№ 2-8605/10  

                                                                                    Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

20 серпня 2010 року                                                                                  місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді – Вайновського А.М.,

при секретарі – Григор А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя про визнання неправомірними дій та зобов’язання здійснити перерахунок та виплату недоотриманих сум пенсії по інвалідності, -

                                                                                В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя про визнання неправомірними дій та зобов’язання здійснити перерахунок та виплату недоотриманих сум пенсії по інвалідності.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що має статус громадянина, постраждалого від наслідків Чорнобильської катастрофи, і на цей час є інвалідом 2 групи, знаходиться  на обліку в УПФУ в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя. Вважає, що право на отримання пенсії в розмірах встановлених ст.ст. 49, 50, 54 Закону №796-ХІІ у нього виникло з 12.01.2005  року, але у зазначених розмірах пенсія йому не виплачується, тому він звернувся до відповідача з заявою про перерахунок та виплату пенсії, але отримав відмову у цьому. Просив задовольнити позовні вимоги та визнати неправомірними дії відповідача з відмови УПФУ вчинити перерахунок пенсії із зобов’язанням здійснити перерахунок та виплату пенсії з 12.01.2005 року по 31  жовтня 2006 року на підставі ст. ст. 49, 50, 54 67 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та ч.3 ст.42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, як інваліду 2 групи.

Позивач у судове засідання не з’явився, від якого до суду надійшла заява  з проханням справу розглядати без його участі, позовні вимоги підтримав повністю, та просив задовольнити позов у повному обсязі.  

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, будучи належними чином повідомленим  про дату, час та місце розгляду справи, надав клопотання про розгляд справи без участі представника УПФУ в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя та надав заперечення проти позову, у яких вказує, що відповідно до статті 55 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" затверджено на 2008 рік прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2008 року - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень.). Як свідчать матеріали пенсійної справи позивача, ця конституційна норма управлінням Пенсійного фонду, не порушена. ОСОБА_1 знаходиться на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя, як отримувач пенсії по інвалідності 2 групи, захворювання пов'язано з наслідками аварії ЧАЕС, відповідно до Закону України "Про статус та соціальний захист осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991р. №796-ХІІ (зі змінами та доповненнями).

Відповідно до ст.10 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003р. № 1058-ІУ (зі змінами та доповненнями), особі, яка одночасно має право на призначення пенсії за віком, по інвалідності - призначається одна з цих видів яка найвигідніша пенсіонеру.

Пунктом 1 статті 2 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що система пенсійного забезпечення в Україні складається з 3-х рівнів: 1)солідарна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування , що базується на засадах солідарності і субсидування та здійснення виплати пенсій за рахунок коштів Пенсійного фонду України на умовах і в порядку, передбачених цим Законом; 2)накопичувальна загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; 3) недержавного   пенсійного забезпечення. При цьому пунктом 3 статті 2 цього Закону передбачено, що для окремих категорій громадян Законами України можуть встановлюватись умови, норми і порядок їх пенсійного забезпечення відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування . Одним з таких Законів і є Закон України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідно до статті 49 цього Закону пенсії особам, віднесеним до категорії 1, встановлюються у вигляді державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. При цьому частиною 4 статті 54 Закону встановлено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по 1 групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком; по 2 групі - 8 мінімальних пенсій за віком; по 3 групі - 6 мінімальних пенсій за віком. Стаття 50 цього Закону передбачає встановлення особам, віднесеним до категорії 1 щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, інвалідам II групи - 75% мінімальної пенсії  за віком. Відповідно до абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. При цьому, частиною третьою цієї статті передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини 1 цієї статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, а саме Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Тобто ця норма забороняє застосування мінімального розміру пенсії, встановлений статтею 28 Закону №1058, для визначення розмірів пенсій, у тому числі і пенсій, призначених відповідно до ст.ст.50,54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Враховуючи, що Закони України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мають рівну юридичну силу, відсутні підстави для застосування норм, зазначених в першому, ігноруючи норми іншого.

Статтею 92 Конституції України визначено перелік норм, які встановлюються виключно законами України. Так, виключно законами України встановлюються форми і види пенсійного забезпечення. На розміри пенсій Конституція України такий обов'язок не поширює. Таким чином, порядок обчислення пенсії визначається Кабінетом Міністрів України. В статті 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зазначено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 116 Конституції України Кабінет Міністрів України забезпечує здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України, а також здійснює інші повноваження, визначені Конституцією та законами України. Згідно зі статтею 117 Конституції Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими для виконання. З метою реалізації права осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на соціальний захист Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова від 03.01.2002р. №1. (зі змінами та доповненнями).

Враховуючи конституційну норму щодо обов'язкового виконання постанов Кабінету Міністрів України (ст.117 Конституції України), управлінням Пенсійного фонду при визначенні розміру пенсії позивача було правомірно застосовано вказані вище постанови Кабінету Міністрів України .

Крім того, постановою Пленуму Верховного Суду України від 15.04.2005 року № 4 в пункті 13   надається роз'яснення щодо правомірності застосування п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 №1 при визначенні підвищень, передбачених Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (визначення розміру підвищення виходячи з розрахункової величини 19,91 грн.). А розміри цих підвищень, як і мінімальні розміри пенсій інвалідів-чорнобильців, визначались виходячи з мінімального розміру пенсії.

 На підставі переліченого просить суд повністю відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши та оцінивши подані докази, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,  віднесений до першої категорії як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 26.11.2004 року, визнаний інвалідом 2 групи що підтверджується довідкою серії ДОН-04 № 018743 за повторними висновками МСЕК. Позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного Фонду України в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя Донецької області.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень.

Суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірності своїх дій у період, визначений у позовних вимогах.

З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-4, який відповідно до його преамбули визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.

Абзацом другим преамбули цього Закону передбачено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Частиною 3 статті 4 даного Закону передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення.

Право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг визначене статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Пунктом 2 частини 1 статті 8 зазначеного Закону таке право закріплене за особами, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне утримання) за іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за Законом України «Про пенсійне забезпечення» - за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел.

Право вибору пенсійних виплат передбачене статтею 10 наведеного Закону, і означає, що особі, яка має одночасне право на різні види пенсії: за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника, призначається один,;із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

Абзац перший пункту 13 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, у разі, якщо особа має право на отримання пенсії, у тому числі відповідно до Закону України ,Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який має право особа відповідно до зазначених законодавчих актів, та розміром пенсії із солідарної системи відповідно до цього Закону фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціального захисту потерпілого населення, визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (надалі - спеціальний закон), оскільки відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Розділ 8 даного Закону передбачає правила призначення та виплати пенсій і компенсацій особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4. Стаття 49 цього розділу визначає пенсії особам, віднесеним до вказаних категорій у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначені підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107-VI (надалі - Закон № 107) були внесені зміни, в тому числі й до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (пункт 28 розділу II).

Частина 3 статті 54 та стаття 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції Закону №107) встановлюють нижчі розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, а також розміри щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у процентному співвідношенні до прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнані неконституційними, серед іншого, і положення пункту 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими з 1 січня 2008 року були внесені зміни до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема, і до статей 50, 54.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.

У пункті 6 рішення Конституційного Суду України, зазначено, що рішення у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку із правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнаних неконституційними.

Враховуючи вищевикладене, суд при розгляді і вирішенні даного позову застосовує норми Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції, які були чинними до внесення змін Законом №107.

Стаття 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у відповідних розмірах, зокрема інвалідам 2 групи - 75%  мінімальної пенсії за віком. Виплата зазначеної пенсії відповідно до статті 53 даного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Нормами статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначені підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника. Зазначені норми розповсюджуються на позивача, як віднесеного до категорії 1.

Частина четверта статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчим по 2 групі інвалідності - 8  мінімальних пенсій за віком, враховуючи, що розмір мінімальної пенсії за віком встановлюється на рівні прожиткового мінімуму.

Суд зазначає, що даною нормою визначений, для даної категорії нижній розмір державних пенсій. Таким чином, якщо нормами статті 49 спеціального Закону передбачений максимальний розмір, то частиною 4 статті 54 даного Закону нижній розмір державної пенсії для інвалідів, віднесених виключно до першої категорії, та у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Частина 3 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (із змінами, внесеними згідно із Законом № 3108-4 від 17 листопада 2005 року) визначає, що обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання (у спірних відносинах має місце захворювання) внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження проводиться на загальних підставах відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (надалі - загальний закон), у якому призначення пенсій по інвалідності визначено розділом 4 (статті 30-35 Закону).

Частиною 1 статті 33 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначені розміри пенсії по інвалідності залежно від групи інвалідності. Частина друга вищенаведеної статті визначає, що за наявності у непрацюючих інвалідів 2 і 3 груп - у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу - за їх вибором пенсія по інвалідності призначається у розмірі пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону.

Зазначене посвідчує, що після внесення змін у частину третю статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (17 листопада 2005 року), обчислення і призначення пенсії по інвалідності здійснюється за правилами загального закону, внаслідок чого розмір пенсії по інвалідності поставлений в залежність від розміру пенсії за віком, обчисленої за нормами загального закону.

Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком, за наявності у чоловіків - 25 років, а у жінок - 20 років страхового стажу, встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Суд не приймає посилання відповідача на те, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, з огляду на те, що зазначена стаття частиною 3 доповнена Законом України №2505 від 25 березня 2005 року (набрав чинності з 31 березня 2005 року), тоді як частина 3 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» змінена Законом України від 17 листопада 2005 року № 3108-15 (набрав чинності з 13 грудня 2005 року).

Не врахування відповідачем зазначених змін стало однією з причин хибного висновку щодо неможливості застосування стосовно позивача норм статті 28 загального закону в частині визначення мінімального розміру пенсії за віком на рівні прожиткового мінімуму.

Враховуючи, що порядок обчислення мінімальної пенсії за віком встановлений лише нормами Закону України № 1058, суд вважає за необхідне також застосувати аналогію закону, закріплену статтею 8 ЦПК України, відповідно до якої у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року № 966-14, а також Законом України ?ро державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 5 жовтня 2000 року №2017-111, згідно статті 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України ?ро загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Частиною 3 статті 4 даного Закону (в редакції Закону №2505-4 від 25 березня 2005 року, що діє з 31 березня 2005 року) передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховного Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Статтею 58 Закону України ?ро Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року №107-VI, що набрав чинності з 1 січня 2008 року був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень.

Таким чином, для позивача як інваліда 2 групи, особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи, 1 категорії, нижній розмір державної та додаткової пенсії повинен розраховуватися, виходячи із наведених розмірів.

Крім того, суд зазначає, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему (про що, зокрема, зазначено у рішенні №8-рп/2005 від 11 жовтня по справі №1-21/2005), пов'язану з реалізацією соціальних прав громадян, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України та Закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальним законом. У рішеннях Конституційного суду України зазначалось, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.

Постановляючи судове рішення у даній справі, суд виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1, 3, частиною 2 статті 6, статтею 8, частиною 2 статті 19, статтями 22, 23, частиною 1 статті 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов'язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як статтею 8 Конституції України.

Крім того, за приписами ст. 22 Конституції України Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 8 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Суд зазначає, що за нормами частини 3 статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю особам, у тому числі віднесеним до категорії 1. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень дає Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року № 966-XIV.

Позиція Управління Пенсійного фонду України ґрунтується виключно на постановах Кабінету Міністрів України, огляд яких не підтверджує доводи відповідача стосовно того, що будь-яким із них визначений мінімальний розмір пенсії за віком для встановлення нижчого рівня пенсії, у тому числі інвалідам, внаслідок захворювання від аварії на ЧАЕС.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд не приймає посилання відповідача на норми Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058, які регулюють, у тому числі, строки перерахунку пенсії з огляду на наступне. Норми статей 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлюють право позивачів на державну та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірах, які визначені цим Законом. Стаття 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає здійснення перерахунку лише з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, без встановлення додаткових умов для такого перерахунку, тобто заяви осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Спірні правовідносини у даній справі виникли у зв'язку із невиконанням суб'єктом владних повноважень (відповідач у справі) норм Закону, які не пов'язують право на перерахунок пенсії із заявою особи. Суд дійшов висновку, що для здійснення перерахунку пенсії у даному випадку необхідною умовою є саме зміна розміру прожиткового мінімуму, а не заява позивача чи наявність інших обставин. Частиною 4 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» якою передбачено, що перерахунок призначеної пенсії, провадиться у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа, не може бути застосована до спірних відносин, оскільки вказана стаття передбачає виняток із загального правила, а саме: перерахунок призначеної пенсії в такому порядку здійснюється, крім випадку, передбаченого ч. З ст. 42 цього Закону, якою передбачено, що у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 28 цього Закону. Перерахунок пенсії провадиться з дня встановленого нового розміру прожиткового мінімуму який набрав чинності 12.01.2005 року.

Таким чином, з 12 січня 2005 року , у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, органи Пенсійного фонду України зобов'язані здійснювати перерахунок пенсій саме з дня встановлення цього розміру прожиткового мінімуму незалежно від звернення пенсіонера з відповідною заявою про перерахунок пенсії.

Оскільки з 12 січня 2005  року перерахунок пенсії позивача не проводився з вини відповідача, який діяв в порушення вимог закону, на підставі ст. 46 Закону України ?ро загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” виплата не нарахованих сум пенсії за минулий час, які були не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, здійснюються без обмеження будь-яким строком.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача, про визнання неправомірними дії УПФУ в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя у відмові в перерахунку та виплаті пенсії у відповідності із ст. ст. 50, 54, 67 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, та ч. 3 ст. 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», зобов’язання здійснити перерахунок пенсії з 12 січня 2005 року по 31 жовтня 2006 року   на підставі вищевказаного Закону, як інваліду 2 групи , та виплачувати її виходячи із розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність на час виплати пенсії, підлягають задоволенню.

Згідно п. 18 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» за № 7-93 від 21.01.1993 р., громадяни, віднесені до категорії 1 і 2 постраждалих внаслідок. Чорнобильської катастрофи звільнені від сплати судового збору.

Відповідно до п. п. 3 п. 3 ст. 81 ЦПК України, не підлягають оплаті при зверненні до суду і покладаються на сторони після розгляду справи судом витрати на інформаційно-технічне забезпечення у справах про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи.  

Оскільки відповідач є державною бюджетною установою, суд вважає можливим у
відповідності до ст. 88 ЦПК України звільнити його від сплати судових витрат та віднести їх за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись  ст.ст. 49, 50, 54, 67, 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 28, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. ст. 10, 60, 88, 213-215 ЦПК України, суд, -

                                                                      В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя про визнання неправомірними дій та зобов’язання здійснити перерахунок та виплату недоотриманих сум пенсії по інвалідності - задовольнити.

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя Донецької області щодо відмови у перерахунку та виплаті ОСОБА_1 пенсії по інвалідності (основної та додаткової) відповідно до ст. 50, ч. 4 ст. 54, ч. 3 ст. 67 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та ч. 3 ст. 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з 12 січня 2005 року по 31 жовтня 2006 року, виходячи з розміру 8 мінімальних пенсій за віком та 75 % мінімальної пенсії за віком, що розраховуються залежно від розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя Донецької області здійснити ОСОБА_1 з 12 січня 2005 року по 31 жовтня 2006 року перерахунок та виплату основної пенсії у розмірі не менше 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії,  за шкоду заподіну здоров’ю, у розмірі не менше 75% мінімальної пенсії за віком, як інваліду 2 групи по захворюванню, що пов’язане з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, відповідно до ст. ст.50, ч. 4 ст. 54, ч. 3 ст. 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"  виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, що встановлена ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов‘язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області у місті Маріуполі через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення  рішення апеляційної скарги.

           Суддя