Справа № 2-472/10р.

                                                                                Р І Ш Е Н Н Я

                                                                            ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

 27 серпня 2010 року                                                                                смт Ємільчине

Ємільчинський районний суд Житомирської області

    в складі: головуючої – судді       Греська В.А.      

    при секретарі                                Сорока М.М.

    з участю позивачки                      ОСОБА_1

             відповідача                                    ОСОБА_2

розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні в смт Ємільчине справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -

в с т а н о в и в:

    ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про стягування з відповідача на її користь аліментів на утримання синів ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 р. н., та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку та понесені судові витрати, мотивуючи тим, що з відповідачем 11.06.2004 року розірвала шлюб, від якого мають синів  ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 р. н., та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, які знаходяться на її утриманні. Відповідач ухиляється від утримання дитей, добровільно матеріальної допомоги не надає, хоча працює у лісгоспі АПК та має можливість матеріально підтримати неповнолітніх дітей.

    В судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала.

    Відповідач позов визнав повністю, про що надав суду письмову заяву.

    Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання.

    Відповідно до ст.130 ч.4 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст.174 цього ж Кодексу. Згідно ч.4 ст.174 ЦПК України в разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

    В судовому засіданні встановлено, що відповідач є батьком ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 р. н., та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 р. н.,  які перебувають на утриманні позивачки.

    Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

    Таким чином, визнання відповідачем пред'явленого позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

    Відповідач звільнений від сплати судового збору.    

    Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 130, 212-215, 367 ч.1 п.1 ЦПК України, ст.ст.180,  182, 183 СК України, суд, -

в и р і ш и в:

    Позов задовольнити.

    Стягувати з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 р. н., жителя АДРЕСА_1, працюючого стропольщиком в лісгоспі АПК кошти на користь ОСОБА_1 на утримання  синів ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 р. н., та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/3 частки всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку кожного до досягнення ОСОБА_5 повноліття, тобто до 02.03.2013 року, а далі якщо ніхто з батьків не звернеться до суду з позовом про визначення розміру аліментів на утримання ОСОБА_4, аліменти на його утримання будуть стягуватися за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на ОСОБА_5, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для його відповідного віку до досягнення ним повноліття, тобто до 18.06.2015 року, починаючи стягнення з 11.08.2010 року.

    Допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.    

    Стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 75 (сімдесят п'ять) грн.

    Стягнути з відповідача витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 (сто двадцять)  грн.

    Звільнити відповідача від сплати судового збору на підставі ст.4 п.18 ДКМ України «Про державне мито» як потерпілого від аварії на ЧАЕС.

    На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Житомирської області через Ємільчинський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

    Головуючий - суддя                                                                                      В.А. Гресько