Справа № 11-406/10 Головуючий у І інстанції Дильний Г.М.
Ст.286 ч.2 КК України Доповідач в апеляційній інстанції Лозовський А.О.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м.Луцьк 31 серпня 2010 року
Судова палата в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
Головуючого судді – Хлапук Л.І.
cуддів – Міліщука С.Л., Лозовського А.О.
з участю прокурора Старчука В.М.,-
адвоката ОСОБА_2
потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4
засудженого ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку кримінальну справу за апеляцією захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Іваничівського районного суду від 14 червня 2010 року, яким ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, з неповною вищою освітою, неодруженого, непрацюючого, несудимого,
засуджено за ч.2 ст.286 КК України до 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на два роки.
Міру запобіжного заходу до набрання вироком законної сили залишено попередню – підписку про невиїзд.
Стягнуто із ОСОБА_5 в користь держави 901 грн. 44 коп. судових витрат за проведення експертиз.
Арешт на автомобіль марки «Мерседес-Бенц Спринтер» д/н НОМЕР_1, що належить ОСОБА_5 скасовано.
Велосипед, що належав потерпілому ОСОБА_6 передано ОСОБА_4
Стягнуто із ОСОБА_5 в користь потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_3 по 15000 гривень заподіяної моральної шкоди,-.
ВСТАНОВИЛА:
За даним вироком ОСОБА_5 визнаний винуватим у тому, що 23 січня 2009 року близько 18 години при несприятливих метеорологічних та дорожніх умов, керуючи автомобілем «Мерседес-Бенц Спринтер», на ділянці автодороги сполученням Буханка-Нововолинськ, допустивши неуважність під час керування вчинив наїзд на потерпілого ОСОБА_6, який рухався у напрямку с.Бужанка назустріч автомобілю по його правій частині проїзної дороги поряд з обочиною.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження у вигляді множинної поєднаної травми тіла, зокрема, переломів склепіння основи черепу з ушкодженням головного мозку, від яких помер на місці ДТП.
Зупинивши після зіткнення автомобіль, підсудний підійшов до потерпілого та пересвідчившись, що він мертвий, залишив місце ДТП і в подальшому з метою уникнення відповідальності став проводити ремонт автомобіля.
У даній дорожньо-трансспортній ситуації ОСОБА_5 порушив Правила дорожнього руху, а саме: п.1.5 «дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров’ю громадян, завдавати матеріальних збитків», п.»б» п.2.3 «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов’язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та скріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі», п.12.3 «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об’єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об’їзду перешкоди».
Порушення вищевказаних Правил дорожнього руху знаходяться у прямому причинному зв’язку із наслідками, що настали.
В апеляції захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженого вказується, що досудове та судове слідство проведено однобоко з обвинувальним ухилом щодо його підзахисного. При допитах на досудовому слідстві та суді ОСОБА_5 та ОСОБА_7 показали, що велосипедист їхав по краю проїзної частини дороги і перед зіткненням різко змінив напрямок руху до центру дороги, чим перешкодив руху автомобіля під керуванням засудженого.У даній дорожній ситуації моментом виникненя небезпеки для руху автомобіля, на думку апелянта, являється не відстань видимості на даній ділянці дороги при аналогічних погодних умовах, а момент зміни руху велосипедистом. Підсудний ОСОБА_5 суду пояснив, що він не мав технічної можливості уникнути зіткнення із велосипедистом, але суд у вироку невірно вказав, що водій не зміг своєчасно виявити велосипедиста. Показання свідка ОСОБА_8 не відповідають дійсності. Судом першої інстанції безпідставно було відхилено його клопотання про направлення справи на додаткове розслідування. Захисник прохає скасувати вирок суду щодо ОСОБА_5, а справу повернути прокурору на додаткове розслідування або на новий судовий розгляд.
Заслухавши доповідача, який виклав обставини справи та доводи апеляції, захисника ОСОБА_2, який свою апеляцію підтримував, пояснення засудженого ОСОБА_5, який погодився із викладеними в апеляції адвоката доводами та прохав апеляцію задовільнити, прокурора, потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які апеляцію захисника не визнали, пропонували її відхилити, а вирок суду залишити без змін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судом першої інстанції повно та об’єктивно досліджено всі зібрані досудовим слідством докази.
Посилання захисника ОСОБА_2 в апеляції на те, що велосипедист ОСОБА_6, який загинув внаслідок даної ДТП, перед наїздом на нього автомобілем різко змінив напрямок руху у бік центру дороги є надуманим і будь-якими доказами не підтверджується. Також безпідставне посилання на наявність подряпини на середині дороги, яка начебто може свідчити про слід зіткнення автомобіля та велосипеда.
Зі слів свідка ОСОБА_8, показання якого апелянт ставить під сумнів, видно, що він обігнав загиблого чоловіка, який вів велосипед по лівій стороні дороги біля обочини. Автомобіль, який збив потерпілого, рухався по своїй правій стороні на великій швидкості і напрямок руху не змінював.
Зазначення в апеляції про те, що показання даного свідка не відповідають дійсності колегія суддів до уваги не приймає, оскільки зауваження на протокол судового засідання адвокатом не подавались.
Із протоколу огляду місця події та схеми до нього на а.с.13 убачається, що всі уламки від автомобіля, яким керував ОСОБА_5 та велосипеда, одяг потерпілого виявлені після ДТП по одній правій стороні дороги в напрямку м.Нововолинська без значних відхилень, що свідчить про те, що місце наїзду на потерпілого було на стороні руху автомобіля засудженого і спростовує посилання захисника ОСОБА_2 в апеляції на те, що велосипедист перед наїздом на нього виїхав ближче до центру дороги.
Висновком судової транспортно-трасологічної експертизи встановлено, що місце зіткнення автомобіля під керуванням ОСОБА_5 та велосипедиста ОСОБА_6 знаходиться по правій смузі руху із с.Бужанка Іваничівського району.
Згідно висновку автотехнічної експертизи у даній дорожній ситуації водій автомобіля ОСОБА_5 з моменту об’єктивного виявлення велосипедиста на його смузі руху у зустрічному напрямку при швидкості 60 км/год мав технічну можливість уникнути зіткнення з потерпілим з моменту виявлення небезпеки для руху.
Суд першої інстанції детально дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, прийшов до обґрунтованого висновку про те, що порушення водієм ОСОБА_5 Правил дорожнього руху знаходяться у прямому причинному зв’язку із наслідками ДТП, тобто із спричиненням смерті ОСОБА_6
Дії ОСОБА_5 судом вірно кваліфіковано за ч.2 ст.286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху водієм ОСОБА_5, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_6
При відсутності будь-яких порушень кримінального та кримінально-процесуального закону підстав для скасування вироку щодо ОСОБА_5 немає.
Керуючись ст.365-366 КПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справах,-
УХВАЛИЛА:
Апеляцію захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок Іваничівського районного суду від 14 червня 2010 року відносно ОСОБА_5 – без зміни.
Головуючий /підпис/ Л.І.Хлапук
Судді /підписи/ С.Л.Міліщук, А.О.Лозовський
Оригіналу згідно:
Суддя апеляційного суду
Волинської області А.О.Лозовський