ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"17" серпня 2010 р. м. Київ К-25400/08
Колегія суддів першої судової палати Вищого адміністративного суду України у складі суддів:
Головуючого –Кравченко О.О.
Суддів: Васильченко Н.В., Гончар Л.Я., Гордійчук М.П., Бим М.Є.
При секретарі –Гутніченко А.М.
За участю представників –від відповідача Щегель Т.О.
-від третьої особи Коропа О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві адміністративну справу за касаційною скаргою Бориспільської митниці на постанову господарського суду міста Києва від 3 жовтня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2008 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіноманія" до Бориспільської митниці, третя особа - Департамент аналізу ризиків та аудиту Державної митної служби України про визнання нечинними податкових повідомлень, -
ВСТАНОВИЛА:
У квітні 2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Кіноманія" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Бориспільської митниці, третя особа Департамент аналізу ризиків та аудиту Державної митної служби України про визнання нечинними податкових повідомлень № 1 від 05.03.2007р., № 2 від 05.03.2007р., № 3 від 16.04.2007р., № 4 від 16.04.2007р.
В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що додаткові зобов’язання зі сплати податку на додану вартість, митних платежів та штрафних санкцій, які, на думку митниці,мали були сплачені з роялті, визначені позивачу безпідставно, всупереч вимогам законодавства з питань оподаткування та митної справи.
Постановою господарського суду міста Києва від 3 жовтня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2008 року, позов задоволено повністю. Визнано нечинними податкові повідомлення Бориспільської митниці № 1 від 05.03.2007р., № 2 від 05.03.2007р., № 3 від 16.04.2007р., № 4 від 16.04.2007р.
Суди вмотивували свої висновки тим, що оскільки товарами, які імпортувались позивачем на митну територію України. були виключно фільмокопії, до митної вартості такого товару повинні включатися виключно ті платежі, які стосуються ціни фільмокопій. Роялті є платою позивача за користування правами інтелектуальної власності на підставі окремого ліцензійного договору. ТОВ «Кіноманія»є покупцем товару (фільмокопій) у ТОВ «Кінокомпанія «Каро -Прем’єр», а Компація«Warner Brothers Pictures»(США) є незалежною від продавця особою а угоди, укладені позивачем з ТОВ «Кінокомпанія «Каро -Прем’єр», та Компацією«Warner Brothers Pictures»(США), є непов’язаними між собою. Посилання в договорах послуги на ту обставину,що вони надаються з відома Компанії «Warner Brothers Pictures»свідчить лише про не порушення авторських прав американської Компанії.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Бориспільська митниця подала касаційну скаргу, у якій ставиться питання про їх скасування та прийняття нового рішення про відмову в позові, посилаючись при цьому на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників відповідача та третьої особи, які підтримали свої правові позиції, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Департаментом аналізу ризиків та аудиту Державної митної служби України було проведено позапланову перевірку стану дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Кіноманія»законодавства України з питань митної справи за період з 03.10.03 по 03.10.06, за результатами якої складено акт № 0002/6/128000000/0032208748 від 29.12.2006р. про проведення перевірки стану дотримання ТОВ «Кіноманія»законодавства України з питань митної справи за період з 03.10.03 по 03.10.06 (далі - акт перевірки).
На підставі висновків, викладених в акті перевірки, Бориспільською митницею надіслано позивачу податкові повідомлення:
- від 05 березня 2007 року № 1, яким позивачу за порушення статей 265. 267
Митного кодексу України, Постанови Кабінету Міністрів України від 22.01.1997 № 65 «Про ставки митних зборів»та відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону
України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами»визначено до сплати суму у розмірі 2.326,91 грн. (митні збори, код платежу - 010), в тому числі основний платіж –2 115,37 грн., штрафні санкції - 211,54 грн.;
- від 05 березня 2007 року № 2, яким позивачу за порушення статей 265, 267
Митного кодексу України, пп. 6.1.1 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість»та відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами»визначено до сплати суму у розмірі 232.690,51 грн. (податок на додану вартість, код платежу - 028), в тому числі основний платіж –211 536,83 грн., штрафні санкції –21 153,68 грн.
19 квітня 2007 року ТОВ «Кіно манія»отримало лист № 17-02/621 від 17 квітня 2007 року та податкові повідомлення:
- від 16 квітня 2007 року № 3, яким позивачу за порушення статей 265, 267
Митного кодексу України, Постанови Кабінету Міністрів України від 22.01.1997 № 65 «Про ставки митних зборів»та відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону
України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами» визначено до сплати суму у розмірі 846,15 грн. (штрафні санкції за платежем - митні збори, код платежу - 010);
- від 16 квітня 2007 року № 4, яким позивачу за порушення статей 265, 267
Митного кодексу України, пп. 6.1.1 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» та відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами»визначено до сплати суму у розмірі 84 614,74 грн. (штрафні санкції за платежем - податок на додану вартість, код платежу - 028).
Актом перевірки, на підставі якого прийняті спірні податкові повідомлення, встановлено, що позивачем в період з 20.03.2006р. по 09.08.2006р., на виконання укладених з ТОВ «Кінокомпанія «Каро - Прем'єр»договорів, імпортовано на митну територію України за вантажними митними деклараціями фільмокопії кінофільмів «Пункт призначення - 3», «Посейдон»та «Будинок біля озера». Право на розповсюдження (демонстрацію) вище перелічених кінофільмів у кіномережі України надано позивачу Компанією «Warner Brothers Pictures»(США) на підставі ліцензійної угоди від 01.01.2004р. За даною угодою Компанія «Warner Brothers Pictures»передала Товариству виключні права на прокат на території України кінофільмів, якими вона володіє та розпоряджається, і які передає Товариству для використання. За права, отримані позивачем за зазначеною ліцензійною угодою від 01.01.2004р., він повинен сплатити Компанії «Warner Brothers Pictures»винагороду - роялті у відсотковому значенні від валового доходу, отриманого Товариством за використання своїх прав протягом демонстрації фільмів, за мінусом 100% припустимих витрат. В свою чергу, у лютому 2006р. між позивачем та ТОВ «Кінокомпанія «Каро -Прем’єр»були укладені договори послуг на виконання робіт по копіюванню фільмів. При цьому, Компанія «Warner Brothers Pictures»не перераховує на користь ТОВ «Кінокомпанія «Каро Прем’єр»коштів, отриманих як винагороду за користування правами (роляті) ні прямо, ні опосередковано. Окрім того, за умовами угоди, позивач, мав право самостійно або за замовленням виготовити копії фільмів.
З урахуванням наведеного в акті перевірки, на підставі якого прийняті спірні повідомлення, зроблено висновок, що сума роялті за демонстрацію кінофільмів, сплачена позивачем Компанії «Warner Brothers Pictures», має бути включена до структури митної вартості фільмокопій, які виготовлялись ТОВ «Кінокомпанія «Каро- Прем’єр».
Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що оскільки товарами, що імпортуються та митне оформлення яких здійснюється при перетині митного кордону України, є виключно фільмокопії, до митної вартості такого товару повинні включатися виключно ті платежі, які стосуються ціни оцінюваних фільмокопій.
Згідно пункту 1.30 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»роялті - платежі будь-якого виду, одержані як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори містецьтва або науки тощо. При цьому у ст.419 Цивільного кодексу зазначено, що право інтелектуальної власності та право власності на річ не залежать одне від одного, а перехід права на об’єкт права інтелектуальної власності не означає переходу права власності на річ. Отже, якщо ліцензіат ( в даному випадку позивач) придбаває право на використання об’єкта інтелектуальної власності без одержання права власності на нього, то відповідно до п.п.3.2.7 п.3.2 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість»винагорода (платежі) за таке використання ( роялті) не є об’єктом оподаткування ПДВ. Якщо об’єкти передаються у володіння або розпорядження чи власність, то така операція є об’єктом оподаткування відповідно до п.п.3.1.1 ст.3 Закону.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Кіноманія»придбало у Компанії «Warner Brothers Pictures»права на прокат на території України кінофільмів, без передачі права володіння, розпорядження чи власності.
Судова колегія погоджується з тим, що оскільки роялті, що сплачувались ТОВ «Кіноманія»на підставі ліцензійної угоди між ним та Компацією«Warner Brothers Pictures»(США) , ні прямо, ні опосередковано не сплачуються ТОВ «Кінокомпанія «Каро -Прем’єр», та не є умовою продажу фільмокопій, а тому вони не повинні включатися до митної вартості фільмокопій як імпортованого позивачем товару. Суди визнали встановленим факт відсутності взаємозалежності учасників угод та дійшли висновку, що митниця неправомірно винесла позивачу податкові повідомлення, зобов’язавши його сплатити податок на додану вартість з операцій, що не є об’єктом оподаткування цим податком.
За таких обставин судова колегія вважає вірним висновок судів попередніх інстанції про те, що відповідно до ч. 3 ст. 267 Митного Кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті.
Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Суд вважає, що при вирішенні справи місцевим та апеляційним судом повно і правильно встановлені фактичні обставини справи, характер правовідносин сторін і вірно застосовані до них норми матеріального та процесуального права.
Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Ухвалила:
Касаційну скаргу Бориспільської митниці залишити без задоволення.
Постанову господарського суду міста Києва від 3 жовтня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2008 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у порядку та у строк, передбачений статтями 235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.