1-10/2007 рік
ВІЙСЬКОВИЙ СУД СІМФЕРОПОЛЬСЬКОГО ГАРНІЗОНУ
КОПІЯ
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 березня 2007 року м. Сімферополь
Військовий суд Сімферопольського гарнізону під головуванням
судді Сенька М.Ф.,
при секретарі Алієвій Л.А.,
за участю: обвинувача - помічника військового прокурора Сімферопольського гарнізону майора юстиції Леонова О.Ю., потерпілого ОСОБА_1, та підсудного ОСОБА_2, розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальну справу за обвинуваченням матроса військової частини А 3835 ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Іллічівську, Одеської області, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, засудженого 9 жовтня 2006 року вироком військового місцевого суду Одеського гарнізону за ст. 185 ч.1 КК України до одного року позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільненого з іспитовим строком один рік, призваного на військову службу в вересні 2005 року Іллічівськом військовим міським військовим комісаріатом, стосовно якого обрано запобіжний захід у вигляді нагляду командування військової частини, у вчиненні злочину, передбаченого ст. 406 ч. 2 КК України, Судовим слідством, суд
встановив:
Раніше судимий матрос ОСОБА_2 17 лютого 2007 року близько 15 години в розташуванні підрозділу, в порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності між ними відносин підлеглості, з метою примусити матроса ОСОБА_1 привести свій зовнішній вигляд в належний стан, наніс йому один удар кулаком в обличчя, заподіявши, таким чином, легке тілесне пошкодження у вигляді синця правого віка. Такі дії ОСОБА_2 вчинені під час підготовки ним та ОСОБА_1 до несення служби в добовому наряді.
Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 винність у вчиненому фактично не визнав і пояснив, що вдарив ОСОБА_1 на ґрунті особистої неприязні, що раптово виникла внаслідок образливих дій ОСОБА_1, що послідували на його зауваження з приводу неохайного зовнішнього вигляду потерпілого.
Між тим вина підсудного повністю доведена сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів.
Так потерпілий Залож показав, що 17 лютого 2007 року близько 15 години, коли він готувався до несення служби в наряді, ОСОБА_2 в сушарні казарми будучи ображеним його відмовою виконати вимогу щодо приведення обмундирування в порядок, штовхав його, хватав за одяг, потім обхопив шию рукою. Щоб припинити такі дії ОСОБА_2,він,вирвавшись, вдарив його рукою в обличчя і пішов в спальне приміщення. Після цього, через декілька хвилин, туди ж
прийшов ОСОБА_2, знову став наполягати на виконанні своєї вимоги і отримавши відмову вдарив кулаком в обличчя, завдавши йому синець правого віка.
В ході відтворення обстановки та обставин події, потерпілий, як це вбачається з відповідного протоколу, впевнено розказав і показав яким чином та при яких обставинах ОСОБА_2 застосовував, щодо нього насильство.
Обставина виконання ОСОБА_1 обов'язків щодо підготовки до несення служби в добовому наряді об'єктивно підтверджується витягом з книги добору наряду роти, згідно з якою 17 лютого він мав заступити в добовий наряд днювальним роти.
З дослідженого в судовому засіданні висновку судмедексперта від 27 лютого 2007 року №103 вбачається, що ОСОБА_1 завдані легкі тілесні ушкодження у вигляді синця правого віка. При цьому локалізація пошкодження, час та механізм їх виникнення, як це встановлено експертом, узгоджується з показаннями потерпілого, що дає суду підстави прийти до висновку про те, що тілесні пошкодження ОСОБА_1 заподіяні діями підсудного.
Крім того, свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні показав, що після бесіди з підлеглими ОСОБА_2 та ОСОБА_1 йому 17 лютого 2007 року стало відомо, що цього ж дня біля 15 год. перший вдарив другого кулаком в обличчя із-за відмови привести зовнішній вигляд в належний стан. Крім того, свідок показав, що обидва військовослужбовці того дня мали заступити в наряд і напередодні він ставив їм задачу привести обмундирування в належний стан.
Свідок ОСОБА_4 на досудовому слідстві, як це вбачається з протоколу його допиту, показав що опитавши ОСОБА_2 та ОСОБА_1 він дійшов висновку, що конфлікт між ними виник на ґрунті службових відносин.
Суд вважає, що наведеними доказами винність підсудного повністю доведена.
Показання потерпілого ОСОБА_1, як в ході досудового слідства так і в судовому засіданні є послідовними, переконливими, вони підтверджуються протоколом відтворення обстановки та обставин події, за його участю, узгоджуються з наведеними показаннями свідків та іншими доказами. Крім того, за часом, фактичними обставинами вони узгоджуються з показаннями самого підсудного. Тому саме ці показання суд і кладе в основу вироку.
Що стосується показань підсудного, в яких він заперечує умисел на порушення статутних правил взаємовідносин, то суд їх відхиляє тому, що ОСОБА_2, як це вбачається з його показань та інших доказів, усвідомлював, що застосовує насильство до ОСОБА_1 в час коли вони обидва виконували обов'язки військової служби, пов'язані з підготовкою до несення служби в добовому наряді. На це ж вказує і направленість його вимоги, що передувала насильству до потерпілого.
Тому ці показання підсудного суд розцінює такими, що дані ним з метою захисту щоб уникнути відповідальності за фактично скоєне.
Оскільки, ОСОБА_2 17 лютого 2007 року порушив статутні правила взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності між ними відносин підлеглості, що виявилося в завданні потерпілому ОСОБА_1 легких тілесних ушкоджень, то суд такі його дії кваліфікує за ст. 406 ч. 2 КК України.
При призначенні покарання підсудному суд враховує підвищену суспільну небезпечність вчиненого ОСОБА_2, та той факт що він вчинив злочин протягом іспитового строку, встановленого попереднім вироком. Крім того суд бере до уваги, що обидва злочини ОСОБА_2 вчинені в умовах військової служби.
Тому суд вважає за необхідне призначити підсудному покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ст. 406 ч.2 КК України, приєднавши до нього невідбутну частину покарання за попереднім вироком.
Поряд з тим, суд в якості обставини, що пом'якшує покарання визнає неправильну поведінку потерпілого, та причини і умови, що сприяли злочину, зокрема відсутність контролю за поведінкою ОСОБА_2 про, що свідчить відсутність на службі в день вчинення злочину, як це показав свідок ОСОБА_3, всіх безпосередніх та прямих (командирів)начальників ОСОБА_2, ОСОБА_1.
Крім того, суд враховує, що ОСОБА_2 виховувався лише матір'ю, а тому належного виховання не отримав, зважає на його позитивні характеристики як до призову так і під час проходження служби, та враховує той факт, що підсудний на час розгляду справи відслужив встановленні строки служби і підлягає звільненню, що, на думку суду, суттєво змінює обстановку.
Разом з тим, суд враховує, що попереднім та новим злочином потерпілим, на їх думку, була завдана не значна шкода, будь яких претензій до ОСОБА_2 вони не мали і просили суд не позбавляти його волі.
Виходячи з наведених обставин в їх сукупності суд приходить до висновку про можливість виправлення поведінки підсудного без відбування покарання, застосувавши до нього ст. 75 КК України.
Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд
засудив:
ОСОБА_2 визнати винним у скоєнні злочину передбаченого ст. 406 ч. 2 КК України, на підставі якої призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.
Відповідно до ст. 71 ч.1 КК України засудженому ОСОБА_2 до покарання призначеного за цим вироком повністю приєднати невідбуту частину покарання за вироком військового місцевого суду Одеського гарнізону від 9 жовтня 2006 року, остаточно визначивши його у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі.
У відповідності до ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 2 (два) роки, якщо він на протязі цього строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_2 такі обов'язки:
· попросити публічно або в іншій формі пробачення у потерпілого;
· не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи;
- повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання,
роботи або навчання;
Контроль за поведінкою засудженого ОСОБА_2 покласти на органи кримінально-виконавчої системи за місцем служби та за місцем проживання.
Міру запобіжного заходу відносно засудженого ОСОБА_2 нагляд командування частини до набрання вироком законної сили залишити без змін.
На вирок може бути подана апеляція до військового апеляційного суду Військово-Морських Сил через військовий суд Сімферопольського гарнізону протягом п'ятнадцяти днів з моменту його проголошення.