Справа № 2-1195/10

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м        У к р а ї н и

02 серпня 2010 року                      Кролевецький районний суд Сумської області

у складі: судді                                          Сірої Г.І.,

за участі секретаря                                    Ткаченка А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кролевці справу за позовом ОСОБА_1   до Управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі Сумської області про визнання бездіяльності незаконною та зобов’язання нарахувати та виплатити щомісячне підвищення до пенсії дітям війни,-

в с т а н о в и в:

позивачка звернулась до суду з зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що вона відповідно до ст.1 Закону України №2195-ІV від 18.11.2004 р. "Про соціальний захист дітей війни" є дитиною війни.

За постановою Кролевецького районного суду від 24 липня 2009 року, було визнано протиправною бездіяльність управлінння ПФУ в Кролевецькому районі щодо не нарахування та невиплати їй підвищення до пенсії, як дитині війни і зобов’язано нарахувати та виплатити йому недоплачене підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком по травень 2009 року включно. Однак, починаючи з червня 2009 року і до цього часу відповідач продовжує ігнорувати вимогу Закону України «Про соціальний захист дітей війни» про виплату підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком і з 1 червня 2009 року виплачує підвищення до пенсії в розмірі 10 % мінімальної пенсії за віком, чим порушує гарантовані державою права на соціальний захист.

Розмір соціальної допомоги відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" становить 30% мінімальної пенсії за віком. Мінімальна пенсія за віком відповідно до ст.28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до розрахунку, зазначеного у позові, виходячи з мінімальної пенсії за віком, встановленої ст.28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням розмірів прожиткових мінімумів, встановлених відповідними Законами про Державний бюджет України, сума невиплаченої соціальної допомоги за 2009 рік – з червня по грудень – 1090 грн. 80 коп., за 2010 рік - з січня по липень – 1473 грн. 60 коп.

У липні 2010 року вона звернулась до відповідача з вимогою провести нарахування та виплату підвищення до пенсії як дитині війни, але УПФУ в Кролевецькому районі відмовило їй в проведенні відповідної виплати, пояснивши, що вона не має права на зазначене підвищення, оскільки отримує підвищення як учасник війни. Позивачка вважає, що УПФУ в Кролевецькому районі, не проводячи їй нарахування та виплати до пенсії як дитині війни з 01 червня 2009 року до 31 липня 2010 року влючно, вчиняє стосовно неї незаконні дії.

Відповідно до ч.2 ст.87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий період без обмеження будь-яким строком.

Тому, на підставі викладеного, керуючись ч.2 ст.3, ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ст.ст. 8, 22, 55, 95 Конституції України, ст.15 ЦПК України, позивач   просить:

- визнати незаконними дії відповідача щодо ненарахування і невиплати йому підвищення до пенсії, як дитині війни з 01 червня 2009 року до 31 липня 2010 року.

- зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити підвищення до пенсії, як дитині війни з 01 червня 2009 року до 31 липня 2010 року включно виходячи з розміру 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», як передбачено ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Сторони були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Позивач в судове засідання не з’явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, надавши суду заяву про розгляд справи без участі представника.

Відповідач позову не визнав, свою позицію в письмових запереченнях обґрунтував тим, що:

позивачка не отримує надбавку до пенсії як дитина війни відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Вона отримує підвищення до пенсії як учасник війни відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідно до цих законів дане підвищення проводиться учасникам війни, які мають право на підвищення до пенсії відповідно до одного із вищезазначених законів. Станом на 01.07.10 р. надбавка учасникам війни складає 70,60 грн.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади, до яких відноситься Пенсійний фонд України, його органи та посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.

Жодним із законів про пенсійне забезпечення не встановлений відповідний механізм та умови призначення, порядок фінансування таких підвищень, питання підвищення дітям війни пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком законодавчо залишається невирішеним,  а отже неможливим є виконання відповідачем задекларованої норми Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

На підставі ст.6 Конституції України органи виконавчої влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до Законів України.

Пункт 9 Положення "Про Пенсійний фонд України" передбачає вичерпний перелік напрямів використання коштів ПФУ, які використовуються виключно за призначенням і вилученню не підлягають.  

Крім того, у 2007-2008 роках Пенсійний фонд України реалізував відповідні бюджетні програми, в т.ч. щодо виплат підвищень до пенсій дітям війни.

Відповідно до п.5  Прикінцевих та перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України та п.34 ст. 4 Декрету КМУ « Про державне мито» УПФУ звільнене від сплати судового збору, тому вважають, що  відшкодування цього виду судових витрат повинно здійснюватися за рахунок держави. Заперечують щодо можливого покладання судом обов’язку відшкодувати понесені позивачем витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, на правову допомогу та інші витрати, передбачені ч. 3 ст. 79 ЦПК України мотивуючи тим, що у бюджеті  Пенсійного фонду України і у кошторисі на утримання Управління на 2009 рік видатки на оплату витрат на  інформаційно-технічне забезпечення передбачені не були, у зв’язку з чим Управління не має права  здійснювати такі видатки у 2010 році до затвердження відповідного кошторису на 2010 рік.

На підставі викладеного відповідач вважає свої дії такими, що відповідають чинному законодавству України, а вимоги позивачки – безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню, у зв’язку з чим у їх задоволенні необхідно відмовити.

Вивчивши матеріали справи та дослідивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

У справі встановлено, що позивачка ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до ст.1 Закону України №2195-ІV від 18 листопада 2004 року "Про соціальний захист дітей війни" (далі - Закон №2195-ІV) має статус дитини війни, що вбачається з ксерокопій паспорта та пенсійного посвідчення позивачки (а.с.6, 7) і не заперечується відповідачем.

Згідно зі ст.6 Закону №2195-ІV дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Із заперечень та довідки відповідача вбачається, що позивачка не отримує надбавку до пенсії як дитина війни, а отримує підвищення до пенсії як учасник війни відповідно до Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (а.с.8,14).

При цьому відповідач, зазначаючи те, що позивачка не має права отримувати підвищення до пенсії в розмірі 30% як дитина війни, посилається на те, що відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" підвищення проводиться учасникам війни, які мають право на підвищення до пенсії відповідно до одного із вищезазначених законів, не посилаючись при цьому на конкретну норму закону.

Суд, проаналізувавши норми вказаних законів, приходить до висновку про безпідставність такого заперечення, оскільки жодним із указаних законів не передбачено обмеження у виплаті учаснику війни підвищення до пенсії як дитині війни.

Пунктом 41 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" статтю 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено у новій редакції, відповідно до якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Однак, рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 року від 22.05.2008 р. (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет) вищезазначені зміни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Відповідно до положень ст.152 Конституції України і ст.73 Закону України "Про Конституційний Суд України" закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність і зворотної дії у часі не мають.

За таких обставин, посилання відповідача на те, що виплата у 2009-2010 рр. дітям війни відповідно до ч.1 ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, суд не може взяти до уваги, оскільки зміст зазначеної редакції ч.1 ст. 6 вказаного закону визнано неконституційним 22.05.2008 року і в період за який пред’явлено позовні вимоги не може бути застосованим.

Законом України „Про Державний бюджет України на 2009 рік” від 25.12.2008 року № 835-VI та Законом України „Про Державний бюджет України на 2010 рік” від 27.04.2010 року № 2154-VI не передбачено зупинення на 2009 – 2010 роки дії положень ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Аналізуючи наведені вище норми, суд прийшов до висновку про те, що з 1 червня 2009 року до 31 липня 2010 року включно УПФУ в Кролевецькому районі повинно було проводити нарахування та виплачувати позивачці зазначене підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (в редакції Закону №2195-ІV від 18.11.2004 р.). При цьому необхідно врахувати, що відповідачем не надано належного обґрунтування підстав, виходячи з яких ним проводилось саме часткове нарахування та виплата вказаного підвищення до пенсії позивачці за цей період.

Крім того, при винесенні рішення слід враховувати, що п.6 ч.1 ст.92 Конституції України передбачено, що виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а ст.75 Конституції України встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент – Верховна Рада України. Конституція України не надає права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім – своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів.

Аналізуючи позиції УПФУ в Кролевецькому районі про те, що:

- Законом України "Про соціальний захист дітей війни" не передбачено, яким саме органом, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку здійснюється призначення і виплата підвищення до пенсії;

- ст.7 Закону №2195 передбачає, що фінансові забезпечення соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України;

- розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений ч.1 ст.28 Закону №1058, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом;

- п.9 Положення "Про Пенсійний фонд України" передбачає вичерпний перелік напрямків використання коштів ПФУ,

суд прийшов до висновку, що такі твердження відповідача не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог за вказаний період, оскільки відсутність фінансового забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених Законом України "Про соціальний захист дітей війни", яке здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а не Пенсійного фонду України, не може бути підставою для порушення права громадянина на отримання соціальної допомоги, в тому числі підвищення до пенсії, яке є предметом судового розгляду.

Зазначені права позивачки гарантуються ст.8 Конституції України, якою визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції і повинні відповідати їй.

Згідно з ч.2 ст.3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" державні гарантії, встановлені дітям війни, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Законодавча невизначеність порядку обчислення розміру мінімальної пенсії за віком з метою реалізації положень ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки відповідно до ч.9 ст.8 ЦПК України забороняється відмова в розгляді та вирішенні справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини. Відповідно до ч.8 ст.8 ЦПК України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).

Тому, з урахуванням зазначеного, при такому обчисленні необхідно застосовувати загальні норми, які в даному випадку містяться у ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", якою визначено, що мінімальний розмір пенсії встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Крім того, Пенсійний фонд України діє відповідно до Положення „Про Пенсійний фонд України” і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті підвищення до пенсії позивачці, передбаченого ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, покладено на УПФУ в Кролевецькому районі, за місцем проживання позивачки.

Крім того, відповідач не довів та не надав доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов’язку щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком. Отже, відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов’язань, або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов’язку щодо виділення коштів на здійснення виплат, гарантованих Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності УПФУ.

Судом також враховується, що згідно з постановою Кролевецького районного суду Сумської області відповідача було зобов’язано  нарахувати та виплатити позивачці підвищення до пенсії як дитині війни за відповідні періоди 2007-2009 років в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком (а.с.11-13).

Згідно зі ст.54 Закону України „Про Державний бюджет України на 2009 рік”, Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність, встановлено в таких розмірах:

з 01.01.2009 р. – 498 грн.,

з 01.11.2009 р. – 573 грн.,

з 01.01.2010 р – 695 грн.,

з 01.04.2010 р. – 706 грн.

Беручи до уваги вищезазначене, суд прийшов до висновку про те, що позивачці за відповідний період з 01 червня 2009 року до 31 липня 2010 року включно необхідно було нарахувати та виплатити підвищення до пенсії як дитині війни:

- з 01 червня до 30 жовтня 2009 року по 149 грн. 40 коп. (498 х 30%),

- з 01 листопада до 31 грудня 2009 року по 171 грн. 90 коп. (573 х 30%),

- з 01 січня до 31 березня 2010 року по 208 грн. 50 коп. (695 х 30%),

- з 01 квітня до 31 липня 2010 року по 211 грн. 80 коп. (706 х 30%), а з довідки та заперечення, наданих відповідачем (а.с.8, 14) вбачається, що суми виплат за вказаний період були в розмірі 10% та станом на 01.07.2010 року надбавка учасника війни складає 70,90 грн.

Тому, є достатні підстави для задоволення позовних вимог щодо визнання незаконними дії відповідача щодо нарахування і виплати позивачці відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії як дитині війни з 01 червня 2009 року до 31 липня 2010 року включно у розмірі меншому, ніж 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити позивачці відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» недоплачене підвищення до пенсії як дитині війни з 01 червня 2009 року до 31 липня 2010 року включно, виходячи з розміру 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням виплаченого за вказаний період підвищення до пенсії як дитині війни.

Посилання відповідача на те, що відповідно до п.5 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України та п.34 ст. 4 Декрету КМУ « Про державне мито» УПФУ в Кролевецькому районі звільнені від сплати  судового збору, а тому відшкодування цього виду судових витрат здійснюється за рахунок держави, суд не може прийняти до уваги при ухваленні рішення, оскільки відповідно до вищезазначених норм  управління ПФУ в Кролевецькому районі звільняється від сплати судового збору при зверненні до суду. Однак УПФУ не є позивачем у справі, а  відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати (до яких відноситься судовий збір та  витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи і які були сплачені позивачем при подачі позову до суду) підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволених вимог. Крім того, позиція відповідача про те, що відшкодування судового збору здійснюється за рахунок держави не ґрунтується на нормах діючого законодавства, оскільки згідно вищезазначеного Декрету КМУ «Про державне мито» відповідач не звільнений від судових витрат.

Твердження відповідача про те, що вони не можуть нести витрати, які можуть бути покладені судом по відшкодуванню позивачу понесених ним витрат на інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи, правову допомогу та інші витрати, передбачені ч.3 ст. 79 ЦПК України, у зв’язку з тим, що несення вказаних витрат не передбачено у бюджеті УПФУ та кошторисі на утримання УПФУ на 2009 рік, також не є обґрунтованими, так як  покладення  на відповідача обов’язку  несення таких витрат передбачено ст.88 ЦПК України і відсутні нормативні акти які б передбачали звільнення відповідача від несення зазначених судових витрат. При цьому судом враховується, що  покладення на відповідача відшкодування судових витрат обумовлено саме вчиненням незаконних дій відповідачем за обставин зазначених у рішенні.

Судові витрати у справі підлягають розподілу відповідно до ст.88 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.19, 22, 75, 92, 152 Конституції України, ст.73 Закону України "Про Конституційний Суд України", Законом України „Про Державний бюджет України на 2009 рік”, Законом України „Про Державний бюджет України на 2010 рік”,ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", ст.ст.3, 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ст.10, 11, 16, 60, 88, 209, 215, 218, 223 ЦПК України,

п о с т а н о в и в:

позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати незаконною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі Сумської області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії як дитині війни з 01 червня 2009 року до 31 липня 2010 року включно   у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі Сумської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» невиплачене підвищення до пенсії як дитині війни з 01 червня 2009 року до 31 липня 2010 року включно, виходячи з розміру 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Стягнути з управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі Сумської області на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 45 грн. 50 коп. в т.ч.: по сплаті судового збору - 08 грн. 50 коп. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи у Кролевецьком райсуді - 37 грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Сумської області через Кролевецький районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: