Справа № 1-655/10

В И Р О К

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

27 серпня 2010 року                                                                           м. Київ

Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючої  – судді                    Тарасюк К.Е.,

при секретарі                               Протасенко М.М.,

за участю прокурора                  Яценка В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві  кримінальну справу за обвинуваченням

ОСОБА_1,   ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Українка Обухівського району Київської області, українця, громадянина України, освіта професійно-технічна, військовозобов`язаного, не одруженого, не працюючого,  зареєстрованого і проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, такого, що не має судимості, згідно ст.89 КК України,

    у вчиненні злочину, передбаченого ст. 186 ч.1 КК України,-

в с т а н о в и в:

    04.05.2010р. приблизно о 15.00 год. ОСОБА_1, знаходячись на кінцевій зупинці громадського транспорту по вул. Залізничне шосе у м. Києві, неподалік станції метрополітену «Видубичі», побачивши в нагрудній кишені сорочки раніше не знайомого йому ОСОБА_2 складені грошові купюри, з метою відкритого їх викрадення, наблизився до ОСОБА_2 і витягнув з його кишені гроші в сумі 92 грн., і таким чином відкрито викрав чуже майно, що належить останньому, після чого з викраденим залишив місце вчинення злочину, але невдовзі був затриманий працівниками міліції.

      Підсудний ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину, що йому інкримінується, визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся, підтвердив свої показання на досудовому слідстві і пояснив, що 04.05.10р. приблизно о 15.00 год. він, знаходячись на приміському вокзалі станції метро «Видубичі», побачив раніше незнайомого чоловіка, який ніс в руках велику сумку і рухався в напрямку зупинки громадського транспорту по підземному переходу. Він вирішив допомогти цьому чоловікові донести сумку, попросивши у останнього пару гривень, які йому були потрібні на проїзд, оскільки грошей при собі він не мав. Чоловік погодився. Коли вони поставили сумку на землю, чоловік трохи нахилився вперед, і він, побачивши у нагрудній кишені його сорочки згорнуті грошові купюри, вирішив їх викрасти. З цією метою він швидко відпустив ручку сумки і несподівано для потерпілого взяв рукою гроші з кишені сорочки останнього, після чого побіг в напрямку станції метро «Видубичі». При цьому в руці він, окрім грошей, побачив дрібні речі, які вийняв разом з грошима потерпілого, такі як папірець, іконку, гребінець, які одразу сховав у задню кишеню своїх джинсів. Чоловік, у якого він забрав дані речі, кричав зупинитись, але він не реагував на це. Пробігши приблизно 100-150 метрів у вказаному напрямку, він був затриманий працівниками міліції. Потім до них підійшов чоловік, у якого він викрав гроші, розповів міліціонерам про те, що сталось. Він, в свою чергу, підтвердив слова потерпілого, зізнався у вчиненому і був затриманий та доставлений до відділення міліції Печерського району м. Києва, де в одному із службових кабінетів в присутності понятих у задній кишені його брюк були виявлені всі речі, які він викрав у потерпілого. Ці речі, а саме, гроші, в сумі 92 грн. різними купюрами, картка оператора мобільного зв`язку червоного кольору, аркуш паперу з якимись записами, гребінець коричневого кольору та іконка з зображенням Св. Миколи Чудотворця, були у нього вилучені і повернуті потерпілому. Вчинення злочину пояснив скрутним матеріальним становищем, проблемами особистого характеру, проте, свої дії оцінив негативно, зазначивши, що усвідомив свою поведінку і більше такого вчиняти не буде.

Враховуючи те, що підсудний не оспорював фактичні обставини справи і судом було встановлено, що він правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позиції, заслухавши думку учасників судового розгляду та роз’яснивши їм положення ст.299 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів по справі.

Оцінюючи викладене, суд приходить до висновку, що винність ОСОБА_1 у вчиненні злочину, що йому інкримінується, доведена повністю, а його дії правильно кваліфіковані органами досудового слідства за ст. 186 ч.1 КК України, оскільки він своїми умисними діями, які виразились у відкритому викраденні чужого майна, вчинив грабіж.

Обставиною, що пом’якшує покарання підсудному, суд визнає щире каяття підсудного.

Обставин, що обтяжують покарання підсудному, судом не встановлено.

Виходячи з наведеного та враховуючи обставини справи, ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_1 злочину, який є злочином середньої тяжкості, те, що він раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за аналогічні корисливі злочини, хоча судимість погашена, однак, приймаючи до те, що майно потерпілому повністю повернуто на досудовому слідстві, підсудний на обліку у лікаря психіатра і нарколога не перебуває, задовільно характеризується за місцем реєстрації, є особою, що хворіє на ВІЧ-інфекцію та інші захворювання, з 21.06.10р. по 16.08.10р. пройшов реабілітацію в Центрі ДСПР «Перемога», а також приймаючи до уваги обставину, що пом`якшує покарання підсудному, суд вважає  необхідним визначити ОСОБА_1 покарання  у  вигляді  позбавлення волі і  застосувати до нього ст.75 КК України, звільнивши від відбування покарання з випробуванням та наклавши на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

Питання щодо речових доказів слід вирішити в порядку ст. 81 КПК України.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.321, 323, 324 КПК України, -

з а с у д и в :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 186 ч. 1 КК України, і призначити йому покарання у виді 2 /двох/ років позбавлення волі.

Застосувати до ОСОБА_1 ст.ст. 75, 76 КК України, звільнивши його від відбування призначеного йому покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку на 2 /два/ роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов’язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу  кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, періодично з`являтись для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

 Строк відбування покарання ОСОБА_1 обраховувати з дня проголошення вироку – з 27.08.2010 року.

Речові докази по справі: гроші в сумі 92 грн., гребінець, аркуш паперу з написами, сім-картку оператора мобільного зв`язку «МТС», іконку з зображенням лику Св. Миколи Чудотворця, - які передані на зберігання потерпілому ОСОБА_2, залишити останньому.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишити без зміни у вигляді підписки про невиїзд з постійного місця проживання.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд  м. Києва протягом 15 діб з моменту його проголошення.

Суддя                                                                                        К.Е. Тарасюк