ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ К-59199/09
Колегія суддів першої судової палати Вищого адміністративного суду України у складі:
Кравченко О.О.
Гордійчук М.П.
Васильченко Н.В.
Островича С.Е.
Гончар Л.Я.
провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська на постанову Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 9 липня 2009 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська про зобов’язання вчинити певні дії, -
Встановила:
У квітні 2009 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська про зобов’язання нарахувати та виплатити, як дитині війни, недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за період за 2006-2008 роки.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що вона ІНФОРМАЦІЯ_1, має статус дитини війни, що підтверджується посвідченням № НОМЕР_1 (а.с.12), знаходиться на обліку Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська та отримує пенсію за віком, а тому відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»їй повинна виплачуватись щомісячна державна соціальна допомога –підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Вказана допомога їй не виплачувалась.
Постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровськ від 9 липня 2009 року позов задоволено частково. Визнано бездіяльність відповідача неправомірною та зобов’язано Управління здійснити перерахунок та виплату на користь позивачки підвищення до пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та ч.1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. та за період з 22.05.2008р. по 31.12.2008р. в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, з урахуванням виплачених сум. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2009 року постанову Ленінського районного суду м. Дніпропетровськ від 9 липня 2009 року в частині задоволення позовних вимог за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. скасовано та прийнято в цій частині нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог, у зв’язку з тим, що позивачем пропущено річний строк звернення до адміністративного суду з позовом. В іншій частині постанову Ленінського районного суду м. Дніпропетровськ від 9 липня 2009 року залишено без змін.
На вказані судові рішення Управлінням Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська подана касаційна скарга, у якій ставиться питання про їх скасування та прийняття нового рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.
Перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, судова колегія дійшла висновку, що касаційна скарга Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, має статус дитини війни, що підтверджується посвідченням № НОМЕР_1 (а.с.12), знаходиться на обліку Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська та отримує пенсію за віком, а тому відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»їй повинна виплачуватись щомісячна державна соціальна допомога у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Вказана допомога їй не виплачувалась.
Обґрунтовуючи рішення щодо вимог позивачки, які стосуються 2006 року, суди першої та апеляційної інстанції правильно зазначили, що відповідно до вимог ст. 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»(3235-15) від 20 грудня 2005 року (із змінами, внесеними 19 січня 2006 року) зазначене підвищення в 2006 році повинно було запроваджуватись поетапно за результатами виконання бюджету у першому півріччі згідно з порядком, який мав бути визначений Кабінетом Міністрів України та погоджений Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Оскільки Кабінет Міністрів України в 2006 році так і не визначив порядку виплати 30% надбавки до пенсії «дітям війни», то суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правомірного висновку про те, що вимоги позивачки, які стосуються 2006 року, задоволенню не підлягають.
Приймаючи рішення про задоволення позову за 2008 рік, суди першої та апеляційної інстанції вірно виходили з того, що період нарахування виплат за цей рік має обчислюватись з 22.05.2008 року - з дня ухвалення Конституційним Судом рішення щодо неконституційності п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Що стосується позовних вимог за 2007 рік, то колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо застосування строку позовної давності до позовних вимог в цій частині, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. У запереченні на позовну заяву відповідач наполягав на застосуванні приписів ч.1ст.100КАСУ.
Що стосується доводів відповідача про те, що поняття «мінімальна пенсія за віком», про яке йдеться в ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», застосовується виключно для визначення пенсій, що призначаються лише за цим Законом і не стосується «дітей війни»відповідно до ст. 6 Закону, то вони є безпідставними.
Положення ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою статті, мінімального розміру пенсії за віком.
Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення «Про Пенсійний фонд України» і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного Положення через створені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»рішення щодо призначення, донарахування перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.
Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивачки, передбаченої ст. 6 Закону, покладено на відповідні територіальні управління за місцем її проживання.
Відповідно до ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судове рішення суду апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими, підстави для передачі справи на розгляд складу колегії суддів Вищого адміністративного суду України в судовому засіданні відсутні.
Керуючись статтями 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
У х в а л и л а:
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська відхилити, а постанову Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 9 липня 2009 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у порядку та у строки, передбачені статтями 237-239 КАС України.
Суддя О.О. Кравченко