ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ К-9007/10
Колегія суддів першої судової палати Вищого адміністративного суду України у складі:
суддів Кравченко О.О.
Гордійчук М.П.
Васильченко Н.В.
Островича С.Е.
Гончар Л.Я.
провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Березнегуватському районі Миколаївської області на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Березнегуватському районі Миколаївської області про зобов’язання вчинити певні дії, -
Встановила:
У серпні 2008 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Березнегуватському районі Миколаївської області про поновлення строку звернення з адміністративним позовом та зобов’язання вчинити певні дії, - нарахувати і виплатити державну соціальну допомогу як дитині війни за 2006-2007роки.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що вона ІНФОРМАЦІЯ_1, має статус дитини війни, що підтверджується посвідченням, знаходиться на обліку Управління Пенсійного фонду України в Березнегуватському районі Миколаївської області та отримує пенсію за віком, а тому відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»їй повинна виплачуватись державна соціальна підтримка у вигляді щомісячного підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Вказане підвищення до пенсії їй не виплачувалось.
Постановою Березнегуватського районного суду від 21.01.2009 року позов задоволено частково: зобов’язано відповідача здійснити нарахування і виплату позивачці державної соціальної підтримки з 09.07.07р. по 31.12.07р. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2009р. постанова суду першої інстанції скасована та ухвалене нове судове рішення. Позов задоволено частково. Зобов’язано відповідача нарахувати і виплатити позивачці підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 28.08.07р. по 31.12.07р. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
На вказане судові рішення Управлінням Пенсійного фонду України в Березнегуватському районі Миколаївської області подана касаційна скарга, у якій ставиться питання про його скасування та прийняття нового рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.
Перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, судова колегія дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачка ІНФОРМАЦІЯ_1, має статус дитини війни, що підтверджується довідкою, знаходиться на обліку Управління Пенсійного фонду України в Березнегуватському районі Миколаївської області та отримує пенсію за віком, а тому відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»їй повинно виплачуватись щомісячне підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Вказане підвищення до пенсії їй не виплачувалась.
Обґрунтовуючи рішення щодо вимог позивачки, які стосуються 2006 року, суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що відповідно до вимог ст. 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»(3235-15) від 20 грудня 2005 року (із змінами, внесеними 19 січня 2006 року) зазначене підвищення в 2006 році повинно було запроваджуватись поетапно за результатами виконання бюджету у першому півріччі згідно з порядком, який мав бути визначений Кабінетом Міністрів України та погоджений Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Оскільки Кабінет Міністрів України в 2006 році так і не визначив порядку виплати 30% надбавки до пенсії «дітям війни», то суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правомірного висновку про те, що вимоги позивачки, які стосуються 2006 року, задоволенню не підлягають.
Щодо позовних вимог за 2007 рік, то судами правильно враховано, що п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007рік», дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», було зупинено. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007р. за №6-рп/2007, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень окремих статей Закону України «Про Державний бюджет України на 2007рік»(справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України ( є неконституційним) положення п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007рік», яким зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів, є обов’язковим до виконання на всій території України. Відповідно до ч.2ст.152 Конституції України закони та інші правові акти, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Суд обґрунтовано встановив, що нарахування виплат за 2007 рік мало були проведено з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України, тобто з 09.07.07р. по кінець календарного року-31.12.07р.
Однак, враховуючи, що позивачка звернувся до суду 28.08.07р., суд апеляційної інстанції обґрунтовано виправив помилку суду першої інстанції в частині початку строку зобов’язання відповідача, оскільки відповідач наполягав на застосуванні приписів ч.1ст.100 КАСУ. З доводами суду апеляційної інстанції в цій частині судова колегія погоджується.
Що стосується доводів відповідача про те, що поняття «мінімальна пенсія за віком», про яке йдеться в ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», застосовується виключно для визначення пенсій, що призначаються лише за цим Законом і не стосується «дітей війни»відповідно до ст. 6 Закону, то вони є безпідставними.
Положення ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою статті, мінімального розміру пенсії за віком. З огляду на викладене, судова колегія визнає правильними доводи суду апеляційної інстанції в цій частині.
Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення «Про Пенсійний фонд України» і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного Положення через створені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»рішення щодо призначення, донарахування перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.
Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону, покладено на відповідні територіальні управління за місцем його проживання.
Відповідно до ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судові рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими, підстави для передачі справи на розгляд складу колегії суддів Вищого адміністративного суду України в судовому засіданні відсутні.
Керуючись статтями 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
У х в а л и л а:
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Березнегуватському районі Миколаївської області відхилити, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.11. 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у порядку та у строки, передбачені статтями 237-239 КАС України.
Суддя О.О. Кравченко