладений договір позики, згідно якого відповідач отримав особисто від нього, ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 56430 (п'ятдесят шість тисяч чотириста тридцять) гривень, та зобов'язався повернути їх позивачу до 10.01.2010 року, що підтверджується розпискою від 10.12.2009 року.

У січні 2010 року ОСОБА_1  звернувся до відповідача з вимогою повернути йому гроші, на що відповідач пояснив, що зараз у нього немає всієї суми, але він пам'ятає про  договір та обов'язково поверне позивачу гроші.

На протязі всього часу, починаючи з січня 2010 року ОСОБА_1 намагався умовити відповідача повернути йому  гроші в добровільному порядку, але ніякі його вмовляння на відповідача  не діяли, він постійно посилався на відсутність коштів запевняючи, що борг обов'язково поверне, як тільки у нього з'являться гроші.

04 червня 2010 року відповідач ОСОБА_2 шляхом переказу грошей повернув ОСОБА_1  2000 (дві тисячі) грн., а після цього  перестав відповідати на телефонні  дзвінки ОСОБА_1 та прохання повернути гроші, а останнім часом взагалі почав уникати розмов і зустрічей із позивачем. На теперішній час відповідач всіляко ухиляється від виконання взятих на себе зобов'язань за договором позики, уникає зустрічі з позивачем та не бажає повертати борг.

До теперішнього часу відповідач не повернув боргу на суму 54430 (п'ятдесят чотири тисячі чотириста тридцять) гривень. Тому позивач  змушений звернутись до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Крім того  позивач   заявив про своє право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення його права, і зіслався на те, що відповідно до ст. 23 ЦК України така шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Позивач зіславя на те, що йому заподіяна моральна шкода, яка полягає в наступному:

1) йому прийшлося немало нервувати через те, що він не мав вільних грошей, необхідних для нормального існування  його родини, а при цьому відповідач не вжив жодних заходів до того, щоб у добровільному порядку повернути  гроші;

2) крім того йому  прийшлося немало нервувати через те, що якраз у зазначений період дуже захворіла його теща, їй потрібна була операція і він не мав достатньо коштів для її лікування;

3) його квартира та машина знаходяться у кредиті, який він, через порушення відповідачем зобов'язання, не мав змоги виплачувати;

4) в моральних та психічних стражданнях, пов'язаних з вишукуванням додаткового часу і додаткових психічних та фізичних зусиль для підготовки та подачі до суду необхідних документів;

5) у постійних душевних стражданнях, моральних та психічних переживаннях, яких позивач зазнав у зв'язку із постійними відмовами відповідача повернути йому гроші.

А отже внаслідок порушення відповідачем його, ОСОБА_1,  прав, погіршився  його душений стан і соціальне благополуччя, знадобилися додаткові зусилля і витрати для організації життя. Приймаючи до уваги тяжкість завданої моральної шкоди, а також глибину емоційних хвилювань, позивач ОСОБА_1 оцінив спричинену йому моральну шкоду в 30000 (тридцять тисяч гривень) 00 коп.

Посилаючись на вищенаведене, позивач просить стягнути з ОСОБА_2 на його користь: грошові кошти в розмірі 30000 (тридцять тисяч) гривень у якості відшкодування завданої моральної шкоди,  грошові кошти в розмірі 54430 (п'ятдесят чотири тисячі чотириста тридцять) гривень за основним зобов'язанням  а також -  усі судові витрати.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав повністю, дав пояснення, аналогічні викладеним у позові, та повідомив, що спочатку відповідач  посилався на те, що не може повернути борг через скрутне матеріальне становище, а потм взагалі перестав відповідати на телефонні дзвінки позивача. ОСОБА_1 просить суд стягнути з відповідача грошові кошти в розмірі 30000 (тридцять тисяч) гривень у якості відшкодування завданої моральної шкоди,  грошові кошти в розмірі 54430 (п'ятдесят чотири тисячі чотириста тридцять) гривень за основним зобов'язанням  а також -  усі судові витрати.

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні повідомив, що 10 грудня 2009 року в АДРЕСА_1  ОСОБА_4 в присутності двох свідків ? його, ОСОБА_3, та ОСОБА_5 передав ОСОБА_2 56 тисяч 430 грн., які                ОСОБА_2 зобов`язався повернути до  10 січня 2010 року, про що була написана розписка. Жодного тиску на ОСОБА_2 не було.

Відповідач ОСОБА_2, будучи належним чином, у встановленому порядку повідомленим про дату, час та місце судового розгляду, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, яке ОСОБА_2 отримав особисто під розписку, до суду не з'явився по невідомій суду причині, заяви про розгляд справи у його відсутності не подав.

За вказаних обставин суд приходить до переконання, що згідно ч. 4 ст. 169, ч. 1 ст. 224 ЦПК України слід ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки  позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, оцінивши та дослідивши докази по справі, встановив такі факти:

•   10 грудня 2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір позики, згідно якого відповідач отримав особисто від  ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 56430 (п'ятдесят шість тисяч чотириста тридцять) гривень, та зобов'язався повернути їх позивачу до 10.01.2010 року, що підтверджується розпискою від 10.12.2009 року, підписаною  позивачем, відповідачем та свідками ОСОБА_3 та ОСОБА_5;

У січні 2010 року ОСОБА_1  звернувся до відповідача з вимогою повернути йому борг, на що відповідач пояснив, що зараз у нього немає всієї суми, але він пам'ятає про договір та обов'язково поверне позивачу гроші;

•   04 червня 2010 року відповідач ОСОБА_2 шляхом переказу грошей повернув ОСОБА_1  2000 (дві тисячі) грн.(переказ 02М078426155 за 04.06.2010 року, одержувач ? ОСОБА_1, відправник ОСОБА_2);

На теперішній час відповідач всіляко ухиляється від виконання взятих на себе зобов'язань за договором позики, уникає зустрічі з позивачем та не бажає повертати борг.

Відповідно до  ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до ст. 1046 ЦК України між позивачем та відповідачем був укладений договір позики.  Письмова форма договору, передбачена ст. 1047 ЦК України, сторонами дотримана, так як згідно ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксовано в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якщо він підписаний його стороною. Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Згідно ст. 625 ЦК  боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Таким чином, судом встановлено що зобов'язання за  договором позики  не виконано ОСОБА_2 належним чином, чим істотно порушено інтереси позивача ОСОБА_4, які підлягають до захисту шляхом стягнення із відповідача в користь позивача заборгованості за договорм позики.

Крім того, відповідно до ст. 23 ЦК України, позивач має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення його права і така шкода повинна бути відшкодована  незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Вирішуючи питання відшкодування моральної шкоди суд враховує, що позивачу завдана моральна шкода, яка  полагає в  наступному:

1) позивач переніс моральні страждання  через те, що  не мав вільних грошей, необхідних для нормального існування його родини, а при цьому відповідач не вжив жодних заходів до того, щоб у добровільному порядку повернути борг;

2) позивач зазнав душевних страждань, моральних та психічних переживань  у зв'язку із постійними відмовами відповідача повернути йому гроші ;

3) позивач змушений був вишукувати додатковий час і  затратив додаткові  психічні та фізичні зусилля для підготовки та подачі до суду необхідних документів, неодноразові явки до суду, пов`язані з тривалими переїздами, так як відповідач приживає в м. Днвпропетровську.

 В підтвердження своїх  вимог  про відшкодування  йому моральної шкоди позивач зсилається також на перенесені страждання з приводу хвороби його тещі, якій необхідна була операція, і він не мав змоги допомогти їй матеріально, а також те, що через неповернення боргу відповідачем він не зміг оплачувати свої зобов`язання по кредиту, однак жодних  доказів в підтвердження  даних  фактів позивач суду не надав.

З огляду на це суд вважає, що вимоги позивача про відшкодування йому моральної шкоди слід задовольнити частково ? на суму 5000 гривень

На підставі ст. 75 ЦПК України суд вирішує питання розподілу судових витрат :

- судові витрати в частині  стягнення грошової суми по зобов`язанню ? 545 грн. державного мита та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення  стягнути з відповідача в користь позивача;

- судові витрати в частині стягнення моральної шкоди, які не були оплачені позивачем при подачі позовної заяви, стягнути зі сторін  в пропорційному відношенні до задоволених сум позовних вимог : 50 грн. державного мита стягнути з відповідача, 250 грн. державного мита ? з позивача.

Керуючись  ст.ст. 11, 16, 23, 202, 207, 509, 525, 526, 533, 610, 611, 625, 629, 1046, 1049, 1050, 1167 ЦК України, ч.  4 ст. 169,ст.ст.  209, 212 – 215, ст. ст. 218, 224, 226, 228, 233, 294, ч. 4 ст. 295 ЦПК України

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, жит. ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії НОМЕР_1, виданий Тернопільським УМВС України, ОСОБА_6 в користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя АДРЕСА_1, паспорт серії НОМЕР_2, виданий Зачепилівським РВ УМВС України в Харківській області 28 травня 1997 року,                             І.Н. НОМЕР_3:

•   54 430 (п'ятдесят чотири тисячі чотириста тридцять) гривень    заборгованості по договору позики;

5000 (п`ять тисяч) гривень моральної шкоди;

545 (п`ятсот сорок п`ять) гривень за оплату державного мита;

120 (сто двадцять) гривень за витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справ.

Стягнути з  ОСОБА_2  50 (п`ятдесят) гривень державного мита в дохід держави.

Стягнути з ОСОБА_1 250 (двісті п`ятдесят) гривень державного мита в дохід держави.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Заява про апеляційне оскарження рішення подається до апеляційного суду Тернопільської області через Підволочиський районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення, апеляційна скарга – протягом 20 днів після заяви про апеляційне оскарження або без попереднього подання такої заяви, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення може бути переглянуте Підволочиським районним судом за умови подачі відповідачем заяви про перегляд заочного рішення протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Головуючий                                               Р.Т. Комендат